1918 vs 2012

29 января 2012, 13:03
0
740
1918 vs 2012

Про водіння історичних хороводів як політичний симулякр

Сьогодні ми згадуємо події майже столітньої давни, які продовжують ментально розколювати та дезінтегрувати країну, повертаючи нас в думках в холодні дні січня 1918 року, коли громадянське протистояння з обох боків воюючих сторін УНР та УРР вбивало українці. 

Бій під Крутами знову актуалізується - тему жертвенного служіння нації (державі) піднімають на прапор націоналісти, а їх опоненти резонно зауважують, що в тій громадянській війні неможливо знайти переможців і переможених і варто припинити цю політичну гру на історичній пам’яті.

Як й 1 січня, 22 січня на День Злуки, 22 квітня на День народження того, якого ніяк не поховають, 9 травня та інших історичних дат, знову майорять прапори різних українських політичних груп, які більше нагадують історичні клуби військової та воєнної  реконструкції, ніж сучасні демократичні європейські партії. 

От й сьогодні, вони вчергове намагаються використати символічні дати минулого в своїх агітаційно-мобілізаційних цілях. І знову студенти з вудочками і прапорами наперевіс складають колони, а їх «сотники» рахують гроші в кишені. Чим більше прапорів політичних партій – тим «правильніша» телевізійна картинка. Середньовічний військовий ритуал демонстрації сили перед боєм в сучасній Україні – модний тренд вуличної партійної пропаганди.  

Цинічно, абсурдно, примітивно, скажу більше – аморально.

 Хлопці з під Крут давно почивають на небесах і все, що ми можемо зробити для них, як нормальні люди – це мовчки згадати та поставити свічі…

Уявіть собі німців чи шведів, які б ледве не щомісяця водили б хороводи з прапорами часів Другої Світової чи походів Карла ХІІ і при цьому б називали це політикою.

Смішно? Мені також.

Звісно, в усьому світі, є групи ентузіастів, яким цікаво й приємно відчувати зв’язок поколінь, шукати артефакти минувшини й проводити показові баталії, але вони при цьому не ризикують, на відміну від нас, називати це політикою.

Один із сучасних гуру управління бізнесом та організаціями, до речі, аж ніяк не українець й не росіянин, І.Адізес стверджує, що кожна організація, компанія, навіть держава, як й кожна людина, мають свій життєвий цикл:  народження, дитинство, юність, дорослість, старіння, смерть. Наші політичні партії-історичні клуби спростовують його теорію, вони самозакохано ходять по колу, витрачаючи свій час, людський та фінансовий ресурс на те, що б в чергове зафільмувати-зафіксувати свій «героїчний» образ поруч з тими, кого вже немає на цьому світі.

Які там у нас найближчі історичні дати, коли ми знову побачимо наших «політиків» як ультра-лівих так й крайньо-правих перед камерами: 17 березня — Утворення Української Центральної Ради, 19 квітня — Початок роботи Всеукраїнського Національного Конгресу у Києві в 1917 році, 22 квітня – День народження вождя світового пролетаріату, 22 червня – День початку «Великої Вітчизняної війни», 23 червня — І Універсал Центральної Ради 1917 року, а 15 червня — Створення Генерального Секретаріату Центральної Ради, 7 листопада – День «Великої жовтневої соціалістичної революції» і т.д. і т.п.…

 В українській історії - десятки, сотні дат, які б могли стати приводом для мітингів та маніфестацій. Вони ними не стають лише з однієї причини - наші хронічні мітингувальники фізично просто не встигають підготуватися.

 В цьому контексті, хочеться згадати пана Адізеса та його формулу успіху, яку можна застосувати як для окремої бізнес-компанії так й для цілої країни: 

 


 

Успіх (success), або сталий розвиток нашої країни, залежить (f) від того, наскільки глибокою є зовнішня інтеграція (external integration) при тому, що внутрішня дезінтеграція (internal disintegration) прагне мінімуму.

 Дозволю собі трохи проінтерпретувати.

 «Водіння хороводів» сьогодні – очевидно є внутрішньою дезінтеграцією українців часів УНР та УРР, часів громадянської війни, часів Голодомору та радянської параної, яку політики-історики свідомо чи несвідомо знову й знову актуалізують.

 Зовнішня інтеграція – це зв’язки з усім цивілізованим й успішним світом, ефективні комунікації та взаєморозуміння, взаємопроникнення та обмін знаннями й досвідом. В першу чергу, мова йде про країни ЄС, з огляду на наше географічне розташування та ті високі стандарти людських прав і свобод, і рівня життя, які там є.

 Політики, відкрийтеся світу, згадайте, врешті решт, що на вулиці 2012 рік, а не 1918-й.

Ну, хоча б, якщо креативу на інше не вистачає - змініть парадигму поминок на парадигму свят, а краще приєднайтесь, якщо здатні, до нової громадсько-політичної сили САМ, яка не шукає ворогів, а намагається по-європейські, відкрито, запропонувати суспільству прості і зрозумілі, а головне – чесні правила демократії.

А що до пам'яті студентів, які захищали Київ та УНР від більшовицько-комуністичної орди у січні 1918 року, то мені близька позиція Пластунів, які без політиків та їхніх прапорів, без заяв, тихо і дуже по-людські просто приїхали до Крут і згадали тих, хто нас надихає своїм подвигом й сьогодні...

Для коментарів та дискусії прошу до Facebook

 

Малюнок петлі Мебіуса взято з сайту Синхрономикон


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.