Скарб Білого золота Української Козацької держави

22 июня 2011, 22:30
журналіст
0
420

Ця історія почалася в Австрії у 1945 році. І не закінчилася. Бо зникло 50 тонн платини, яка загадково опинилася у розпорядженні 15 козацького корпусу СС. Шукають і досі. Випадково до того розшуку долучилася і команда журналу «Музеї України». І з подивом з


Ця історія почалася в Австрії у 1945 році. І не закінчилася. Бо зникло 50 тонн платини, яка загадково опинилася у розпорядженні 15 козацького корпусу СС. Шукають і досі. Випадково до того розшуку долучилася і команда журналу «Музеї України». І з подивом зрозуміли, що повернулися до свого ж розслідування 2007 року в США! Не варто шукати платину! Гоняться за гігантським скарбом білого золота! Електр!

Щоб зрозуміти більше, трохи пориньте в епоху Боспорського царства - http://bosporan-kingdom.com/elektr/ .

 Або загляньте в словник - http://www.numizm.ru/html/6/6lektron_6lektr.html .

Певні запаси білого золота мав ще Ярослав Мудрий. Цікавився ним і Данило Галицький.

Відомо, що після розгрому Мазепи, росіяни перевезли до Києва з Батурина значну кількість білого золота. Є версія, що Мазепа налагодив промисловий видобуток срібла і білого золота в кількох регіонах. Здавна його добувають в Карпатах.

Фігурує біле золото і в часи УНР, а особливо гетьмана Скоропадського…

Де воно зберігалося, нам достеменно невідомо. Швидше за все, у підвалах Державного банку Радянської України…

Важко зрозуміти, як такий скарб потрапив до рук керівництва козацького кавалерійського корпусу СС. Виходить, не встигли евакуювати. Кажуть, і частина архіву ЦК КПУ залишилася в оточеному Києві. Ховали десь у підземеллях на вулиці Пушкінській…

Є припущення, що ряд українських діячів умовили Гітлера проголосити незалежну Українську козацьку державу, замість запланованої Козакії. Думали, що це підніме українців на боротьбу з більшовиками. Виготовили навіть марки та спеціальні гроші, які так і не встигли увести. Кажуть, що ті 50 тонн білого золота були основою золотого запасу нової держави… Версій може бути багато…

Можливо, видрукувані купюри УКД козаки теж вивезли до Австрії і втопили в одному з озер…

Ми багато консультувалися з істориком і колекціонером з США, отаманом Американського козацтва Сергієм Цапенком. Він спілкувався з  ветеранами дивізії «Галичина» і 15 козацького корпусу.

Дуже допомогли спогади і документи Валерія Бабича. Ось самоцитата з власного матеріалу зразка 2007 року: «Свого часу, кубанські козаки, що перейшли на бік Гітлера в Югославії, повернулися на Кубань. Існували секретні зондеркоманди, що теж розшукували скарби. Українські журналісти ще не дійшли до цієї захопливої сторінки...

Дуже швидко спецслужби, вирахували онука відомого козацького генерала. Валерій Бабич очолював службу безпеки Козацького народного освободительного движения. Багато чого знав саме про період Другої Світової війни. Зібрав потужний архів, де збереглися дуже важливі документи.

В травні 2007 року, В.Бабичу раптово стало погано. Інсульт. Він впадає в кому. На якийсь час вирвався з небуття, зателефонував сестрі, і попросив пустити до тайника з архівом людину, якій довіряв. Що сестра і зробила.

Про подальші події ми вже писали. В.Бабич помер у середині вересня. Дивна транспортна фірма колишніх офіцерів КГБ в США. Контейнер. І неймовірний конфуз на американській митниці. Вантаж заарештували на прохання...української сторони! Наші теж включилися, зговорившись з американцями. До Росії відправився порожній контейнер!

Українці спрацювали блискуче! Архів було вивчено, перефотографовано. Все, що стосувалося Росії, передано СВР. Все, що зачіпає Україну, козацтво - а це більше 1000 кг документів, відправлено до Києва. Шлях неспішний, чекаємо...

