Пам"яті Раїси КИРИЧЕНКО,воістину народної артистки України,Героя України

6 июля 2011, 13:35
политтехнолог, журналист
0
1064

Про мою тітку особливо тепло відгукнувся заслужений журналіст України Іван Бокий.Дякую Вам,пане Іване!!!


Берегиня

 

Памяті Раїси Кириченко

 

Її називали Чураївною. ЇЇ називали Берегинею. Чураївною – бо так називається полтавський творчий колектив з яким вона співала, та головне – вона  виспівала все написане  легендарною піснетворкою часів Хмельниччини. Берегинею – бо вона зберегла і піднесла на недосяжну височінь, класичну за своєю суттю , народний спів і народну пісню. Сучасна лірична пісня звучала в її виконанні теж як народна – згадайте лиш «Пане полковнику» чи «Синьоокі солов’ї». Її голос робив шедевром навіть посередні демиденківські тексти, вона вміла вдихнути у мелодію душу, ніжність, енергію, мудрість, красу.

Позавчора зболене серце Раїси Кириченко зупинилося. Майже десятиліття Україна була свідком і учасником героїчного змагання Раїси Кириченко з хворобою, підставляючи їй плече, підтримуючи свою улюбленицю. Здавалося, біду переможено, співачка повернулася на сцену, її концерти збирали переповнені зали, та лихо не спало. І ось – невблаганна кончина. З якою, однак, тільки починається безсмертя її пісні.

Рая Корж – моя землячка. Щоправда, села наші одне від одного далеко, хоч і в одному, найбільшому на Полтавщині районі – Глобинському. Слава її була ранньою. Корещина, Землянки і Великі Кринки пам’ятають її співучою старшокласницею, потім співала на кременчуцькій сцені, далі був Черкаський народний хор. Та серце рвалося на Полтавщину. Її запросив на рідну землю Федір Трохимович Моргун.

І полтавський період став для неї найбільш творчим і плідним. Цикл  Марусиних пісень, записані в Зінькові «Ой, на горі два дубки», сила-силенна народних і сучасних пісень з «Чураївною» - це стало набутком українського вокального мистецтва, увійшло у духовний світ нації з її голосу.

Мені випало бути разом з Раїсою Кириченко на українських Днях у Казахстані. Треба було бачити і чути її серед земляків - цілинників. Разом з Марією Стефюк, Миколою Шопшею, «Явором» Раїса Панасівна була в центрі уваги на всіх концертах, її викликали на «біс», і вона невтомно співала, співала, співала… Вона завжди працювала з повною віддачею. Героїня України – це було справедливе відзначення її роботи на сцені. Роботи високодуховної і по-селянські щедрої на добро.

«Ой, рано, рано, дуже рано, Оксано, ти від нас пішла», - писав на смерть Оксани  Петрусенко вражений Павло Тичина. Раїса Кириченко, з когорти співачок, рівних великій Оксані, теж померла за якимсь незбагненним фатумом рано, аж надто рано, не доспівавши, не долюбивши. Всі, хто знав про її хворобу, бачили: вона співає щоразу, як востаннє. Але це «востаннє» йшло крещендо, вгору, здавалося, не буде меж цій досконалості, цій душевній сповіді Майстрині. Осиротіла українська пісня, осиротіла материна хата в Корещині. Втім, життя триває. У Градизьку її пісні наспівує юна Наталя Шинкаренко, яку Раїса Панасівна по-материнськи виводила на пісенну сцену. Тепер обов’язок України – замінити Наталі її навчительку. Може, якраз Наталя і стане її творчою спадкоємицею, Наталя, у яку так повірила Раїса Кириченко, яку привітав Олександр Білаш?

Прощаючись з народною артисткою, шевченківською лауреаткою, просто вродливою, духовно красивою жінкою, подбаймо насамперед про те, щоб жили її голос і пам'ять. Збережімо її хату, не даймо байдужим знищити її, як півтора десятка літ  тому в нашому ж районі було знищено (і досі не відновлено) домівку братів Майбород, зробімо Корещину Меккою української пісні. Зробімо все, щоб наша пісня жила і радувала світ і нас у ньому – це буде найкращий пам’ятник її берегині. А їй, нашій Раї, нашій славній Чураївні, - царство небесне в раю і вічна пам'ять у серці народу.

Іван БОКИЙ

Народний депутат України

 До розпачу рано пішла від нас цариця Пісні,славна донька України Раїса Опанасівна Кириченко.Стоїмо поруч з осиротілим,лебединовірним своїй єдиній Миколою Кириченком і разом з усіма українцями співчцваємо в невимовному горі йому,всій родині,близьким і знайомим  Раїси Опанасівни.Вона не пішла за вічну межу,а просто перейшла в ПІСНЮ.

З ГЛИБОКОЮ СКОРБОТОЮ Борис ОЛІЙНИК,Український фонд культури.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.