Будівництво храму на Замковій горі

27 октября 2011, 23:16
журналіст, волонтер, видавець, голова Білоцерківської "Просвіти"
0
1363
Будівництво храму на Замковій горі

Історична справедливість чи міжконфесійний розбрат?

 Останнім часом в Україні різко активізувалася діяльність Української Православної Церкви Московського Патріархату, спричинена частими наїздами Кирила Гундяєва. Підлеглі цього шанувальника розкішних автомобілів і дорогих годинників стають фігурантами скандальних журналістських розслідувань, які викривають не духовні, а цілком мирські справи святих отців. Частіше за все предметом розслідувань є земельні питання, торгівля і інша бізнесова діяння церкви. Не соромлячись камер, духовні особи накликають на голови неугодних божі кари, шлють прокльони, відверто шантажують і ображають. Іноді буває підхід до справ більш витончений і хитрий. Саме про такий випадок йтиме мова в цьому матеріалі.

27 жовтня під стінами мерії Білої Церкви зібралися люди, щоб не допусти узаконення черговому обману. Мова йшла про наміри благодійного фонду Костянтина Єфименка розпочати будівництво церкви на історичному серці міста – Замковій горі. Наміри ці підкріплені високим парканом, яким обнесли верхівку гори з оглядовим майданчиком і пам’ятником засновнику міста Ярославу Мудрому. Паралельно фонд розпочав агітаційну кампанію, переконуючи білоцерківців, що потрібно відновити храм, який, ніби-то, дав назву місту і стояв на маківці гори. Таким чином буде відновлена історична справедливість. І все це робиться надзвичайно швидко, похапцем і таємничо.


Костянтин Єфименко, чиє ім’я присутнє в назві фонду, цікава особистість. Розпочавши кар’єру експертом в страхових компаніях, він до 36 років встиг побувати депутатом Київської обласної ради (від БЮТ), членом Білоцерківського виконавчого комітету, міністром транспорту і зв’язку в уряді Азарова, а зараз обіймає посаду заступника міністра з розвитку інфраструктури. Благодійний фонд Костянтина Єфименка з моменту свого виникнення провадив агресивну інформаційну політику – будучи присутнім на бігбордах, шпальтах преси і фінансуючи спортивні заходи. Але ж цього замало для того, щоб відводити йому земельну ділянку під забудову в історичній частині міста. На сполох вдарили громадськість і науковці. Була оприлюднена заява археологів, істориків, краєзнавців про необхідність створення комісії, яка б детально вивчила чи дотримані вимоги чинного законодавства  при розробці та затверджені проектної документації храму. Така комісія створена не була. Але реакція не забарилася. На Замковій горі розпочалися розкопки. Як повідомив телефоном учасник цієї археологічної розвідки історик та краєзнавець Олексій Стародуб, на місці цьогорічних досліджень було виявлено оборонний вал першої половини XI століття, бастіони XVII століття, рештки споруд пізнішого періоду. Рештки фундаменту, які були розкопані археологом Орловим на початку 80-х років ХХ ст., не дають відповіді на те, як виглядав храм за княжих часів, що підтверджується видатним вченим О.П. Раппопортом. Тож, якщо відновлювати історичну справедливість, то на Замковій горі має бути реконструкція оборонних споруд княжої доби чи фортеці часів Козаччини (технічна документація і історичний опис останньої збереглися), які б створили оригінальний музейний комплекс. Та аж ніяк не церкви, вигляд якої ніхто не знає і яку хочуть сьогодні підмінити незрозумілим муляжем. До речі, тільки-но завершилися археологічні дослідження на Замковій горі, як туди було загнано екскаватор і  на місці розкопу з’явився глибокий котлован.