24 вересня, морем, до Новоросійська відбула і російська, менша, частина архіву. Десь за місяць дійде...

28 вересня велика група осіб, причетних до пограбування музею Кубанського козацтва у Ховеллі, та не зовсім вдалої операції з архівом Бабича, отримала медалі "За содействие СВР РФ".

Закінчився якийсь проміжний етап. Крім архіва Бабича є ще щось... Судячи з усього, є якийсь фальшивий слід. Адже, німецькі зондеркоманди фактично нічого не знайшли! Ймовірно, ще можуть залишитися свідки!

Я особисто так і не зрозумів, де булава Кубані (вона ж булава Сірка), що лежала в Манітобському університеті Канади? Де архів останього Прем`єра КНР і отамана Кубанського козацтва Василя Іваниса? Адже, він ТОЧНО знав, де скарб! Що за операцію проводило СВР в Канаді кілька місяців тому?

Знову таки, якщо були німецькі зондеркоманди з пошуку скарбів, повинні бути стартові документи! Німці ж просто так, під час війни, не будуть відривати людей! Значить, щось є в архівах СС чи якоїсь іншої служби! А вони, переважно в Москві і США! Коло знову замикається...

Чесно кажучи, після всієї цієї міжнародної історичної головоломки, про регалії якось всі і забули. Їх, до речі, помпезно переправили на Кубань. І для чого вони місцевим шовіністам, ніхто не знає...

Хоча, у Києві є дуже відомий готель, частина якого, належить декому з лідерів Краснодару... Та і дев`ять найбагатших сімей кубанських олігархів, скупили будинки на Осокорках, здається. Нижні Сади, чи що... І чиїсь нащадки успішно навчаються в Київському національному університеті... Тож інтрига довкола козацьких регалій продовжується...

Хоча, це вже не дуже суттєво. Основне полювання почалося за іншим. Золото!

Це один з епізодів легендарної операції «Козацькі регалії», в епіцентр якої занесло українських журналістів. Коли російський спецназ пограбував Музей Кубанського козацтва у Ховеллі (Нью-Джерсі), вибухнув міжнародний скандал. Після шаблі Мазепи, штурму російських спецхранів при музеях, все затихло.

…Всі ці роки наша команда, залучаючи різноманітних ветеранів, дослідників, антикварів різних країн вперто розслідувала різноманітні загадки. Професійні історики у цей процес не вірять – адже це відсутнє у їх підручниках! Читачам, навпаки, подобаються наші несподівані рейди у сіру зону міжнародної політики та історії. Дуже пильно спостерігають за процесом найекзотичніші спецслужби і колишні секретні співробітники. Це взагалі, окрема тема, як спецслужби полюють за скарбами… Нам просто цікаво. У те, що вдасться знайти скарб давно не віримо – не дадуть. А вийшли на справді гігантські скарби, знайти які ентузіастами не під силу. Тут лише державні потуги. Але, не при цій владі. Як і не при минулій. Чекаємо чогось нормального.

І на закінчення красива романтична версія. Хай навіть легенда до національної ідеї.

Люди, які контролювали золотий запас Української Козацької держави, не вірили у те, що їх мрія про незалежну країну знову не здійсниться. Вони думали, що покидають Київ ненадовго. Тож 50 тонн білого золота надійно заховали у Києві. Десь у районі Змієвих Валів, скоріш за все у Феофанії. Наклали надпотужне закляття. Біле золото так там і лежить. Чекає свого часу.

До Австрії козаки переправили інше золото, цінності і камуфляжні ящики, набиті різним мотлохом. Перед здачею у англійський полон, розігравши спектакль, ті скрині приховали. Союзники знайшли. Довго дивувалися. Росіяни ж, не володіючи деталями, прийняли злитки білого золота за платину.

На сьогодні це всі деталі цієї історії, дуже схожої на казку. Закінчення може і не бути…

Є кілька експертів, версії яких можуть здивувати ще більше…

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», ветеран розшуку культурних цінностей

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.