Чиновники КМДА і суддя стягнули з бюджету міста Києва 21 млн. грн. за неіснуючі

3 февраля 2012, 20:04
Общественный деятель
0
486
Чиновники КМДА і суддя стягнули з бюджету міста Києва 21 млн. грн. за неіснуючі

Для того щоб простіше було уявити наскільки нагло поцупили ці гроші з бюджету, з якими порушеннями норм процесу, в порядку аналогії, уявіть таку ситуацію - судились двоє: Іван і Петро і суд постановив

Для того щоб простіше було уявити наскільки нагло поцупили ці гроші з бюджету, з якими порушеннями норм процесу, в порядку аналогії, уявіть таку ситуацію - судились двоє: Іван і Петро і суд постановив стягнути з Петра на користь Івана 1000 грн., а потім Іван подає до цього ж суду заяву «Про зміну порядку та способу виконання судового рішення», де пише – так як у Петра грошей немає, але я знаю, що вони є у його сусіда Степана, прошу стягнути кошти зі Степана!! І суд задовольняє таку заяву! Це при тому, що Степан до справи немає ніякого відношення ,не був не те, що відповідачем, але навіть учасником процесу і ні сном ні духом про те, що його зробили боржником – без залучення його до участі у справі.
Ви скажете такого не може бути!!!! Може, у нас все може бути!

26 вересня 2009 року суддя Господарського суду міста Києва Грєхова О. А. розглянувши справу № 53/302 за позовом Дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією «СоюзКонтракт Інвестмент» до Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04633423) винесла рішення, яким позов задовольнила і не лише розірвала інвестиційний договір Про забудову Дніпровської набережної, але й стягнула з Головного управління економіки та інвестицій на користь ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» - за рахунок коштів міського бюджету тридцять вісім мільйонів шістсот вісімнадцять тисяч сто п’ятдесят чотири грн.. 25 коп. плюс судові витрати http://reyestr.court.gov.ua/Review/4022774 (про деталі пізніше).

Невдовзі позивач (Союзконтракт інвестмент) звернувся до Господарського суду Києва із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, а саме просив – у зв’язку з відсутністю коштів у боржника (відповідача) - стягнути кошти з іншої юридичної особи (Головного фінансового управління КМДА - код ЄДРПОУ 02317474) – і Ви будете сміятись, можливо, шановне панство будете реготати, але все та ж Грєхова О. А. 15.03.10  виносить ухвалу http://reyestr.court.gov.ua/Review/8961357  якою задовольняє це клопотання позивача і міняє боржника на іншу юридичну особу – яка навіть не була учасником процесу та щодо якої суд не розглядав питання щодо її прав і обов’язків. Отак – «без суду і слідства», на особу, яка ні сном ні духом, перекинули борг, бо бачте у відповідача (сусіда) – грошей немає.

А Ви кажете – не може бути. В системі комерційних борделів, в які перетворились деякі українські суди, на жаль, може бути все!!
Це навіть не порушення елементарних процесуальних норм і здорового глузду, це навіть не «беспрєдєл», це щось таке нагле і безпардонне, чому і назву дати важко.

Так «барзєть» може лише суддя, абсолютно впевнена у своїй безкарності, що можливо ґрунтується на тому, що її тато займає високу посаду у судовій ієрархії.

Це не може бути неумисною помилкою, тому що порушені настільки елементарні базові основи процесу, які знає і самий бездарний випускник юрфаку, крім того, Грєхова, не перший рік працює і коли треба, формулює грамотні рішення.

Таким чином, винесення суддею Грєховою О. А. ухвали від 15.03.2010 року, у справі № 53/302 – є фактом умисного прийняття завідомо незаконного рішення, що містить ознаки злочину, за який передбачена відповідальність згідно ст. 375 Кримінального кодексу України.
Цей «шедевр» Грєхової був успішно реалізований і як слідує з листа Головного фінансового управління КМДА http://olexsandrdyadyk.livejournal.com/6322.html  загальна сума коштів стягнутих з бюджету, разом із судовими витратами та виконавчим збором, становить 42,5 млн. грн., що в еквіваленті трохи більше 5 мільйонів доларів США і я абсолютно вірю, що медам Грєховій з цих 5 мільйонів баксів не перепало жодної копійки, свідомо незаконні рішення вона винесла виключно за прекрасні очі позивачів.

Тепер щодо самого цікавого: Частину сум, які стягуються за сумнівним рішенням від 26.06.2009 року, хоча б умовно можна було б сприймати, як відшкодування начебто понесених позивачем витрат, які підтверджуються платіжними дорученнями, що видно з їх вибірки http://olexsandrdyadyk.livejournal.com/6464.html , яка додається, але все це порівняно дрібні кошти, які разом складають лише третину стягнутих з бюджету сум.

