Як можновладці заробляють на бажанні платити ПДВ

17 октября 2011, 16:55
Журналист
0
1709

Як можновладці заробляють на бажанні платити ПДВ

Як можновладці заробляють на бажанні платити ПДВ

 

В даній статті, хочемо оповісти як типовий представник малого бізнесу – власник , він же директор  ТОВ «Ромашка» Петренко Іван  Іванович реєструвався платником ПДВ  в ДПІ Голосіївського р-ну м.Києва. 

Відгріміли «податкові майдани» де наш підприємець брав активну участь, бо ж сам є тим самим представником малого бізнесу. Начебто і влада вийшла на зустріч, щось там у тому кодексі змінила … Отож повернувся наш підприємець  з новорічного відпочинку, приступив до роботи, а він займвся продажем лако-фарбових матеріалів) , а ж тут наприкінці січня дзвінок від постійних клієнтів:

  - «Ваня у тебя НДС забрали!, мы не можем у тебя покупать – ти же налоговую накладную не можешь дать»

- «Как забрали? Я же пять лет плательшик НДСа», сказав Ваня та почув гудки у трубці телефону.

Побіг наш Петренко в податкову, а йому і кажуть:

-          «Ваш офіс знаходиться за адресою «масової реєстрації, і ми вам анулювали реєстрацію платника ПДВ. Чому ? Читайте кодекс». Там усе написано! Следующий».

-         «Але є я , там вже п’ять років орендую офіс і склад»

-         «Все вопросы к начальнику !  Следующий !»

Ситуація до болю знайома багатьом бізнесменам, правда причини можуть відрізнятися, але ж суть одна – анулювання реєстрації платником ПДВ.

Читач запитає, і що тут такого ? Все просто – ще один корупційна схема заробляння грошей податковими органами, шляхом створення штучних перешкод бізнесу. Спробую пояснити …

Податковий кодекс  крім наявних погіршень бізнес середовища у країні приніс і те, що одразу і могло спасти на думку, цією неприємною несподіванкою стала процедура реєстрації платником ПДВ. Не вдаючи до подробиць, щоб не заводити читача у тенети ПДВ, спробуємо роз’яснити ситуацію просто.

До набрання чинності Податкового кодексу, будь-який суб’єкт господарювання міг зареєструватися у добровільному чи обов’язковому порядку платником ПДВ , та відповідно сплачувати цей податок до бюджету . Для цього лише було потрібно подати заяв певної встановленої форми (1-ПДВ) до відповідного податкового органу. Якщо при цьому і виникали певні складності,  вони вирішувалися досить нескладно і оперативно. В основному це стосувалося взаємовідносин з податковою міліцією, яка також «візувала» такі заяви. Правда і тут податківці могли заробити. Але ж мало …, і тут у надрах ДПА, виникла ідея, як на цьому можна заробити багато і системно.

Як ми знаємо чим більше проблема - тим більший заробіток. Так   все почалося, як уже було зазначено вище з прийняттям Податкового кодексу, зокрема ст. 181 ПКУ, вже обмежувала добровільне право підприємствам реєструватися платником ПДВ, так був встановлений поріг 300 000,00 грн. оподатковуваних операцій, або діяльність підприємства не менше 12 місяці та знову ж таки обсяг поставок 150 000,00 платникам ПДВ !!! Забігаючи про причини таких обмежень можна лише здогадуватися, можливо це була боротьба зі зловживаннями у сфері відшкодування ПДВ, а можливо щось інше. Законодавець, вирішив створити перешкоди таким зловживанням, при цьому «забуваючи» що зловживання у сфері ПДВ обчислюються навіть не сотнями тисяч, а десятками та сотнями мільйонів, і такі обмеження викликають у зацікавлених осіб лише іронічну посмішку. Проте не до сміху лише малому і середньому бізнесу, для якого поріг в 300000,00 грн., може буди важкодоступною метою.

Проте все вищесказане,  є як кажуть квіточками, у порівнянні з тим, що податкова служба виробляє з цими представниками малого та середнього бізнесу, які в супереч обмеженням та збитками отримали право на реєстрацію платником ПДВ. Так п.182.2, 182.3 ст .182 ПКУ зокрема зазначає, що для реєстрації платником ПДВ (після виконання усіх необхідних нормативів)) потрібно подати реєстраційну заяву до відповідного податкового органу. А зараз увага ! як тут можна «заробити» ? Все досить просто, Наказом № 978 від 22.12.2010 року було встановлена форма заяви для реєстрації платником ПДВ, для задоволенням вимог ПКУ. І тут податківці вже постаралися на славу, так в даній заяві (обсяг 9 сторінок) немає хіба, що інформації про родичів посадових осіб підприємства – заявника.

Та для чого тому підприємцю Петренку бути платником ПДВ ? У СМІ часто чуємо – відшкодування ПДВ, зловживання у сфері ПДВ, але ж мало хто з читачів розуміє про що мова. Візьму на себе сміливість що розповісти що таке ПДВ та з чим його їдять і для чого воно потрібно підприємцям.

