7 кімнат про Росію

29 января 2012, 13:02
0
499

28.01.12 в Катовіцах (Польща) відбулась презентація книги «7 rooms» польського фотографа-документаліста Рафала Мілаха.



Погляд через ментальність

Свого часу єдиний територіальний і ментальний простір сьогодні являє собою ряд незалежних (самих від себе?) країн, сукупність яких у свідомості багатьох так і закарбувалась під поняттям «схід». Ні, не той Схід зі своєю витонченою, виваженою культурою, віковими традиціями і древньою історією, а глибоко провінційне мислення східних країн, де  розвиток приходить тому, що більше вже нікуди іти, мислення, що цікаве лише своїм існуванням, своїми амбіціями, терпким побутом щоденного життя.

Так, з часом країни набувають власних незалежних рис, будь то атомна аварія чи вічний пост одного президента, ми не окремі територіальні чи культурні одиниці. Хоча…  де початок сходу? Де закінчення заходу? Кордони символічні і приблизні, особливо стосовно свідомості людей. З цієї точки зору, мабуть, нелегко полякам – вже Євросоюз, проте ще стільки скапок історичної маргінальності.

Але цікавляться собою,своєю історією, ходять в свої історичні музеї, пам’ятають героїв і перемоги, втрати і поважають себе, тих що справа і з ліва, пізнають і свій схід і свій захід.


7 кімнат.

28.01.12 в Катовіцах (Польща) відбулась презентація книги «7 rooms» польського фотографа-документаліста Рафала Мілаха. Історії 6 з половиною років подорожей до Росії, спостерігання за життям її молодих жителів, співіснування з ними, на їх території.  Для них Росія – батьківщина, перевалочний пункт, точка зору, спосіб мислення, форма влади. В книзі розміщено шість історій, сьома – тексти, розповіді про них, невидимих героїв цієї країни, цього часу,  їх думки, їх роздуми. Уривок життя.

Клуб Rondo Sztuki, де відбувалась зустріч, знаходиться прямо на колі трамвайної розв’язки, всередині набралось вже осіб чимало – доставляли додаткові стільці, міцніше заставляючи Рафала.

І він почав. З короткого вступного відео, де говорять про себе герої книги.  Як в п’ять років дізнаються про велику смерть на прикладі смерті Брежнєва, що при смертях вождів і державних переворотах телевізійні канали показують «Лебедине озеро», що середнього класу в Росії бути не може, бо в християнстві третього не дано – або рай або пекло. Між історіями –  гімн союзу у виконанні 5'Nizza


Цифри.

Книга не про Росію. Нічого такого на меті. Просто в 2004 була подорож до своєї родини. Яка є і в Білорусії, яка була і у Львові.

 Росію зняти хотілось. Велика, імперська, розкішна, цинічна. Такою, як її малюють в нашій свідомості, в свідомості самих її мешканців. А не виходило. Додому повертався з плівками, де було життя друзів, знайомих, у яких зупинявся під час подорожі… Щось не те. Але вже десь торкнуло, що якраз в цих знімках і є справжня історія.

Суб’єктивна? – Жива.

Сумніви розвіяли на майстер класі Joop Swart від World Press Photo в Амстердамі, і проект після трьох років свого латентного  існування набрав форми та напрямку. Майже 7 років подорожей, знайомств, спроб зрозуміти, спроб відчути. З 50 плівок за поїздку (приблизно) до книги увійшли 58 фотографій. З кожною наступною поїздкою ставало менше фотографій, відкриваючи місце історіям.

Єкатеринбург, Красноярськ, Москва. Імена, обличчя, сім’ї, ліжка. Команда людей при виборі, компонуванні книги.  Фінансування з власної кишені.  В останні дні перед виданням – лист від однієї з героїнь, про відмову від власних слів…  7 кімнат. Зараз книга існує в англійській версії, в польській версії  - за місяць. До речі, здається, в російській теж.

Відчуття

Хоча портрети зняті без масок посмішок і часом видаються досить сумними, в якийсь момент мені сплила неприродність захоплення власною країною, надмірна легкість буття в абсурдності його оточення. Але чи це не той стереотип, з яким ми відкриваємо книгу? Хоч ні.. Це виникло на етапі перегляді відео, де їх мова – жива, без перекладу, найбільш зрозуміла мені серед усього сказаного довкола.  

Запитання, відповіді, багато власних переживань, згадок про своїх героїв. Спроба зрозуміти Польщу через призму Східного побратиму.

Смішний хлопець  у блайзерку, не виглядає на свої 33, і запитуєш себе: як він встиг отримати бакалавра в Академіі Мистецтв в Катовіцах, бакалавра в Institute for Creative Photography Опаві, 7 років подорожей до Росії, а до цього було і Чорне море і Disappearing Circys, і  Life After Death..., вистави, книги ( - улюблена форма Рафала). Автор віджартовується – кокаїн допомагає… Але погодився, що лише останні 10 років віддається цій справі, що буде далі – покаже життя, може до книг додадуться фільми, може з’являться нові темі, а на разі  solo show і розповідь про книгу “In the car with R” в Глівіцах (Польща), подорож виставки до Варшави, в квітні до Москви, зустрічі…. Жаль, не викладає в нашій академії, але мав…

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: Россия,7 rooms,rafal milach,Катовице,Рафал Милах
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.