Що так стурбувало академіка Жулинського?

1 февраля 2012, 13:50
журналіст
0
366

З цікавістю прочитав інтерв’ю Миколи Жулинського для радіо «Свобода».


   З цікавістю прочитав інтерв’ю Миколи Жулинського для радіо «Свобода». Пана академіка серйозно стурбували події, що мали місце в кількох знакових музеях України – Києво-Печерській Лаврі, Софії Київській, Музеї архітектури у Пирогові та інших… Не хочу судити оцінки видатним політиком інших музеїв, але стосунки пана Жулинського з музеєм у Пирогові я мав щастя спостерігати, оскільки два роки працював у Музеї «під патронатом».
Пан Жулинський, з його слів, «кілька років займався» Музеєм архітектури. Очевидно, нинішній жалюгідний стан музею – наслідки цих «занять».  Я особисто знаю про два візити цього куратора за майже три роки(!). Один – на представленні Федаки на посаду директора, другий – у складі комісії НАНУ при перевірці системних порушень, допущених тим самим директором. Що цікаво, коли пан Жулинський, приїхавши у Пирогів,  привітався з працівниками музею, йому відповіли, що не бажають вітатися з людиною, що покриває зловживання у музеї. Думаю, це деякою мірою характеризує рівень його кураторства. Але, наскільки я знаю, не все так запущено – головний бухгалтер музею пані Кравець була частим гостем Академії, тісно співпрацювала із вченим секретарем пана Жулинського Віктором Бурбелою. А оскільки під час роботи пані Кравець у музеї було виявлено мільйонні розкрадання коштів, думаю, хтось таки дійсно «займався» музеєм…  
    У інших авторитетних висновках шановного вченого теж правди не більше, ніж золота в жетоні на метрополітен:  "А що стосується, наприклад, директора Національного музею народної архітектури і побуту Павла Михайловича Федаки, то цей чоловік тільки неповних три роки працює. Це доктор історичних наук. Він спеціалізується по  етнології, по народній архітектурі, одержав дуже тяжку спадщину, надзвичайно складну, тому що там украй багато було запущено, там постійні конфлікти, постійні проблеми. Але вони навіть встигли за цей час реставрувати 69 пам’яток, відродити їх в основному за рахунок спецфондів.
 
До речі, хочу Вам сказати, що вперше в 2011 році їхній прибуток нараховував 4 мільйони гривень! І це кошти, які йшли на реставрацію.  А зокрема Історичний музей України, один із центральних музеїв нашої держави, у 2011 році одержав тільки 2,5 мільйони. Це говорить про те, що ці організовані свята обрядові, обрядові свята-ярмарки і так далі – все це, що творилося за народним  традиціями, приносило певний авторитет і  доволі достойний прибуток".
    Давайте по порядку: неповних три роки – це що – мало?!! Ще б три роки такого керівництва – і від музею залишилася б купка хмизу та пару соток території! Що стосується конфліктів – то сам Федака їх майстерно створював та віртуозно підтримував з купкою своїх прибічників… Людина, що не має жодного управлінського досвіду та звільнена по статті з попереднього місця роботи, очевидно, на думку пана академіка, більш достойна керувати музеєм, ніж будь-хто інший! А «69 пам’яток» - це що, жарт? По-перше, реставрація – ліцензований вид діяльності. А у музея, щоб Вам було відомо, таких ліцензій здавна не водилося. А те, що Ви з Федакою називаєте «реставрацією» - підмазати глиною з кізяком частину стіни, підперти дрючком стріху, поремонтувуати фіртку та інше – що ж, які куратори, такі й реставратори!
 А про «заробіток 4 мільйони гривень» краще б Вам не згадувати! Бо, прочитавши це, працівники музею, з яких познімали доплати, забрали гроші на оздоровлення та премії, можуть упіймати Федаку(який, до речі, ніколи не забував себе преміювати) та добряче його «пореставрувати»! І – нарешті, що стосується обрядових свят – жодне з них не було започатковане при директорі Федаці. Та й проводилися, скоріше, не завдяки, а всупереч… Отже, якщо Вас турбує можливий розкол у суспільстві – не турбуйтесь, Федака не спричинить жодного розколу!
    Отже, пане академік, Вам краще не позувати на фоні залишків Пирогова… А якщо Вас щось турбує – розкажіть краще про «Турботу» - була така кредитна спілка, що залишила без грошей десятки вкладників… Там, я думаю, ви краще володієте ситуацією – адже Ви і там були, здається, головою правління?!
    І, нарешті, неймовірно «логічний» висновок, достойний Академіка НАНУ, директора інституту Т.Г. Шевченка – чому на посаді директора музею з’явився Д. Заруба, який, ніби-то має готельний бізнес (а чи не можна уточнити – який?), а звідси – а що ж буде зі 150 га землі? По-перше, не 150 – Вам, як бувшому куратору, потрібно було б знати, а по-друге , а що зробив попередній «досвідчений» директор, щоб узаконити музейні території? Якщо не знаєте, я відповім – ні-чо-го. А якщо ви сумніваєтесь, чи може історик з досвідом роботи в туристичній галузі очолити музей, згадайте – як Ви, науковець, який захистив дисертацію на тему «… про історичний оптимізм радянської літератури» очолили інститут літератури ім Т.Г. Шевченка – і – нічого – ні-чо-го!
Вадим Логвінов, заступник директора Національного музею народної архітектури та побуту.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.