Для прикладу візьму відому мережу гіпермаркетів, яку наш  читач мабуть частенько відвідує, та купує там необхідні для господарства інструменти, матеріали та ін. Так ця мережа будівельних гіпермаркетів  з кожної гривні отриманої від покупців майже 17 % має сплатити до бюджету. Для того щоб не платити  17%, компанія має купити у товари у постачальників платників ПДВ , та сплатити їм також 17% , але вже від  закупівельної вартості.

У цифрах це виглядає наступним чином:

Гіпермаркет купує у ТОВ «Ромашка» лакофарбові матеріали на суму 120,00 грн в т.ч  16,67% цієї суми є ПДВ 20,00 грн. Далі гіпермаркет продає ці товари пересічному громадянину, але вже за 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 16,67% - 33,33 грн. В результаті цієї операцій Гіпермаркет заплатить до держбюджету 13,33 грн ПДВ (33,33 (отриманий ПДВ) -20,00 (сплачений ПДВ)). Якщо ж ТОВ «Ромашка» не є платником ПДВ, то гіпермаркет заплатить ПДВ 33,33 грн (33,33-0,00), тому що ТОВ «Ромашка» вже не є платником ПДВ і немає має права включати ПДВ до вартості свого товару. При цьому собівартість товарів у ТОВ «Ромашка» залишилася  така ж.

Думаю, що читач зрозумів, що Гіпермаркету м’яко кажучі не вигідно купувати товари у ТОВ «Ромашка», якщо останнє не є платником ПДВ.

Також слід роз’яснити, так для того щоб продавати товари, роботи і послуги іншим суб’єктам господарювання, потрібно пропонувати конкурентну ціну та як не дивно ! - податковий кредит з ПДВ (податкову накладну). Якщо ж наш підприємець  не є платником ПДВ, то його продукція стає дорожчою майже на 17%, при цьому її собівартість така ж сама як у конкурентів, адже необхідні послуги та товари він купує по тим самим цінам. Проте собівартість можна знизити, якщо  той самий підприємець  буде платини заробітну плату  в «конвертах», купувати необхідні матеріальні цінності по тіньовим схемам ( за готівку). У нашого підприємця немає іншої можливості вижити, адже конкуренти, які вже є платниками ПДВ не мають таких проблем, бо вони отримують за свою продукцію ринкову ціну.

Тобто така дискримінація приводить до :

-         Важкість започаткування нового бізнесу ( недоодержанням виручки у сумі 50000,00)

-         Перехід бізнесу у «тінь» та виплата заробітної плати без сплати  податків

Вернемося до нашого підприємця Петренка, а що він ?  Іде додому сумний: товари у нього уже не купують, прийдеться звільнити працівників та можливо закрити бізнес? Ні, так не піде, він знову зареєструється платником ПДВ і все  буде як раніше.  Наступного дня  Іван Іванович Петренко разом з главбухом та необхідною завою про реєстрацію платником ПДВ прибув до податкової інспекції в Голосіївському р-ні м.Києва, де подав її до канцелярії та зі спокійною душею відправився чекати реєстрації його фірми платником ПДВ.  Нічого що чекати потрібно 2 неділі, що тут вже вдієш - ЗАКОН. Але прийшовши до славнозвісної податкової інспекції  в Голосіївському р-ні м.Києва через 14 днів, на свій подив він узнав, що відповідь йому надіслана поштою, та скоріше всього йому відмовлено в реєстрації платником ПДВ, звичайно ніяких пояснень йому ніхто в інспекції не дає. Іван Іванович з нетерпінням чекає листа з податкової, і кола лист нарешті потрапив до рук Івана Івановича його здивуванню не було меж.  Так дійсно йому було відмовлено, причина яку було вказано дослівно «у відповідності до п. 10 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, не надана повна та достовірна інформаці а саме

-          не вказано додаткове місце роботи керівника

-         не вказана повна інформація про розрахункові рахунки підприємства» !

 Іван Іванович працював лише на одному місці роботи та у нього не було додаткового місця роботи. Щодо рахунків, то в заяві всі рахунки були зазначені. Повернувшися  до податкової, він пішов до виконавця зазначеного у листі з відмовою, взнати, як таке може бути. Перед кабінетом він побачив юрбу людей, знервованих та стомлених. Ставши у чергу, він прислухався до розмов, які точилися навколо злощасної реєстрації платником ПДВ. І тут до підприємця Петренка нарешті дійшло, що так просто його проблема не вирішиться. Люди у черзі розповідали, що вони вже по 5-6 разів подають заяви та завжди отримують відмову з якихось або формальних або взагалі незрозумілих підстав.  На запитання що ж робити, деякі радили боротися, скаржитися, але більшість порад була накшалт «Зверністся до заступника начальника, кажуть за 2-3 тисячі доларів, все можна владнати, а безкоштовно ніяк, ось у нас немає коштів той ми стоїмо, а хто розумніший давно вже заплатив та отримав реєстрацію платником ПДВ». В голові Івана Івановича ніяк не вміщалося, за що він повинен платити ? За те що він хоче сплачувати податки до державного бюджету ? Чи може за право працювати по чинному законодавству? Ну він розбереться, він їм покаже ! Проте дочекавшись своєї черги, вкрай знервований підприємець Петренко, зайшов до інспектора. Після отримання пояснення, що в графі «додаткове місце роботи має стояти прочерк, а не напис «відсутнє», та про те що якийсь відділ повідомив, що в заяві вказані не всі рахунки, руки Івана Іванович опустилися. На всі прохання, розібратися, була відповідь подавайте заяву знов, вам вже відмовлено та що не заважайте.

