ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЖАВНОЇ (НАЦІОНАЛЬНОЇ) СИМВОЛІКИ І ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ В УКРАЇНІ.

28 июня 2011, 23:42
радник
0
3332

Ситуація з використанням символів і символіки України безумовно призводить до того, що в суспільстві відбувається неминучий перехід від прогресивних ідей свободи, братерства і рівності в ідеї вседозволеності, розбещеності, безвідповідальності, егоїзму.

Державна символіка – умовні знаки державності і суверенітету,  «зовнішня атрибутика країни у формі знаків, символів, кольорів тощо, у житті нації і держави відіграє ключову роль [1]», утотожнює, гуртує і об`єднує, стверджує нерозривність історичного існування нації, репрезентує національно-державницьку ідею, національний менталітет,  є свідченням високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності і самобутності. Державні символи законодавчо закріплюють офіційні графічні чи звукові зображення, в яких втілюються національні ідеї політичного та історичного змісту, що символізують державність. Державні символи є складовою частиною ширшого поняття «державні атрибути». До них зокрема, окрім герба, прапора та гімну входять: конституція, парламент, уряд,  столиця держави, офіційна назва, державна мова, державна печатка, державні штандарти, законодавство, святкові церемонії, національні пісні, почесні відзнаки, видатні (історичні) особи. Саме тому всі «старі» нації з таким піїтетом ставляться до своєї національної символіки і атрибутики. Зображення прапора і герба США, Німеччини, Франції, Об`єднаного королівства Великої Британії можна побачити не тільки на  державних установах та банкнотах і монетах, на громадських установах і приватних садибах, а й на одязі пересічних громадян, далеко за кордоном на товарах, вироблених цією країною. Зображення атрибутики обовязково присутнє на банкнотах і монетах держави. Так виховується національна гордість за свою країну.  
Державна символіка України уособлює державний суверенітет України, верховенство та незалежність влади на визначеній національними символами ( в першу чергу, прапорами) території. 
28 січня 1992  р. сесія Верховної Ради України прийняла Постанову "Про Державний Прапор України", у якій було затверджено опис сучасного Державного Прапора [2]. Статтею 10 Роздiлу І Конституцiї України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова, а 20 визначено Державний Гімн,  описання Державного Прапора і Державного Герба України. Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів [3]. Порядок використання Державного Прапора належно не урегульований. Кольоровими символами України в їх сучасному трактуванні  є безхма¬рне небо  або синій колір як символ миру та жовті пшеничні лани, або жовтий колір,  як символ достатку. 
19 лютого 1992 р. Верховна Рада України ухвалила постанову «Про Державний Герб України», якою було затверджено золотий Тризуб (Знак Княжої Держави Володимира Великого) на синьому щиті  малим Дер¬жавним Гербом України,  і головним елементом великого Державного Герба України. Постановою Верховної Ради України затверджено два варіанта зображення малого Державного Герба:  кольорове (золотий тризуб на синьому щиті) і чорно-біле (чорний тризуб і щит на білому фоні). Постановою визначено:  «...зображення Державного Герба України розміщується на печатках органів державної влади та державного управ¬ління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов'язковим додержанням пропо¬рцій зображення герба...» [4].
Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вер¬бицького та слова П. Чубинського [5]. Таким чином, здається, що питання використання національної символіки якимось чином врегульоване і метою  державотворця є пропаганда  символів державності і виховання  поваги та любові  співгромадян до символів держави,  проте в Україні владою впродовж десятиріч створена цілком протилежна ситуація.  Пострадянській бюрократії створені умови, за яких вона може не дотримуватися законодавства, не знати мови, культури, національних традицій нації, не повинна бути українським патріотом, безкарно порушувати Конституцію України, постанови ВРУ, не виконувати укази Президента України, зневажати національною гідністю українців. Майже десять років необхідно було депутатам Верховної Ради України, щоб замінити символіку російського імперського панування в приміщенні і на фасаді парламенту[6], та порушуючи статтю 20 Конституції України, яка визначає що Державний Прапор України - це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, у Верховній Раді України на чільній стіні, за президією розмістили вертикальне зображення прапору, не передбачене Конституцією України,  так саме, як і на фасаді приміщення МЗС,  поруч з прапором Євросоюзу розміщено жовтоблакитний а не синьо-жовтий стяг, кольори ті самі, тільки розташовані навпаки! Прапори Нідерландів і Франції відрізняються між собою, тільки  горизонтальним (у Нідерландів) [7] та вертикальним (у Франції) [8] розміщенням смуг одного і того ж кольору.
