Антон ДМИТРІЄВ – Ганні ГЕРМАН: «Якщо Президенту заважають посередники, то Вас треба прибрати однією із перших»

10 октября 2011, 05:04
Блогер, редактор, общественный деятель
0
923

Шановна пані Ганно! Я ніколи не думав позитивно про владу - це факт. Інша річ, що круті віражі, які виконувала влада, іноді мене вражали. І особливої віртуозності у креативі було досягнуто саме командою Сергія Льовочкіна.


Одна сенсація змінюється іншою, опозиція почала заграватися у ігри Адміністрації Президента, забуваючи при цьому, що має грати у свою гру. Проте, як і у кожній команді і у житті кожної структури, монолітна з початку команда Віктора Федоровича і Сергія Володимировича почала давати збої, а потім старих товаришів, які втратили довіру чи вплив, стали здавати в «утиль». Так трапилося із Богатирьовою, Сівковичем, Шуфричем, Тихоновим, Кисельовим тощо. Їх усунули від активної діяльності і камер подалі із можливістю не брати до команди у майбутньому. На жаль, по всій вірогідності, таке саме забуття очікує і на Вас, колишній «голос країни».

Особисто мене Ви завжди захоплювали. Вас ненавидів і Захід, і Схід, а Ви майстерно тримали усі удари долі. Вас освистували, але Ви вистоювали. Однак цього разу Ви самі собі підписуєте політичний вирок.

У липні 2011 року Ви сказали, полемізуючи із Віталієм Кличком, що знаєте із життєвого досвіду, що з неба не падає справедливість і демократія, що їх треба будувати і будувати усім разом, а також, що ми можемо дорікати лише собі, якщо в нашому домі немає порядку. Насправді, дорікати маємо ми не собі, а безпосередньо Вам, Ганно Миколаївно, тому що Ви, будучи «вухами й очами» Президента, вже не доносите йому інформації і Ваша відсутність із ним на останніх заходах (візит до Польщі, вшанування жертв Бабиного Яру) тому свідоцтво. І такі речі вже стають не поодинокими випадками.

Ви якось дуже влучно сказали, що ми зможемо переконатися, що коли справді хочеш конструктивно працювати для країни – варто прийти і запропонувати свої підходи, свої рішення, які завжди будуть підтримані. Хочу Вам, Ганно Миколаївно, сказати, що ми вже не прийдемо, Вам абсолютно непотрібні ані конструктивні рішення, ані здоровий глузд. І якраз в цьому ми переконалися на власному досвіді, адже нас Ганна Герман навіть не вислухала, хоча запрошувала до діалогу. Шановна Ганно Миколаївно, це не Ви нам потрібні, а МИ – ВАМ! Ви ж цього прагнете не помічати. Ігноруючи суспільство та сподіваючись лише на себе, користі буде мало. Перебільшена самовпевненість – не якість ефективного лідера.

Далі щодо Громадської гуманітарної ради при Президентові України. «Мильна бульбашка», яку Ви презентували як майданчик для дискусій і діалогу влади і суспільства, дуже швидко перетворилася на «одобрямс» і закритий клуб за інтересами, потрапити до якого можуть виключно персонально лояльні до АП громадяни. Власне, Ви якось сказали, що «Президент не семижильний, йому треба помагати. До Громадської Ради приєднуються багато талановитих людей, патріотів України, які прагнуть змін, працювати, мають намір впливати на реформи. Треба разом намагатися змінити світ і змінити Україну, а не сподіватися, що це зробить хтось за нас». Абсолютна нісенітниця! Я та деякі мої знайомі «купилися» на цю замануху і подали свої кандидатури та пропозиції. Зокрема, ми пропонували цій «раді» звернутися увагу все-таки на молодь Україні і її проблеми. Відповідь була блискавичною. Ви власноруч написали, що кількісний і якісний склад ГГР сформовано і змінюватися він не буде, а наші пропозиції можуть бути враховані при підготовці матеріалів до засідань робочих груп Ради, не кажучи вже про якісь інші моменти. Тобто нас красиво «послали» Вашими словами, а в реальності створилася повна профанація будь-якої реальної участі у прийнятті рішень. Тож навіщо було дурити людей цими утопічними ідеалами, адже рішення приймає тільки одна людина – Ганна Герман.

«Життя мене навчило доброзичливості. Життя мене навчило шукати  в кожній людині, незалежно від того, як вона до мене ставиться, кращі начала». Цікаво, чому Ви так розкриваєтеся тільки перед журналістами, а насправді шукаєте завжди тільки гіршого, як у випадку із Сергієм ЛЕЩЕНКОМ та плагіатом у книзі Януковича. Та й мене особисто Ви звинуватили у заангажованості, тому дуже хотілося б нагадати Вам Ваші власні слова про доброзичливість.