Як досвідчений борець з державними установами, Іван Іванович намагався взанти, де ж така інструкція в якій вказано де ставити прочерки , а де ні. Знову ж таки йому вказали на затверджений Наказом ДПА України «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» від 22.12.2010 № 978., а саме на п. 10 розділу ІІІ. Даний пункт повідомляє :

Якщо в заяві  про  реєстрацію  не  зазначені  обов'язкові реквізити,  надані  недостовірні або неповні дані (крім розділу 15 такої заяви),  її не скріплено  печаткою  заявника,  не  підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи  особою,  яка  має  документально  підтверджене повноваження  щодо  підпису  реєстраційної  заяви  від особи,  яка реєструється платником ПДВ,  то протягом 10 робочих днів  від  дня отримання  заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати  нову  заяву  про  реєстрацію  (із  зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Ось так ДПА України плюнувши на податковий кодекс, а саме п. 183.8 ст. 183 ПКУ, та самовільно розширила підстави для відмови у реєстрації платником ПДВ.

зг. ст. 183.8 ст.183 зазначає вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації платником ПДВ

 Орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

 

Останнім ударом нашого героя, була звістка про те, що в даному місяці він вже пропустив строк подання заяви ( до 10 числа), і нову заяву він може подати лише у наступному місяці.

Нічого кращого ніж потрапити на прийом до славнозвісного заступника начальника, Іван Іванович не знайшов, так і вчинив. Через тиждень уже на прийомі, йому повідомили – ваше підприємство зареєстроване «за місцем масової реєстраці» тому свідоцтво платника ПДВ ви ніколи не отримаєте, поки не змінити адресу. «Але ж у мене за тією адресою офіс, склад», спробував заперечити Іван Іванович, на що знову отримав відповідь «Або міняйте адресу, або працюєте без ПДВ».

Міняти адресу Івану Івановичу було нідочого, і він спробував ще раз подати заяву. Він уже втрачав постійних клієнтів, ніс збитки. Виправивши усі «зауваження» зазначені у попередній відмові, правда з приводу «забутого» рахунку він так і нічого не зміг вияснити, Іван Іванович подав нову (вже другу) заяву за формою 1-ПДВ. До заяви від доклав цілу купу підтверджуючих документів. Читача зацікавить ще один цікавий факт – герой нашої розповіді звернувся до інспектора, що розглядав документи з проханням подивитися на заяву та перевірити на предмет правильності, на що отримав відповідь «Я не маю право такого робити – мене звільнять з роботи, начальник заборонив», ось так, за допомогу  платнику податків – звільнення.

Проте аналогічно до попереднього разу – підприємець Петренко отримав пропозицію подати заяву ще один раз, причини були інші та не менш дивні. Черговий скандал ні до чого не привів, на подані скарги були отримані відписки – все по чинному законодавству і все таке. Зрозумівши нарешті, що законним шляхом нічого не отримаєш Іван Іванович пійшов тією стежкою, яку усі можновладці називаю «корупція». А що, зараз Іван Іванович Петренко, нарешті поновив бізнес – працює, і що таке все ж 3000 доларів забаря, хіба це так вже й багато ? Спробуємо порахувати:

 

На території Голосіївского р-ну (http://www.kyivsta.gov.ua/dpi/50.htm)) зареєстровано близько 40 тис. підприємства, з них сплачують податки 28 тис., припустимо 1% підприємств будуть мати проблеми такого характеру, і вони наткнувшись на бюрократичну корупційну машину, підуть до того «заступника начальника» і  допоможуть йому по 2000,00 доларів США:

280 * 2000,00 = 560000,00 доларів США. А в масштабах міста Києва ? України ?

 

P.S.

Реальних масштабів проблеми не знає ніхто, крім звичайно податківців. Ім’я підприємця звичайно несправжнє ( у нього є достатньо вагомі причини боятися), на його думку увесь процес реєстрації ПДВ, викликає відчуття якоїсь системності, кожен працівник податкової який  так чи інакше пов'язаний з даним процесом, працює по схемі : байдужий вираз обличчя, риторика – нічого не знаю читайте законодавство, начальники додають – я (!) вам видам свідоцтво ПДВ, а мене потім з роботи звільнять ! (зверніть увагу на вираз «Я вам видам» ) тобто звичайний процес реєстрації перейшов у площину – Дам, чи не дам.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.