  Використання зображення герба ненормативного зразка набрало ще більшого поширення: так зображення – Державного Герба незатвердженого зразка (білий Тризуб на білому щиті поруч з прапорами білого кольору) розташоване на фасаді приміщення Верховної Ради України (вул. Грушевського буд. 5) [9], в оформленні президвії ВР використано  коричньовий тризуб на коричньовому щиті, Кабінет Міністрів України має золотий герб з круглим щитом темносірого кольору, приміщення Служби Безпеки  України (вивіска на центральному офісі вул. Володимирська буд. 33) має золотий тризуб на коричньово-сірому фоні щита,  аналогічні порушення  на Адміністрації Президента та деяких інших державних установах. Депутати ВРУ в діловодстві неправомірно використовують дзеркальне відображення Герба [10], аналогічне з тим, яке використане у грамоті ВРУ (блакитний тризуб на золотому щиті), бюрократи затвердили вигляд документів, що підтверджують державні нагороди  з Тризубом на червоному щиті [11],  а чиновники Національного банку України, систематично порушують Постанову Верховної Ради України Про Державний Герб України, розміщуючи на всіх банкнотах зразку 2000-х років «герб» незатвердженого зразка. В дизайні жодної банкноти не використано офіційно затвердженого варіанта Герба України [12], хоча кольори, використані в  їхньому дизайні, дозволяють це зробити без жодних проблем. 
Закон України «Про об`єднання громадян» (ст.18) встановлює, що «символіка політичних партій не повинна відтвоювати державні чи релігійні символи», таким чином примушуючи використовувати іншу, не державну символіку [13]. При цьому закон, обмежуючи використання української символіки, не обмежує використання символіки інших держав та організацій, окрім церкви. 
Радянська символіка в Україні пройшла складний шлях. «Серп і молот- смерть і голод» – характеризували радянські символи герба УРСР ті, кому вдалося пережити страшні часи штучних голодоморів 20-х, 30-х, 40-х років. «Красная звіоздочка всєх побєдіт» – говорили  їх організатори, пояснюючи її центральне місце в гербі [14]. З волі влади попри двадцятиріччя незалежності,  пам`ятники цим подіям у вигляді «стел-фалосів», увінчаних зіркою, та «соцреалістичного дядька з фуражкою, який рукою показує на горілчаний магазин», до сьогодні повинні нагадувати нащадкам гнобителів і пригноблених рабів: хто в хаті господар і чия правда. 
Червоний  прапор з жовто-блакитним кутиком у верхній частині, червоний з написами УССР, УСРР, УРСР, червоно-лазуревий з перехрещеними серпом і молотом [15] (подейкують, що прийнятий на догоду Лазарю Кагановичу, який  в той час був першим секретарем ЦК ВКПБ(У)), по черзі змінювались, символізуючи зміни радянської системи в Україні. 
Під час ДКНС (рос.-ГКЧП) керівники КПУ-КДБ підтримали дії заколотників, тому у серпні 1991 року Указом Президії ВРУ, який схвалила більшість ВРУ, діяльність КПУ в Україні була  заборонена [16]. Символіка, яка ототожнювалася з комуністичним пануванням, застаріла і потребувала заміни, тим паче, що Україна здобула незалежність. У той же час символіка організаторів голодоморів в Україні широко використовується новітніми «сталіністами-комуністами», «вітреньківцями», соціалістами та іншими носіями людиноненависницької ідеології.     
Таке ставлення до державної і церковної символіки, спільно з практикою ненормативного зображення Тризуба у спотвореному вигляді Футбольною федерацією України [17], на загальнодержавному рівні формує нігелізм і зневагу до національних символів, від цього страждає авторитет української держави, таким чином принижується гідність нації.
Сусідні держави, які недоброзичливо ставляться до України, претендуючи на частину її території або ж намагаючись взагалі поглинути її, знищивши суверенітет, при бездіяльності високопосадовців чи навіть сприянні свого лоббі у владних колах України, розміщують свої символи (прапори та інше) на «так званих спірних територіях». Така ситуація призвела до того, що в Мукачеві на замку «Паланок», який впродовж сторіч був форпостом  на західному кордоні Руси-України, а потім Подільського князівства України, яким правили українські князі Корятовичі, встановлено знак тисячиріччя Угорської імперії, хоча  тисячу років тому і «Паланок» і нинішнє Закарпаття належали Київській державі, а межі закарпатських володінь Києва місцями сягали нинішніх кордонів Австрійської республіки. На міських та сільських радах Закарпатської області України майорять угорські та румунські прапори, а в дизайні прапору Кримської автономії використані  тільки кольори Російської держави [18], а на  Говерлі - найвищій горі України, поруч з Тризубом [19],  польські патріоти щороку відновлюють прикордонні стовпи з символом Польщі –білим орлом на червоному тлі, нагадуючи невігласам, що в тридцяті роки там проходив польсько- угорський кордон, а Україна була поділена між Росією, Польщею, Угорщиною і Румунією. 
