Наше здоров’я

12 июня 2011, 14:56
член угорсько-української спілки пульмонологів., член християнської швейцарсько-української медичної асоціації дерматовенерологі
0
393

Загартовування – це комплекс заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму проти несприятливих факторів навколишнього середовища, особливо холоду.

Загартовування – це комплекс заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму проти несприятливих факторів навколишнього середовища, особливо холоду.

 

     З охолодженням тіла спочатку звужуються шкірні  судини, кров відтікає до внутрішніх органів, шкіра блідніє, одночасно частішають і посилюються серцеві скорочення, підвищується артеріальний тиск крові, з’являється озноб (мимовільні скорочення м’язів), що зумовлює посилення теплопродукції. Температура тіла при цьому підвищується. Слідом за цим шкіра червоніє і з’являється відчуття тепла у всьому тілі, бо теплопродукція починає перевищувати втрату тепла. З дальшим охолодженням шкіра знову блідне, губи синіють, тіло проймає великий дрож (так званий повторний озноб) – це ознаки переохолодження організму. Якщо холод діє щоденно, організм звикає до нього і реагує слабше. Ознаки переохолодження зявляються лише при тривалішій і інтенсивнішій дії холодом. Одночасно підвищується стійкість організму проти інфекційних захворювань, бо низька опірність охолодження відіграє при багатьох з цих захворювань роль уразливого фактора.

 

     Загартовування розвиває в людини стан загартованості, який підтримується регулярними загартовуючи ми процедурами. Якщо їх перервати, стійкість проти холоду знову знизиться. Тому після будь-якого захворювання загартовуючи процедури відновлюють не зразу. Інтенсивність і тривалість впливу фактора загартовування при цьому мають бути меншими, ніж до хвороби.

 

     Способи загартовування.  Добре загартовуватись обтирання водою. Починають процедуру з температури води приблизно 28-30 *С  і поступово знижують її кожні два-три дні на градус, доводячи до 15-18 *С. обтираються тканиною або губкою, починаючи з верхньої частини тулуба, потім обтираються рушником у напрямі від кінцівок до серця до появи приємного тепла. Згодом можна перейти до обливання або прохолодного душу.

 

     Купання – дуже добрий спосіб загартовування. Купатись рекомендується при температурі навколишнього повітря не нижчій 24-25 *С і води не нижчій 20 *С . У воді треба знаходитись не довше 10-15хвилин. Починаючи купатись у літку, краще виходити з води через 3-5 хвилин, поки організм не пристосується. Відразу після їди купатись не можна. Тільки через годину-півтори після приймання їжі можна ввійти у воду.  У воді слід весь час активно рухатись. З появою ознак переохолодження припиняють купання і інтенсивно розтираються рушником. Не можна входити в воду розгарячілим.

 

     Схильним до простуди людям додатково рекомендується загартовувати ноги і полоскати горло холодною водою. Ноги занурюють у воду кімнатної температури на одну-дві хвилини, а потім інтенсивно їх розтирають. Температуру води поступово доводять до 10 *С. Можна по черзі занурювати обидві ступні у воду при температурі 40 і 15 *С на 1-2 хвилини з наступним розтиранням. Корисно ходити босоніж по піску, по пухкій землі, по калюжах після дощу. Полоскати горло починають водою, температура якої 27-28 *С, поступово знижуючи її до 4 *С.

 

     Добре загартовують сонячні ванни або загар.  Корисно загорати під час виконання різних вправ, ігор. Спочатку сонячні ванни тривають не більше як 5-10 хвилин, протягом цього часу треба рівномірно повертатися до сонця спиною, грудьми,  боками. Голову захищають від прямого сонячного проміння білою тканиною або панамою. З появою сонливості, головного болю, при підвищеній дратливості процедури загартовування тимчасово припиняють. Загальна тривалість процедури може поступово досягти 40-60 хвилин і більше з обов'язковою перервою через 30 хвилин на 10-15 хвилин на відпочинку в тіні.

 

     Якщо людина раніше під прямими сонячним промінням тривалий час не була, вона має бути дуже обережною. За якихось 10-15 хвилин можна дістати сонячний опік.  При цьому інтенсивно червоніє шкіра, з’являється почуття жару, пухирі, наповнені прозорою рідиною (пізніше поверхневий, а часом і глибокий  шари шкіри на цих ділянках злущуються), потім з’являється розбитість, слабкість, головний біль, озноб, запаморочення, нудота. Ці явища розвиваються не відразу, а через досить тривалий час. Про це треба памятати і не бути на сонці довше, ніж рекомендується. Небезпека надмірного загорання полягає також у можливості наступного переохолодження тіла.  Під впливом сонячного проміння тимчасово розширюються  дрібні судини шкіри, що супроводиться відчуттям тепла. Це відчуття зберігається не залежно від інтенсивності загорання кілька годин або діб. Першої половини дня, коли тепло, цей стан немає істотного значення.  Але надвечір повітря охолоджується, а людина цього не відчуває, бо судини шкіри розширені, і їй, як і раніше, може бути жарко.  Внаслідок посиленої тепловіддачі тіло переохолоджується.  В день можна знемагати від спеки, а у вечері мати нежить. Тому після тривалого перебування на сонці необхідно вдягнутись. Найбільш безпечно і корисно загорати на півдні з 8 до 11 години,  в середній смузі країни – з 10 до 12 години.

 

    

 

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.