Хто ж насправді готується стати власником української землі?

19 июля 2011, 13:38
Журналист, политолог
0
522

Верховна Рада 7 липня прийняла закон "Про державний земельний кадастр".

Це ще один крок, що наближає наміри Президента та всієї провладної команди здійснити так звану „земельну реформу” та створити дієвий механізм ринку землі.

Тема землі завжди була болючою для українців. Це і не дивно, адже відомо – Україна – аграрна держава із прадавніми землеобробними традиціями. Нині влада взяла на себе повну відповідальність за формування ринку землі та провадження його в дію. Однак у громадян виникають цілком закономірні страхи: чи не збирається влада знову обдурити звичайного селянина, кому належатиме земля після реформи? Такі, і безліч інших запитань мотивують гарячу дискусію вже протягом 21-го року незалежності України.

Результатом цих дискусій, як правило, було запровадження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, кількаразового продовження цього мораторію. Однак і досі не зрозуміло чітких механізмів функціонування майбутнього ринку землі.

З чого розпочала влада?

Президент та його команда досі чітко не озвучили план дій щодо запровадження земельної реформи. Не дивлячись на це, у Верховній Раді у березні 2011 року парламентська більшість відхилила три законопроекти про ринок, раніше зареєстровані у парламенті. Таким чином, правляча партія повністю перебрала на себе відповідальність за тему ринку землі: і за законодавче забезпечення, і за його запровадження, і за функціонування ринку.

Наразі законопроект про ринок землі перебуває в стані постійних метаморфоз та змін, що означає відсутність єдиного бачення провладної команди в цьому питанні.

Президент Віктор Янукович, в свою чергу, вже форсує події і вже зараз сподівається, що Верховна Рада у вересні розгляне всі законопроекти,необхідні для проведення земельної реформи. "Вчора ми практично погодили і Концепцію земельної реформи, і необхідні законопроекти. Я сподіваюся, що найближчим часом ці документи будуть розглянуті, пройдуть громадські обговорення в усіх регіонах України", - сказав Янукович.

Янукович наголосив, що земельна реформа має відрегулювати питання оренди та продажу землі. "Ця реформа дасть можливість власникам паїв - а їх близько 6,5 мільйона - отримати справедливу ціну на оренду землі, а з часом буде можливість за їх (пайщиків) бажання під певні умови, як тільки вони будуть відпрацьовані, - і продати (землю). Але лише тут, у межах країни", - сказав він.

В уряді також панує беззаперечна єдність із тактикою Президента, проте, знову ж таки, відсутня стратегія. Натомість, у своїй статті «Аграрна стратегія Україна», що вийшла в „Урядовому курєрі”, міністр АПК Микола Присяжнюк пише, що проведення земельної реформи дозволить вперше за останні десятиліття легалізувати землевласників, створити прозорий обіг земель сільгосппризначення та забезпечити продовольчу безпеку. «Я чітко усвідомлюю, що неможливо почати обговорення без розуміння базових напрямків, над впровадженням яких активно працює нині Міністерство. При цьому впровадження аграрної стратегії повинно забезпечити комплексність та системність державної сільськогосподарської політики», - зазначає Микола Присяжнюк.

В свою чергу, в Державному агентстві земельних ресурсів вже звітують про успішний перебіг виконання плану запровадження земельної реформи. Так, перший заступник голови Держагентства земресурсів Артем Кадомський вважає, що наразі ми перебуваємо на 2-му етапі запровадження земельної реформи –створенні прозорого ринку земель, тобто створенні земельного кадастру. 1-й етап, який, на думку чиновника, вже пройдений – це роздержавлення землі, а третій етап – безпосереднє функціонування ринку земель.

Більш того, Кадомський вважає, що ринок землі вже функціонує, просто його потрібно формалізувати та систематизувати. „Існує ніби такий острах з того приводу, що ринок землі не запрацює після введення необхідних законів. Але ринок землі працює вже зараз! Він працює всі ці роки, і багато хто з нас із цим стикалися: ділянки продаються, покупаються, і я не думаю, що ринок настільки проблемний, що підключення до цього ринку додаткових сегментів, які на сьогодні штучно з нього вирвані, поставив під загрозу саму ідею існування ринку. Просто держава штучно протягом довготривалого періоду не врегулювала питання про аукціони на землі не сільськогосподарського призначення”, - вважає чиновник.

Кадомський також повідомив, що до Державне агентство земельних ресурсів має намір до кінця осені з випередженням графіку запустити електронний земельний кадастр. А на даному етапі в кадастрі вже є 15,5 мільйонів записів. Планується, що до 1 січня 2012 року реєстрація земельних ділянок завершиться.