Окремої розмови потребує свято, яке відмічається 23 лютого – так званий, «день захисника вітчизни». Символ перемоги німецької зброї кайзеровської армії над червоними матросами. Тисяча червоних матросів під керівництвом Павла Дибенка, який  був розстріляний,  бо втік з поля бою і переховувався у коханки, була вщент розбита 23 лютого 1918 року під Нарвою [20].    Що можуть символізувати ці події в Україні? Відповідь однозначна – немічність і німецьку окупацію України відповідно до Берестейської угоди  між кайзеровською Німеччиною і  червоною Росією (делегація УНР не була допущена до участі у переговорах). 
До символів країни (атрибутики) належать видатні особи,  які стали виразниками прагнень  цілої нації в певний історичний період.  Ці постаті не потребують визнання їхньої діяльності указами, постановами чи званнями. Символічними особами США є президенти країни: Джордж Вашингтон, Авраам Лінкольн, Томас Джеферсон, та інші.  Символами  Ізраїля є  наші земляки -  Голда Меїр,  Шолом Алейхем, Раббі Нахмана та інші. Символом  фашистської Італії був - Бенітто Мусоліні, нацистської Німеччини – Адольф Гітлер.  В Росії –  імперії, яка гнобила і гнобить нації – символами є царі- імператори, які загарбали чужі землі і встановили панування над іншими народами: Іван Грозний (загарбав Казанське царство та загнобив  волзьких татар), Петро І (через поневолення України та прибалтики «прорубав шлях в Європу», знищив все населення Батурина, Домахи (нині м.Маріуполь), Запорізьку Січ), Катерина ІІ (поневолила кримських татар, зробила кріпаками населення  України, знищила Запоріську Січ), Олександр І (використав незакріпачене українське козацтво для перемоги Франції Наполеона-Бонапарда та придушення антиросійських повстань в Польщі,  не виконав обіцянок по  наданню ширших прав та привілей), Микола ІІ (з його волі І світова війна пройшлася Україною, як смерч) [21], та їхні наступники – Володимир Ульянов (прізвисько «лєнін»), Сосо Джугашвілі (прізвисько «сталін») та відповідно воєначальники, які виконували їхню волю – О. Мєньшиков, О. Суворов, М. Кутузов, Г. Жуков. Окреме місце займає О. Пушкін, який своєю поезією спонукав дворян опановувати російську мову, «зробив її модною».
 В Україні символами нескоренності нації є: Князь Кий, Князь Ігор, Княгиня Ольга, Князь Святослав, Князь Володимир Великий, Король Данило Галицький,  Гетьман Б. Хмельницький, Отаман І. Сірко, Отаман І. Богун,  Гетьман (Цар) І. Мазепа [22], громадський діяч, поет Т. Шевченко, Президент УНР М. Грушевський,  Голова Директорії, Отаман С. Петлюра, голова ОУН А. Мельник, голова ОУН(р) С. Бандера,  Військовокомандувач УПА Т. Шухевич,  голова НРУ В. Чорновіл та інші.
