Холодноярські партизани

Холодний Яр... Він став місцей бойової слави... Саме в його лісах утворилися партизанські загони, які стали на захист Батьківщини... І їхні ряди поповнили мої односельці...

Чим далі відходять в історію події Великої Вітчизняної війни, тим яскравіше постає перед світом величний подвиг поколінь, які в смертельному двобої з ненависним ворогом вистояли і ціною неймовірних зусиль перемогли. Перемогли тому, що вели війну справедливу - Вітчизняну. Тому, що відстоювали свою Батьківщину, право на своє життя, на своє майбутнє. Перемогли тому, що не можна здолати людину, яка обороняє свою землю, свій дім.

У роки Великої Вітчизняної війни 516 жителів мого села (с. Косарі, що на Черкащині) боролися проти німецько-фашистських загарбників у рядах Радянської Армії на різних фронтах, у різних військах, захищали свою Батьківщину, не шкодуючи своєї крові і навіть життя.

Моє село знаходиться недалеко від Холодного Яру. І саме Холодний Яр став осередком партизанської активності. Десятки косарчан поповнили ці загони, стаючи на захист рідної землі. З жителів села Косарі складався окремий взвод партизанського загону ім. Ворошилова, командиром якого був Андрій Степанович Куценко. У взводі налічувалося 23 чоловіки. Населення села активно допомагало партизанським загонам, які діяли в Кам’янському районі, продовольством, одягом та ін. В лікарні, під виглядом хворих,О. М. Модестов лікував поранених партизанів.

В кінці 1943 року цілими сім’ями люди йшли в ліс, а потім разом із партизанським загоном Дубового пішли на з’єднання з військами Червоної Армії поблизу Черкас.

На початку 1944 року в загоні Дубового налічувалось близько 1000 осіб. При загоні був створений табір біженців. За сім місяців діяльності цей партизанський загін пустив під укіс 12 ешелонів ворога знищив 14 паровозів, 83 вагони з живою силою й технікою німецьких загарбників, розгромив 30 німецьких комендатур, знищив близько двох тисяч гітлерівців.

Скічко Петро Петрович згадує: «7 листопада 1943 року партизанський загін звільнив село Грушівку (сусіднє село з моїм). Але 1 січня 1944 року фашисти прорвалися в ліс і почали наступ на загін з метою знищення. Бої точилися до 5 січня. 5 січня німецькі танки вдерлися в розміщення партизанського загону. Але всі вони були підбиті. Під натиском бійців загону фашисти втекли. В цьому бою було вбито 360 німців. Партизанський загін втратив 2 вбитими та 11 партизанів було поранено. Тоді командування загону приймає рішення: провести загін через заміновану територію. В районі села Зам’ятниці загін прорвав фронт і з’єднався з радянськими регулярними військами. Там партизанів розформували на 3 роти. Формувалися в Черкасах як запасники, а потім – на фронт в 22 дивізію.»

Війна забрала життя 332 патріотів-косарчан. У центрі села встановили меморіал Слави, на якому викарбовано імена полеглих героїв.