Насправді, сам факт існування земельного кадастру не викликає протиріч: і влада, і опозиція, і суспільство зацікавлені в його існуванні, адже це ніщо інше як паспортизація наявних в державі земельних ресурсів. Це є позитивний момент, проте дискусії виникають вже в питаннях - а з якою метою будуть використані ці дані.

В свою чергу, експерт Фонду суспільної безпеки Юрій Гаврилечко вважає, що одного земельного кадастру буде замало для регуляції ринку землі. На думку експерта, земельний кадастр повинен взаємодіяти із іншими законами. „Дійсно, на етапі роздержавлення земель в Україні невідомо хто, невідомо кому, віддав землю. А нинішній кадастр цю ситуацію просто зафіксує та легалізує. Отже, ніхто не буде розбиратися, кому і як потрапив той, чи інший клаптик землі. Тобто, виникає питання: а яким чином дехто, враховуючи тяжку ситуацію в економіці країни, зумів купити сотні та тисячі гектарів землі?”, - цікавиться експерт.

Таким чином, на ряду із земельним законодавством, необхідно і активно застосовувати й інші механізми державного контролю. Очевидно, що запроваджуватися це буде вибірково.

Земля стане ареною протистояння та зростання нової агроолігархії?

Основна проблема сільського господарства - це дефіцит грошей безпосередньо на виробництво, а відтак, і на якісну переробку продукції села. Саме цей дефіцит у 90-х був основною причиною, по якій тодішні керівники країни ввели у дію мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Однак мораторій так і не став опорою, яка б допомогла землевласникам піднятися з колін. Не маючи можливості землю продати, селяни були змушені або самостійно її обробляти, намагаючись побудувати фермерські господарства, або здавати землю в оренду. І найчастіше - здавали через горезвісний безгрошів'я великим господарствам.

Згідно нового земельного законодавства, юридичні особи не матимуть права здіснювати купівлю-продаж землі. З одного боку – це обмежує „великих грошей” в український агробізнес, з іншого – держава ніби убезпечила себе від загарбання землі іноземним капіталом. Проте, фермерські господарства, які є фактично юридичними особами, право купувати землю отримають. Юристи говорять про те, що такі законодавчі обмежання зовсім не означають, що це зменшить ризик виникнення великих латифундистів. Навпаки: одночасно із дозволом купувати землю фермерські господарства отримають і дозвіл купувати інші фермерські господарства, разом із землею. Отже, використовуючи певні юридичні шпарини, можуть виникнути цілі агромонополії.

Хіба ми вже це не проходили? Згадаймо приватизаційні та обєднавчі процеси великих промислових підприємств у 90-х та 2000-х роках. В чиїх руках наразі вони перебувають? Хто збагачується за рахунок купленої за безцінь у народу промисловості, а всі кошти переводить в офшори? Невже наступне десятиліття ми згадуватимемо як десятилітття „розборок” за землю?

В новому законодавстві влада обіцяє підтримку сільської громади та фермерів. Для цього, нібито земля сільгосппризначення продаватиметься у власність виключно фізичними особами - громадянами України, фермерам та державою. При цьому іноземні держави та громадяни не матимуть такого права.

На думку експертів, насправді мова йде не про ефективну земельну реформу, а про легалізацію прибутків нових-старих латифундистів, які використають інструмент запровадження ринку землі на користь власного збагачення. Лобістам створення земельного ринку – а таких багато серед можновладців всіх політичних таборів - потрібні просто умови для скуповування наділів.

Уявімо ситуацію, коли при цінах на гектар сільгоспземель у середньому на 1000 євро дешевше, ніж у країнах ЄС, на довгострокових інвестиціях в паї можна непогано заробити. Якщо вважати, що в Україну 41,8 мільйонів га сільськогосподарської землі, то після скасування мораторію вони перетворяться на товар, купівля якого через 10-15 років може обернутися прибутком у 41 мільярд доларів. Без будь-якої обробки та інвестицій у розвиток. Просто через різницю в цінах. За класичною схемою капіталістів з перерозподілу суспільних благ на свою користь.

Натомість, що чекає селян? На думку влади, із запровадженням земельної реформи, селян „розкріпачать” від їхньої землі, тобто дадуть можливість заробити, продавши її. Але досі невідомими залишаються механізми ціноутворення. Не сумніваймося: земля потрапить до рук великих землевласників, або й фермерів за безцінь. Селяни отримають гроші, яких вистачить, можливо, на півроку-рік безбідного життя, а потім вони стануть орендарями та працівниками вже не на своїй землі. Умови дикдуватимуть нові українські поміщики.

* * *

Головною місією земельної реформи має стати не просто вільна купівля-продаж земель, а привабливість володіння землею для ефективного господарювання на ній. Здійснюючи реформу під таким кутом зору, влада мала б виходити із чисто утилітарних державних інтересів. Тобто, як зробити землю не просто товаром, а інвестицією в розвиток економіки деражви.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.