Справа Тимошенко як найбільший прорахунок влади

23 августа 2011, 14:10
0
561

Чого прагнули достягти через судовий процес над Юлією Тимошенко і чого досягли насправді

Основним предметом публічної полеміки сьогодні є питання про відповідальність Тимошенко, її винуватість чи невинуватість. Попри очевидну значущість та важливість такої дискусії, хотілося б окремо сфокусувати увагу на винуватців «торжества правосуддя» та спробувати зрозуміти їхню позицію та інтереси щодо кримінальної справи над головною опозиціонеркою країни.

Мало хто задається сьогодні питанням про те, які раціональні інтереси чи стратегічні цілі переслідувала влада, розпочавши резонансну справу щодо впливової політичної діячки?

Перший мотив, який видається максимально об’єктивним і одразу ж спадає на думку - це прагнення прибрати  основного харизматичного конкурента на майбутніх виборах.  

Для політичного знищення конкурента, на переконання діючої влади, демонстративний арешт був необхідним. Адже лише у такий спосіб можна на суспільному рівні закріпити за Тимошенко лейбл «злочинниці». Регулярні відвідини суду Тимошенко без символічно важливого ув’язнення до СІЗО не створюють такого іміджу.

В той же час вже сьогодні є серйозні підстави сумніватися, що арешт леді Ю стане саме дискредитуючим фактором та підірве електоральну базу БЮТ, а не навпаки.

Справа Тимошенко, як це можна побачити з прапорів політсил, що розмістились у наметах біля Печерського райсуду, стала потужним консолідуючим приводом для опозиційних політиків з різних таборів.

Незважаючи на те, що така консолідація швидше за все є результатом непереборних прагнень деяких політиків вигдіно «пропіаритись» на ситуації, не можна не виключати утворення в майбутньому потужного консолідованого блоку опозиційних політичних сил.

Таким чином, замість омріяного зачищення політичного поля влада ризикує отримати реінкарнований БЮТ та консолідовану опозицію, що тимчасово відійде від пошуків лідера та зосередить свої зусилля на зміні авторитарної влади під час майбутніх парламентських виборів 2012 року.

Другий мотив полювання на Тимошенко може бути пов'язаний із улюбленою для теперішньої влади темою боротьби з корупцією.

В той час, коли став очевидним декларативний характер цієї «боротьби», виникла нагальна потреба продемонструвати реальність, а не удаваність намірів боротьби з корупцією. Очевидно, ухвалення Закону «Про боротьбу з корупцією» для цього недостатньо. Відтак, вирішили почати з політичних верхів, аби наміри влади виглядали серйозно та дуже резонансно.

Резонансність «боротьби з корупцією» була необхідною задля отримання миттєвого реагування Заходу на процеси в Україні.

Інша справа полягає в тому, що Захід, в тому числі Європейський Союз, інтерпретував процес над Юлією Володимірівною не так як розраховувала українська влада.

Захід однозначно заявляє про те, що в даному процесі значно більше політики, ніж боротьби із корупцією. Аби переконати ЄС та США в протилежному, за нібито корупційні діяння було заарештовано голову Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг Василя Волгу.

Але показові розправи над своїми не принесли бажаного результату – ЄС надалі вимагає припинити переслідування політичних опонентів. Не менш загрозливо для влади лунають тези про можливу втрату перспективи укладання договору про асоціацію з ЄС через переслідування Юлії Тимошенко.

Очікувані тактичні вигоди від показової «боротьби з корупцією» ризикують перетворитись на стратегічну поразку та провал основного зовнішньополітичного проекту останніх років, яким є Угода про Асоціацію з Європейським Союзом.

Як ще один можливий мотив роздмухування судового процесу над  Юлією Тимошенко називають фактор торгу з Москвою.

Мовляв, Газпром усвідомить непрозорість схеми підписання газового контракту (що інкримінують Тимошенко) і перегляне його положення у відповідності із побажаннями Печерського районного суду.

Повірити в такий дивовижний сценарій розвитку подій можуть хіба що люди абсолютно некомпетентні у питаннях російсько-українських відносин в газовій сфері.

Прагматична Москва ніколи не гратиме у авантюрні ігри української влади, які до того ж (в результаті перегляду газових контрактів) можуть принести суттєві фінансові втрати.

Справа Тимошенко поставила владу в позицію, яка чудово ілюструється амфіболічним крилатим виразом «казнить нельзя помиловать».

Судовий процес над Тимошенко замість очікуваних переваг для влади  приніс цілу низку проблем вже сьогодні і навряд чи останнім слід чекати кращого. В той же час, припинення переслідування Тимошенко виглядатиме не інакше як демонстрація слабкості влади, що також не принесе бонусів напередодні виборів.

Тому і виходить: «казнить нельзя помиловать».

 

 


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.