Левову частку всіх своїх позовних вимог (і отриманих з бюджету коштів), позивач «обґрунтував» тим, що він, начебто 30.10.2006р. уклав із такою собі «нєвєдомою звєрюшкою» - іноземною компанією БЕНДАДІ ЛІМІТЕД договір № 84 з розробки проектної документації стадії «Проект» для будівництва житлово-готельного, офісно-готельного і прочая….., , виконання якого підтверджується (не платіжним дорученням, як в інших випадках), а актом приймання-передачі проектної документації, який був підписаний сторонами цього договору 30.06.08р. І позивач вимагав, щоб бюджет відшкодував йому ці кошти – бо він бачте, визнав претензію БЕНДАДІ ЛІМІТЕД (визнав Союзконтракт інвестмент – а платити повинен бюджет!!!).

Тобто, на момент винесення судового рішення, позивач не поніс жодної копійки витрат, про що прямо сказано на першому аркуші судового рішення від 26.09.2009.

Більш того, на цьому ж першому аркуші прямо сказано, що позивач не надав доказів того, що БЕНДАДІ ЛІМІТЕТ мав ліцензію на здійснення діяльності в сфері проектування (ця діяльність на той час на території України підлягала ліцензуванню).

Насправді, проект виготовляли відомі в Україні архітектурні майстерні Юрія Бородкіна та Георгія Духовичного, разом з союзом архітекторів України, за що їм було заплачено 555 тис. грн. (а не 21 млн.). Приймало участь у проектуванні і відоме архітектурне бюро Бабушкіна. Тобто – проект розробляли українські архітектори за 555 тис. грн., а суду підсунули акт приймання-передачі проектної документації на 21 млн., хоча БЕНДАДІ ЛІМІТЕД, є не проектною фірмою, а є банальною офшоркою.

Вказане підтверджують і листи Головного управління містобудування та архітектури КМДА від 18.01.12 № 549/0/18-2/232-12№ і 548/0/18-2/27-12, з яких слідує, що така фірма як БЕНДАДІ ЛІМІТЕД не числиться як розробник проектів будівництва та забудови, і вони нічого не чули про будь які проекти будівництва, які розроблялись би цим «світовим грандом» проектування. Та й взагалі ДП «Союзконтракт інвестмент» не подавало на розгляд будь яких проектів забудови Дніпровської набережної. http://olexsandrdyadyk.livejournal.com/6668.html
Суддя Грєхова розглядаючи безпрецедентний позов про стягнення з бюджету колосальної суми в розмірі 38 млн. навіть не удосужилась перевірити – а чи існує в природі якийсь проект, який коли не будь розроблявся б доблєсним БЕНДАДІ.

Що ж відбулось насправді? - В 2004 році Омельченко умудрився укласти мільярдний інвестиційний договір» http://olexsandrdyadyk.livejournal.com/6059.html з фірмою зі статутним капіталом 266.6 тис. грн. (близько 50 тис.дол.), http://olexsandrdyadyk.livejournal.com/7010.html яка, не маючи копійки за душею, насправді – мала бути прокладкою, через яку повинні були інвестувати (башляти) справжні інвестори з грошима.

Але так як лохів башляти посереднику так і не знайшлось, а саме ДП «Союзконтракт інвестмент» (як слідує із вищевказаних листів Головного управління містобудування та архітектури), ніяких інвестицій робити і не пробувало, пацани вирішили, що пора сплигувати з теми, але на останок, в порядку «дембельського акорду», вирішили, що непогано було б отримати «вихідне пособіє», звичайно за рахунок бюджету.
Для цього, вони вступили у змову з посадовими особами Головного управління економіки та інвестицій КМДА та суддею Грєховою і розіграли в суді договірне порношоу, де за неіснуючий проект офшорної пустишки БЕНДАДІ ЛІМІТЕТ, вкрали з бюджету 21 млн. грн.. (хоча безпідставно стягнуто всі 38 млн.).

Доказом того, що це була виключно договірна (позивачів і представників відповідача), кримінальна афера по заволодінню бюджетними коштами, – є те, що тодішні (космічні) посадові особи Головного управління економіки та інвестицій КМДА навіть не оскаржили вказане рішення до апеляційного суду, в чому є принаймні ознаки злочину, що називається «службова недбалість (ст. 367 КК України).
Будучи об’єктивним, слід визнати, що коли в місто прийшла команда О. Попова, то вона розпочала роботу по скасуванню вищезазначених унікальних шедеврів Грєхової, але тут почало коїтись, щось неймовірне.

