І захиститися у людей нема ніяких шансів, у них одна надія на повстанців...

1 октября 2011, 06:48
0
587

І захиститися у людей нема ніяких шансів, у них одна надія на повстанців...

Коли нелюди вриваються у двері,

Не захистять слова й печатки на папері.

Потрібно йти, потрібно брати зброю

І право на людське життя відстояти в горнилі бою…

Одна біда прийшла від красніх діректоров,

Інша прийшла від кровосісей.

І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.

Знову за спинами асвабадителей ат савєцкаго гн'та

Прийшли нові карателі та мучителі…

То що ж робити – сидіти склавши руки,

Спокійно дивитися на вбивства та муки?

Чи, взявши благословення в рідної мами,

Почати боротьбу – з новими ворогами?

Поплач за мною мамо, коли я загину. За людське життя, за Україну

Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому.

Тече сльоза, прогорнуючи зморшки. І мама молиться – “Хай поживе ще трошки” Вже так давно не бачить сина свого І ще хоч раз побачити його живого…

Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь! Караюсь, мучусь, але не каюсь!

Якщо не я – то хто? Зайве питання…

Для нас це не проста війна – це боротьба зха право бути людиною..

Людей женуть в ярмо немов худобу,

Принижують, щоб знищити людську подобу…

І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,

У них одна надія – на повстанців…

Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я… Тіла загинуть – житиме ідея… А наші душі тут – в рідних просторах - Дніпровських кручах, Карпатських горах…

Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.