 Експансія чужих нам символів і  символіки в Україну відбувається різними шляхами: під виглядом цукерок, ввозиться «солодке задурманювання мізків» (шоколад Російський Імператор Петро І – за словами Т. Шевченка : «це той первий, що розпинав нашу Україну» [23]),  цигарок («Собраніє»). При байдужості центральних органів державної влади в  Одесі російські шовіністи встановили пам`ятник Російській імпериатриці  Катерині ІІ (Т.Шевченко: «а вторая доконала вдову-сиротину (Україну). Кати! Кати! Людоїди! Наїлись обоє» [23]), в Чернівцях за сприянням А. Яценюка встановлюється пам`ятник імператорові Австро-Угорщини Францу-Йосипу [24], а в Запоріжжі  «стражі порядку» у яких не вистачило ні здорового глузду ні патріотизму протидіяти місцевим російським сталіністам-комуно-шовіністам, переслідують членів політичної партії « ВО Свобода», у яких вистачило громадянської свідомості боротися проти встановлення пам`ятника міжнародному злочинцеві, організаторові голодоморів-етноцидів, дії якого були засуджені ХХ з’їздом КПРС та постановою київського Апеляційного суду України [25] – С.Джугашвілі. По всій Східній і Центральній Україні бовваніють постаті організатора продрозверсток та концентраційних таборів,  ідеолога використання голоду як зброї [26] – В.Ульянова і  організатора червоного терору в Україні – Ф.Дзержинського,  а російський шовініст, який відчуває себе ворогом держави і титульної нації, що вчинив публічну наругу над Державним Гімном в ніч на 01.01.2011, коли на весь світ з центральної площі України  прозвучало зле шаржування «обрізаного» гімну, з якого викинуті слова: «згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, запануєм і ми браття у своїй сторонці…» [5] не отримає покарання, не зважаючи на те,  що це злочин, відповідальність за який передбачена  ч. 1 ст. 338 Кримінального кодексу України, тому що не покарані і не засуджені організатори голодоморів та репресій, а символи їхнього панування досьогодні бовваніють на центральних площах Українських міст, селищ і сіл. Такі дії прослідковується у різних сферах, зокрема у втіленні соціально-гуманітарної політики щодо: закріплення авторитету державної української мови, впровадження національних ідеалів, реформи у сфері освіти: масове закриття українських шкіл за умов, коли за даними перепису населення 2001 року українську мову вважають рідною майже 70% населення держави (у тому числі переповнених шкіл м.Донецька); внесення змін у процедуру вступу до ВНЗ, які роблять її менш прозорою і сприяють корупції, що призведе до невизнання українських дипломів про освіту та ізоляції українських фахівців на світовому ринку.
Порушення питання зміни державної мови владною коаліцією парламенту та окремими представниками виконавчої влади, свідчить про те, що її представники не ідентифікують себе з українським народом, а швидше ідентифікують з сусідньою державою – Росією, що провокує нестабільність в країні та можливість заворушень,  така непослідовність говорить про залежність влади від зовнішніх гравців, різного роду зацікавлених осіб, що призводить до їхнього втручання у внутрішні справи України. 
Символами  країни можуть бути  гасла, чи крилаті вислови. «З нами - Бог!» - гасло сухопутних військ Німеччини в девятнадцятому, двадцятому сторіччі[27]. Комуністичний тоталітарний режим СРСР продукував гасла примусу: «Пролетарі всіх країн – єднайтеся!» - шлях до завоювань інших народів. «Фабрики - робітникам, земля - селянам!»,  «Праця в СРСР – справа честі і гідності всіх трударів!» - праця, як обов`язок трударя, замість грошей і гідного рівня життя. 
Українці, у своєму прагненні до самозбереження, захищаючись від загарбників, також виробили кілька  загальновідомих гасел - крилатих висловів: «дякую тобі боже, що я не москаль» (народне), «кохайтеся чорнобриві, та не з москалями» (Т. Шевченко) [28],  «Україна для українців» (М. Міхновський [29]), «згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, запануєм і ми браття у своїй сторонці» (з Державного гімну України) [5]. Ці гасла  мають захисний характер і не мають ксенофобського чи  реакційного змісту.  Дев`ятнадцяте сторіччя, коли «москалями» називали солдат строкової служби, було переповнене військовими конфліктами, які розв`язувала і впроваджувала Російська імперія [30]. «Гарматним м`ясом для розв`язання її проблем були поневолені нації, у тому числі українці, тому  бузумовно можна було дякувати богові, що не заслали на службу імперії «москалем» на 25 років, та і зв`язок дівчини з «москалем», який був поневолений на 25 років і якого будь-якого часу на догоду імперії могли перекинути у невідомому напрямку, нічого доброго не передбачав. От і застерігав дівчат Т. Шевченко: «кохайтеся чорнобриві, та не з москалями, бо москалі - злії люде, роблять лихо з вами» [28]. Інше значення, мають гасла  «Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти зброї » (М. Міхновський) [29], «згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, запануєм і ми браття у своїй сторонці» (з Державного гімну України) [5], на думку того, що звик розглядати українців,  як покірну робочу худобину, котра має право жити і їсти, щоб могла працювати на чергового «благодійника». Так воно і є, бо це означає: Україна – без гнобителів українців і України!
 Така ситуація з використанням символів і символіки безумовно призводить до того, що в суспільстві відбувається неминучий перехід  від прогресивних ідей свободи, братерства і рівності в ідеї вседозволеності, розбещеності, безвідповідальності, егоїзму, свободи гіршого перед кращим, братерству бандитів і "братків", рівності не в хорошому, а в поганому, бридкому, відворотному.