Спочатку, Київський апеляційний господарський суд під головуванням судді Смірнової Л. Г. виносить ухвалу, якою відмовляє у прийнятті апеляційної скарги Головного фінансового управління КМДА (якого без його відома зробили боржником), бо бачте – воно не було учасником процесу! http://reyestr.court.gov.ua/Review/9423587

Оце шедевр єзуїтської логіки. Виходить, що якщо судились двоє, а суд прийняв рішення стягнути гроші з третього, якого навіть не залучили до участі у справі, то цей третій, на глибоке переконання мєдам Смірнової, навіть скаржитись немає права – ну, він же не був учасником процесу - «залізна» логіка!

А потім, буквально на другий день (12.05.10), ця ж мєдам Смірнова, виносить Постанову http://reyestr.court.gov.ua/Review/20550551 , якою залишає без задоволення апеляційну скаргу Головного управління економіки та інвестицій КМДА на шедевральну Ухвалу Грєхової «про зміну способу», пославшись на ст. 53 Закону України „Про виконавче провадження”, якою встановлено, що державний виконавець має право на пропозицію боржника або стягувана звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Мєдам Смірнова (суддею я вас назвати не можу – совість не дозволяє), а звідки ви взяли, що то були кошти Головного управління економіки та інвестицій КМДА, якими доказами в матеріалах справи це підтверджується?

Адже згідно ст.ст. 16 і 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» кошти місцевих бюджетів – є власністю (належать) територіальних громад. Головне управління економіки та інвестицій навіть не було їх розпорядником (їх головним розпорядником було Головне фінансове управління). Тобто, Головне управління економіки та інвестицій мало до цих коштів таке ж саме відношення, як і до коштів бюджету міста Нью-Йорка – ніякого!

Тому у мене до вас лише одне питання, мєдам Смірнова – за який розмір хабарів ви виносите такі проституйовані рішення?
Додам, що мєдам Смірнова чітко усвідомлювала, що виносить незаконну Постанову, тому що побоялась її розмістити у Єдиному державному реєстрі судових рішень і, як слідує з листа ДП «Інформаційні судові системи» http://olexsandrdyadyk.livejournal.com/7312.html розмістила її аж у січні 2012 року (після моїх скарг) - хоча згідно п. 13 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/740-2006-%D0%BF дана Постанова мала б бути передана – не пізніше наступного дня після її винесення.

Але врешті решт, за апеляційною скаргою прокуратури міста Києва (інший склад Київського апеляційного господарського суду (не Смірнова) скасував шедевр Грєхової http://reyestr.court.gov.ua/Review/17674445

Уви, радуватись рано, 23 червня 2011 року колегія «суддів за викликом» «легкої процесуальної поведінки» Вищого господарського публічного будинку України постановила – скасувати Постанову суду апеляційної інстанції і відновити рішення Грєхової http://reyestr.court.gov.ua/Review/20751106

Для того щоб «прикрити» Грєхову і її аферу, судді Добролюбова Т.В., Дроботова Т. Б., та Швець В.О. внесли в рішення суду завідомо неправдиві відомості.

Так, в абзаці другому описової частини їх Постанови від 23 червня 2011 року вищезазначені судді «пишуть» - «За заявою позивача про зміну способу виконання рішення ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 змінено рахунок фонду» - це БРЕХНЯ! Насправді, ухвалою від 15.03.2010 року суддя Грєхова змінила боржника на іншу юридичну особу, яка навіть не була учасником процесу, а не лише номер рахунку!
Далі, як на підставу скасування рішення Київського апеляційного господарського суду та залишення в силі шедевру Грєхової, судді Добролюбова Т. В., Дроботова Т. Б., та Швець В. О. (як і сама Грєхова) послались на те, що відповідач начебто винен у тому, що Київська міська рада надала одну ділянку, за адресою: Набережне шосе 4-6, в м. Києві, з того масиву на який претендував позивач в оренду іншому підприємству ТОВ Будсервісмкомплект» - і в цьому начебто і полягає вина відповідача – Головного управління економіки та інвестицій КМДА!!!!

А що Головне управління економіки та інвестицій розпоряджається землями в Києві? Чи наділена повноваженнями що не будь заборонити Київській міській раді?

Крім того, судді Добролюбова Т. В., Дроботова Т. Б., та Швець В. О. скромненько змовчали про те, що Київська міська рада надала вищевказані земельні ділянки ТОВ «Будсервіскомплект» лише тому, що вказане підприємство ще з 2002-2003 року мало на цій ділянці у власності об’єкти нерухомості – будівлі, які як раз і мали вказану адресу. І як власник будівель ТОВ «Будсервіскомплект» мало всі права на отримання в користування земельних ділянок під ними. Більш того, якби Київрада і не дала ТОВ «Будсервіскомплект» землі під будівлями в оренду, будівлі в них знаходились на праві приватної власності, а тому «Союзконтракт інвестмент», що не будь «інвестувати» тут не мав би права, в будь якому випадку.

