Кохати...Інтимна лірика

30 декабря 2011, 10:49
http://cossackland.org.ua/
0
1519
Кохати...Інтимна лірика

У цьому черствому скрипучому світі тільки кохати — тепер екзотика...

Тор ВАРРА

Я тебе зацілую сьогодні
І надіну вінець королев,
Твої губи, я бачу, згодні,
Щоб на них самоствердився лев.

Я тебе вознесу понад хмари
І зірками осиплю плоть,
І навію ще й інші примари:
Ти - богиня, а я - господь.

А вже завтра зникну завчасно,
І цікаво дивитись тоді,
Як запалена зірка згасне
 Із небес у якійсь лободі.




Василь Бобинський

Із вуст Твоїх я п’ю солодкий мід,
Із уст Твоїх, що повні та червоні.
Ключ ласк райських в Твоїм перловім лоні.
Та Ти: ні... Ні... Повіки плющить стид.
На небі місяць ревнощами зблід
І сріблом сипле на Твої долоні
Із уст Твоїх, що повні та червоні,
Із уст Твоїх я п’ю солодкий мід.

Гориш — палка, як ярий огнецвіт.
О, будь моя! Я тужу за Тобою!
Спалю багаттям крові храм спокою,
Нехай горить, нехай палає світ!
Я жду, я прагну міліони літ!
Невтишною, пекучою жагою
Палю сонця в погоні за Тобою,
Витручую планети з їх орбіт!
О, будь моя! Моя близька-далека...
Згори в південній тлі, мій сне світанний...
Я — південь Твій, життя Твойого спека!
...Моя рука, ядерна, мов граніт,
Розв’язує Твій пояс зоретканий —
І Ти приймаєш те, що створить плід.


Приймаєш те, з чого розквітне плід,
Плід вічної над змінним перемоги.
Ми — два щасливці, два прекрасні боги!
Ми творимо новий могутній міт.
Тремтить рамен м’язистий, дужий спліт.
Як змії, випружені білі ноги.
Дрожать у лонах ритму судороги.
Горить розкішним болем огнецвіт.

У грудях серце стукотить, як молот.
А в лоні, там, глибоко в лоні, — жар!
Уста спивають з уст безтямний солод
І просять: «Ще!..» І світ летить до хмар...
...І там, де хмар країна шовкововна,
 Німієш, мов задума молитовна.

Оксана Варга

ІНОДІ

Я вишукую себе
В твоїх рядках
Запах наших оргазмів
Ритміку наших злягань
Безкінечно солодких
Вкритих нічною глазур’ю
Змочених
Пристрасним соком
Нашої юності
Я шукаю підтексти наших зустрічей
І наших прощань
Римую твої зітхання
І нотую посмішки
Впиваючись в спогади
Спраглими вустами
Рвучи на собі кайдани вірності
Й мотузки обачності
-Іноді-
Я йду щоб повернутись
В позу поета
Вигнувшись метафорою
В твоєму ненаситному ліжку
Намацуючи твоє дихання
Напиваючись твоїм тремтінням
Насолоджуючись твоєю втомою
В інтер’єрі скрипучих звуків
Я залишаюсь напівжива
Не ІНОДІ

Антонія ЦВІТ

Лечу тротуаром,
невикохана тобою і
щаслива...
Чую,
як заціловують одна одну
мої збуджені ноги
і скресає лоно
пам'яттю твоїх губ...
О, не доведи Господи
тепер
зустрітися тобі
на моєму шляху!

Ліна Костенко

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, — тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.

Любіть,а краще кохайтесь!

Більше тут: Дотик словом

Викладайте те що сподобалось.)

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: любов
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.