На наш погляд,  для поліпшення ситуації в державі необхідні рішучі кроки влади в утвердженні суверенітету України на всій території України:
прийняття  ВРУ закону, який би чітко регламентував використання Символів держави;
внесення змін до законодавства, якіб стимулювали поширення і пропаганду Символів, а не заборони їхнього використання; 
заборона розміщення іноземних символів (окрім визначених випадків) і ліквідації символів іноземного панування;    
внесення змін до адміністативного кодексу України, які передбачать відповідальність посадових осіб за дії або бездіяльність, пов`язані з неналежним використанням  та зображенням Символів Української держави, неправомірного розміщення і використанням символів іноземних країн;
змінення святкування «Дня захисника вітчизни» з дня приниження України  на день величі національного духу, коли під Крутами патріоти-студенти захищали незалежність України;
заміна неналежного оформлення внутрішнього та зовнішнього вигляду приміщення ВРУ, інших приміщень органів державної влади.    
Важливим кроком стане термінове введенням в обіг банкнот належного дизайну та вилучення Національним банком банкнот з неналежним зображенням Державного Герба України.
Отже, необхідно підкреслити, що утвердження  національної символіки та використання її в усіх сферах життя, особливо на прикордонних територіях, сприятиме формуванню національної свідомості громадян і зміцненню суверенітету країни, позитивно вплине на  міжнародний імідж України.
Джерела:
1. Державна символіка. Урядовий портал. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=32027&cat_id=31295 
2. Державний Прапор України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.uk.wikipedia/org/wiki/
3. Конституція України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua  
4. Про Державний Герб України. Постанова ВРУ від 19 лютого 1992 року № 2137-ХІІ // Bідомості Верховної Ради України  (ВВР). - 1992. - №40. - Ст. 592 
5. Державний гімн України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=34056&cat_id=31295
6. Про встановлення державної символіки на фасадах і в примі¬щенні ВРУ: Постанова ВРУ від 21 січня 2000 р.№ 1405-ХІV// Bідомості Верховної Ради України  (ВВР).-2000.-№8.- Ст.60
7. Прапор Королівства Нідерландів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/
8. Прапор Французської республіки. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org /wiki/
9.  Фото фасада Верховної Ради України.
10. Лист Народного депутата України  О.Зарубінського (додаток 4)
11. Книжки що засвідчують  нагороди України .
12.Банкноти України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bank.gov.ua/bank_mn/ banknoty/banknoty.htm
13. Про об`єднання громадян. Закон України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bank.gov.ua/bank
14. Державний Герб України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.uk.wikipedia/org/wiki/
15. Державний Прапор України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.uk.wikipedia/org/wiki/
16. Указ Президії Верховної Ради України Про заборону Компартії України[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua / cgi-bin/laws/main.cgi?nreg-1468-12
17. Футбольна федерація України[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ffu.org.ua/ukr/ffu=53234
18. Прапор Кримської автономії. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vkurse.ua/ua/events/den-sobstvennogo-flaga.html
19. Тризуб на Говерлі. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zik.com.ua/ua/news/2010/08/25/242097
20. Мир подделок очень силен...В.Шлайфер. Экономические известия.19.10.2009 с.12
21. Российский императорский дом. М.:ОЛМА Медиа Групп, 2007- 608 с.
22. Апостол.  Київ.Успенська Києво-печерська лавра. 1695р. 
23. Сон.(комедія).Тарас Шевченкo. Зібрання творів: У 6 т.- Кю,2003.- Т.1: Поезія 1837-1847. с. 265-278. 
24. Пам`ятник Австрійському імператорові Францу-Йосипу. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://otherside,com.ua/news/detail.php_land=1&id . 
25. Постанова Апеляційного суду м.Києва у кримінальній справі за фактом вчинення неноциду в України  в 1932-1933 роках. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// http//www.uk.wikisourse. org/wiki/
26. Ленин В.И., Полное собрание сочинений, изд. 5-ое, т. 34, стр. 287-330
27. «З нами – бог!» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.uk.wikipedia/org/wiki/
28. Катерина. Шевченко Т. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.poezia.org/ua/id/4465/personels 
29. Микола Міхновський. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.kavkaz/.tv/ukr/content/2009/05/09/9475.shtml 
30. Россия в ХIX столетии. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.hrono.ru/1800ru.php

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.