Пікова дама як козирний туз українських телевізійних шулерів

5 октября 2011, 19:33
0
585

Суб’єктивні нотатки до телевізійних шоу

Всі (хоча… хто зна… подейкують, що не всі перехожі на Хрещатику (!) знають, що Шевченко, крім футболіста Андрія, є ще й поет Тарас! зате дехто знає іншого великого українського поета!..) пам’ятають „Пікову даму“ О.С.Пушкіна. „Тройка, семерка, туз…“ аж ні: „Тройка, семерка, дама пик“!

Пройшло нещодавно з великою помпою телешоу „Голос країни“. Старт, правда, виявився провальним, „майстри“, як власні, так і імпортовані (як співав Ф.Кіркоров, „своих … мало, что ли, …?“), виявилися дещо і навіть зовсім не дещо зеленкуватими, але врешті їх промахи таки виправили. І пішло шоу накатаною дорогою. Все було б як завжди, якби не унікально народний голос Матвієнко. Весь інтернет-галас з цього приводу присвячений був практично одному: за Матвієнко чи проти Матвієнко, а все голосування телеглядачів одностайно на перше місце ставило саме її голос. Одного цього досить, щоб все зрозуміти.Але у фіналі пішли чудеса. Не варто переказувати їх всі. Всім було ясно, що з великою перевагою голосом України повинен був стати Голос Антоніни Матвієнко. Але… надходить вирішальна мить — і К.Меладзе незграбно тремтячими руками на очах всіх витягає з рукава… пікову даму! Голосом країни він оголошує голос І. Ганзери! Більшої наруги над Україною важко собі уявити (хіба що те, що робить з нею вже 20 років її „влада“). Видно, що він страждає, що йому соромно, але ж він це робить!Звичайно, Ваня Ганзера хороший хлопець, співав він непогано, але вирізнити його голос з-поміж десятків таких же голосів не тільки України практично неможливо. А голос Матвієнко — це як голос Людмили Зикіної, голос Сергія Лемешева, як Ейфелева башта, як Статуя Свободи, як Потьомкінські сходи… Кажучи правду, голос Ніни Матвієнко, матері Тоні, звучав переконливіше, але ж ніщо не вічне… Гадаю, ніхто не мав би нічого проти, якби, скажімо, син С.Лемешева співав голосом, який би нагадував голос його батька, або ж дочка Л.Зикіної співала б таким же нагадуючим голос її матері голосом. А Україні неймовірно повезло — дочка її безсумнівного голосового символа — Ніни Матвієнко — практично спадкувала цей унікальний голос. І цей голос „майстри“ разом із своїми „старшими товаришами“ К. Меладзе, більшість пісень якого, до речі, на відміну від пісень, скажімо, П.Майбороди або ж І.Шамо, „вмирають“ за кілька хвилин по закінченню виконання — в них практично нема мелодій, їх неможливо запам’ятати („патріарх“ радянської пісні В.П.Соловйов-Сєдой казав: „Песня должна быть такой, чтобы ее мог петь пьяный!“), та О.Ткаченко — невдачливого тележурналіста, який запам’ятався хіба що непереконливими потугами на політичні коментарі та свого часу (може, хто забув!) брудними зазіханнями на Одеську кіностудію, а зараз „випірнув“ на телеканалі в ролі його керівника, брутально „забракували“.

Наступне шоу („Майдан’s“) вже на іншому телеканалі. На площі змагаються танцювальні представники різних міст України. І от на черговому етапі колектив Львова по всім статтям переграє колектив Донецьк. Аж тут із рукава знову дістається все той же „козирний туз“ — пікова дама — і оголошується, що за результатами глядацького голосування сталася нічия — команди набрали однакову кількість очок. Повірити в це не можна, адже перший-ліпший математик вам скаже, що це статистично просто неможливо. Але це треба в угоду комусь (чия „вотчина“ Донецьк, гадаю, нагадувати не треба). І ось за тиждень чергові „майстри“ роблять те, що від них вимагалось — об’являють переможцем колектив Донецька. Далі — більше. Всі (і „майстри“) бачать, що колектив Одеси на голову вищий від всіх інших. Але це Одеса, яка, так би мовити, „не зовсім Україна“ („новоросійського минулого“ пробачити ніяк не можна!). А слідом за нею колектив столиці Слобідської України — Харкова. І знову на очах у всіх із рукава витягається все той же „козир“ — дама пік — і „переможцем“ за результатами глядацького голосування об’являється Харків (той-таки математик знову скаже: це неможливо; та що їм до неможливого — їм треба саме так!). Звичайно, Харків має свій суто український шарм, дещо відмінний, до речі, від, скажімо, києво-черкаського, вінницького або ж львівського, але теж суто український. Але ж шоу, на відміну від „Голосу країни“, не акцентоване саме на українськості танцю! Тут треба вибирати не на основі національних чи етнічних уподобань, а на основі художнього рівня! Але і тут в справу пішла все та ж шулерська пікова дама. Вони не розуміють, що пиляють сук, на котрий сіли — втрата довір’я телеглядача відгукнеться їм цілком конкретними фінансовими втратами (до речі, не надто ризикуючи помилитись, можна гадати, що після „Голосу країни“ ці втрати і на цьому шоу вже не суто гіпотетичні), не кажучи вже по репутацію. Як писав у свій час У. С. Моем, „не треба вважати публіку більшим ідіотом, ніж вона є насправді“.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.