Але судді Добролюбова Т. В., Дроботова Т. Б., та Швець В. О. про це – анічирик.

І саме головне: згідно п. 4.1.7 оскаржуваного договору, інвестор «Союзконтракт інвестмент» мав розпочати будівництво не пізніше І кварталу 2006 року (а як слідує з листів Головного управління містобудування та архітектури не звертався з цього питання по цей день), тобто – виключно бездіяльність самого позивача, який палець об палець не вдарив щоб реалізувати проекти, порушення ним вимог п. 4.1.7 договору призвела до невиконання договору і до того, що Київраді не залишилось нічого іншого – як надати земельну ділянку власникам об’єктів нерухомості на ній.
І в чому тут вина Головного управління економіки та інвестицій?

Таким чином рішення судів як першої так і касаційної інстанцій є відверто необґрунтованими і обурливо незаконними не лише щодо вкраденого 21 мільйона, але й щодо всієї суми 38 мільйонів.

Розуміючи всю абсурдність і незаконність своєї Постанови вищевказані судді, в порушення вимог Закону, як і суддя Смірнова – не розмістили вчасно свою постанову в Єдиному державному реєстрі судових рішень і лише після того, як я в січні цього року направив до Вищого Господарського суду України інформаційний запит, щодо причин нерозміщення вказаної Постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вона буквально на днях з’явилась в реєстрі (що підтверджується вищезазначеним листом ДП «Інформаційні судові системи».
В результаті таких дій судді Грєхової, яку прикрили своєю завідомо незаконною Постановою судді Вищого Господарського суду України Добролюбова Т. В., Дроботова Т. Б., та Швець В. О. з бюджету незаконно стягнуто 42 млн. грн., з яких 21 млн. це взагалі вкрадені кошти.
На жаль, на мої чисельні скарги Вища кваліфікаційна комісія суддів України і Голова Вищого господарського суду навіть не відповідають.
Дивною є і позиція Генеральної прокуратури, яка, як слідує з листа прокуратури Києва http://olexsandrdyadyk.livejournal.com/7646.html вже 7 місяців (пропустивши всі строки на оскарження) думає - подавати до Верховного суду заяву про перегляд Постанови Вищого господарського чи ні?
Крім того, можна було б знайти кучу підстав для подачі заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами. Якщо вже я отримав докази того, що БЕНДАДІ ЛІМІТЕД ніяка не проектна організація і нічого не проектувала (а це можна було б подавати як нововиявлену обставину), то Генеральна прокуратура (при бажанні), таких підстав, у цій справі, могла б знайти масу, але чогось не хоче.

Таким чином, за 7 місяців, що пройшли з 23 червня 2011 року Генеральна прокуратура палець об палець не вдарила, для того, щоб повернути гроші до бюджету.

Складається враження, що реалізується класична схема прокурорського бізнесу – наїзд, отримання відкупного і заминання справи.
Вікторе Павловичу, скажіть підлеглим, якщо взяли – нехай вернуть пацанам гроші, ще зароблять на хліб з ікоркою і на скромні прокурорські Лексуси, але зробіть хоч що ні будь, ну хоч щось, щоб повернути місту вкрадені у нього 38 мільйонів – перевірте що ж за архітектурний шедевр розробив гранд світового проектування БЕНДАДІ ЛІМІТЕТ, і чи він хоч є в природі і хто його насправді розробляв, подайте заяву про перегляд за ново виявленими, ну хоч щось робіть. Можна в порядку розслідування кримінальної справи і за рахунок майна суддів.
Також звертаюсь і до Голів Вищої кради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України – як Ви вважаєте, чи повинна надалі мєдам Грєхова носити суддівську мантію?

Можливо краще дасте їй направлення на «окружну»? А за разом туди ж, на «окружну», випишіть направлення медам Смірновій та кільком суддям «за викликом» «легкої процесуальної поведінки» Вищого господарського публічного будинку України – хай люди працюють за покликанням.

PS: Як відомо, апетит приходить під час їжі. Нещодавно, суддя Грєхова (разом з суддями Блажівською і Ярмак) винесли рішення - стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь СП з іноземними інвестиціями «Укрелектроват» (що їм так ці Спешки нравляться) понад 120 млн. грн., причому – основного боргу всього то два з половиною мільйони, а сто двадцять мільйонів то «накрутки». Нехило крутять. Але то вже зовсім інша історія, про яку ми розповімо іншим разом.

 

Суми, заявлені ДП "УМИ, ЗАЯВЛЕНІ ДП «СОЮЗКОНТРАКТ ІНВЕСТМЕНТ» ДО СТЯГНЕННЯ З БЮДЖЕТУ, У СПРАВІ № 53/302

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.