На закиди щодо розправи із опозицією та громадськими активістами, яких цькувало СБУ, Ви, зокрема, сказали: «Сьогодні Президент наводить порядок у домі. Якщо дивитись з висоти поставлених цілей, то всі ці епізоди [цензура, тиск на громадських активістів, нівеляція громадської думки, маніпулювання свідомістю тощо – авт.] дрібні, але вони псують загальну картину. Ця ложка дьогтю дуже вигідна опозиції. Саме тому я розцінюю такі дії як провокацію проти Президента». Шановна пані Ганно! Ви самі псуєте картину своїми власними діями, власною ж непослідовністю і забудькуватістю щодо своїх обіцянок. Як то кажуть «в чужому оці зернину помічає, в своєму – дровиняки не бачить».

Тільки одна Ваша фраза мене вразила і сподобалася: «Хто хоче, прогинається. Це залежить від хребта. Я завжди ставила на людей, які мають тверді хребти». Дай Боже, щоб Ви самі зрозуміли сенс своїх слів. Дуже багато в нашій державі таких людей, але усіх їх влада намагається зламати і залякати. При цьому Радник Президента продовжує писати про незламність духу і високі ідеали. Я дуже хотів би, щоб Ви врешті-решт почали слідувати своїм словам і думкам, а звідси – справді поважали людей, які не прогинаються під когось чи щось. Адже такі в нашій державі будуть завжди, всіх не пересаджати. Тож залишається одне – шукати точки перетину інтересів для продуктивної співпраці, не забуваючи, що підтримка саме таких людей є єдиним джерелом влади в Україні.

Ні для кого не секрет, що на сьогоднішній день Ви дуже послабили свої позиції на шахівниці влади. Ви втратили монополію у гуманітарних питаннях в державі, і тепер ними займається Табачник, Луцький, Мірошниченко, Оробець, Томенко – коротше кажучи, хто завгодно, тільки не Радник Президента якраз із гуманітарних питань. Можна вважати, що тут, на гуманітарному полі, партія АП програна. Ще в листопаді 2010 року Ви казали, що «для того, щоб зробити більше, я повинна стати сильнішою. І я стану сильнішою». Як виявилося, зробити це Вам не вдалося і Ви, вочевидь, навіть цього не хочете.

Ви колись хвалилися, що як й інші люди, Ви вмієте визнавати й виправляти свої помилки. Але життя і ЗМІ показують, що це зовсім не так. Ви радо тільки поглиблюєте свої помилки і, навпаки, робите неможливим їх виправлення, не кажучи вже про те, що ніколи їх не визнаєте. Шкода, але це – шлях до небуття.

Діалог між владою і суспільством, владою і опозицією, владою і журналістами гальмує не Янукович особисто – у нього просто немає на це часу. Його гальмують ті, хто найголосніше про такий діалог кричать. Знову Ваша цитата: «Діалог треба вести чесно і відкрито, не боячись висловлювати власну позицію і шукаючи шляхи для порозуміння і компромісу». Скажіть, пані Ганно, скільки разів Вам пропонували такі шляхи і скільки разів Ви особисто їх відрубали або не бачили? І саме Ви унеможливлюєте якраз той діалог, про який говорите.

Епілог. У червні 2011 року, після Дня журналіста, Ви сказали епохальну, як на мене, фразу: «Якби у Януковича не було посередників між ним і людьми, то він би давав собі прекрасно раду». А потім додали: «Як зявляються якісь посередники, які хочуть довести свою значимість, то вони починають робити всякі глупства». Нагадаю, що Дарка Чепак і Сергій Льовочкін, яких Ви, можливо, мали на увазі під словом «посередники», з’явилися у команді Януковича пізніше, ніж прийшли Ви, тому «посередником», якого треба прибрати насамперед, є якраз пані Ганна Герман. І приводів тут дуже багато: провальна інформаційна та гуманітарна політика, ігнорування громадської думки та ініціатив, ігнорування провокацій проти активістів тощо. А найголовніше, чого забула дотриматися чиновниця – свого СЛОВА! Я, як і десятки інших людей в Україні можемо сміливо, відкрито і в повний голос сказати, що Ганна Миколаївна Герман, Радник Президента з гуманітарних питань і питань комунікацій, абсолютно не дотримує свого слова, чим унеможливлює конструктивну співпрацю із собою зокрема та АП загалом.

Підсумовуючи, можна із впевненістю сказати лише одне – Президент не любить, коли хтось кидає слова на вітер. А у нашому із Вами випадку все виявляється якраз так: ми говоримо фактами, Ви відповідаєте демагогією. Ще раз нагадаймо Вам Ваші ж власні слова: «Якби у Януковича не було посередників, між ним і людьми, то він би давав собі прекрасно раду». У Ваших інтересах, Ганно Миколаївно, зробити все для того, щоб Ви знову стали потрібною Президентові.  

 З правдивою повагою

                                                                         Антон Дмитрієв

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: Украина,Янукович,Партия регионов,коррупция,Общество,Герман,Левочкин,Администрация Президента,громадська рада
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.