Читач запитає, а до чого тут УПЦ МП? Це ж якісь незрозумілі фантазії фонду. Так, під час проведення круглого столу на тему забудови Замкової гори, благодійний фонд Костянтина Єфименка вустами свого виконавчого директора пані Є. Ткач заявляє, що після побудови храм буде переданий громаді міста, а якому патріархатові він належатиме хай вирішить референдум. Після проведенням круглого столу (більшість присутніх на ньому висловилися проти передання церкви УПЦ МП) в газеті „Главная” від 18.10.2011 року в рубриці „Актуально” з’являється стаття „На Замковой горе построят церков и перенесут памятник Ярославу Мудрому”. В цій статті архієпископ Білоцерківський і Богуславський УПЦ МП Митрофан безапеляційно заявляє: „Восстанавливая этот храм, мы восстанавливаем историческую справедливость, ведь на этом месте он издревле существовал. Думаю, что храм должен однозначно принадлежать той церкви, которая имеет историческое преемство и прямое отношение к этому. Сегодня в Украине единственно законной, которую признаёт всё Православие, является УПЦ МП, Киевский Патриархат возник лишь в 1992 году, а УПЦ МП берёт своё начало именно со времён святого князя Владимира, когда и был построен этот храм.” Цей номер газети „Главная” був віддрукований накладом 40000 примірників і розповсюджувався БЕЗКОШТОВНО. Що це – старт референдуму, спроба поділити шкуру невбитого ведмедя чи голос замовника? Для довідки: патріарша гідність московським митрополитам була надана у 1589 році особисто Вселенським Патріархом Ієремією ІІ після піврічного утримання в Москві. В 1721 році Патріаршество було скасоване і відновлене 28 жовтня (11 листопада) 1917 року, а титул „Святійший Патріарх Московський і всієї Русі” був прийнятий в 1943 році патріархом Сергієм за пропозицією „батька всіх народів” Йосипа Сталіна. До того патріарх носив титул „Московський і всієї Росії”.


Що собою являє Українська Православна Церква Московського Патріархату в Білій Церкві? Це один з найбільших в місті землевласників. Під юрисдикцією Білоцерківський і Богуславський єпархії знаходиться кафедральний Спасо Преображенський собор, жіночий і чоловічий монастирі в центральній частині міста, великий комплекс храмових і господарських споруд біля територіального медичного об’єднання, каплиці на залізничному вокзалі, центральному ринку, на Комсомольському бульварі. Йде будівництво храмів на території міської лікарні №1, військового госпіталю, біля домобудівного комбінату. Іноді дії УПЦ МП нагадують класичні зразки рейдерських атак. Так при заснуванні жіночого монастиря рівноапостольної Марії-Магдалини була відгороджена парканом і включена в монастирський комплекс частина вулиці Шкільної. Не дивлячись на протести мешканців прилеглих будинків і прокурорські приписи височенний паркан і досі перекриває вулицю. Не здивуюся, якщо це самозахоплення вже узаконене. Таким же чином була спроба з’єднати чоловічий монастир з кафедральним собором. При цьому площа Шевченка перестала б існувати. Та люди відстояла власність територіальної громади. Свого часу в єпархії перебував будинок дворянських зібрань, що потребував коштовного ремонту. Але він став „жертвой нападения неизвестных” (с) і був надзвичайно ушкоджений вогнем. Та ділянка лишалася ж. На інтерес УПЦ МП до Замкової гори вказує те, що коли віряни УГКЦ спробували освятити хрест на території цієї археологічної пам’ятки, то це призвело до сутички з прихильниками Московського Патріархату. 


На сьогоднішній день міська рада не прийняла рішення щодо початку будівництва на Замковій горі. Протести громадян, звернення всієї творчої і наукової білоцерківської еліти до міської влади змусили депутатський корпус відкласти розгляд цього питання на строк до 1-го грудня. Але треба бути на сторожі, щоб археологічна пам’ятка, яка належить всьому народу України, не стала власністю спритних ділків, джерелом духовної експансії східно-північного сусіда і предметом міжконфесійного розбрату.

P.S. А якщо благодійний фон Костянтина Єфименка хоче будувати церкву, то нехай би відновив зруйновану більшовиками дзвіницю біля кафедрального собору, а не ганявся б за історичними привидами.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: УПЦ МП,Біла Церква,гроші,незаконне будівництво
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.