Любі росіяни, бутербродик з сиром? Пригощайтеся ми ж «друзі»?

Останнім часом Росія будує з Україною відносини засновані не на братських, та навіть не на партнерських відносинах, а на погрозах та ультиматумах. То, можливо перестати дружити, чи це такий дружній об

В останні роки, як тільки Україні вдалося наблизитися до Європейського Союзу, ми постійно отримуємо відкриті погрози з боку нашого стратегічного партнера. Щось я не можу зрозуміти. Українська влада офіційно декларує, що Росія була, є і надалі залишиться нашим основним партнером. Тобто це такі партнерські відносини, коли оголошується то «газова», то «сирна» то яка там ще війна??? Можливо незабаром нас чекає «кондитерська» війна, чи «м’ясна», адже росіяни так полюбляють наші цукерки та м’ясні делікатеси. Отже, це такі дружні війни! Складається враження, що дійсно відносини з Росією будуються за принципом якоїсь «клановості» на рівні дитячої пісочниці. От ти дай мені свою іграшку, а ні то я тобі не дам свою. Або ще краще, ти ж зі мною граєшся, от і грайся, а якщо підеш до сусідньої пісочниці, то все більше дружити з тобою не буду! Коли ж це закінчиться???

Коли Україна подорослішає, а найголовніше коли Росія врешті зрозуміє, що ми вже виросли. Нам не потрібно вказувати, що робити, куди йти. За нас не потрібно рахувати наші гроші. Ми знаємо як ви рахує ці 9 млрд за газ, вже побачили. Нам не потрібно казати, що ваша «пісочниця» найкраща і вигода від неї найліпша. Ми дорослі, ми самі будуємо свою «пісочницю», і вона для нас – найкраща. Так, ми вас поважаємо, ми до вас дослухаємося, але давайте бути чесними і говорити як дорослі, а не ображатися один на одного.

Обмеження на ввіз сирів та молочної продукції, хто від цього виграє. Відповідь очевидна – ніхто! Це не метод тиску, чи якоїсь рекламації, це не рівень партнерських відносин. Це просто – образа, а від образ як відомо, ніхто не виграє. Росія цим кроком, виказує на необхідність вступу України до митного союзу. Така позиція є неправильною. Українські сири на російському ринку займають близько 10%. Чим Росія заповнить цю нішу? Російські виробники не зможуть заповнити ринок, це очевидно. Вихід один, це переорієнтація імпортних каналів, що є досить складним процесом. В короткостроковій перспективі це призведе до насичення ринку фальсифікатом, або імпортом ще більш не зрозумілої якості, в порівняні з українською продукцією. І Росія це добре розуміє, але поображатися треба. Також Росія добре усвідомлює, що великі втрати перш за все понесе Україна і не тільки виробники. Вся молочна галузь опиняється під загрозою. За різними оцінка Україна може втрати 100-150 млн дол. валютних надходжень від експорту, а це вже загроза для торговельного балансу держави. Для споживачів, на жаль теж нічого не зміниться на краще. Зростання обсягу пропозиції призведе до зменшення ціни лише на певний час, а потім ціна зросте. Виробники скоротять виробництво продукції і покриють свої втрати від експорту за рахунок підвищення цін на внутрішньому ринку. Отже, ультиматуми і образи призведуть лише до погіршення наших «дуже» дружніх відносин.

Болюча тема газових переговорів, взагалі потребує досконалого аналізу. Суперечка двох друзів, поки що не приносить ніякої користі. Можливо потрібно залучити третього? Хоча наче вже залучали, не допомогло.

Зі всієї цієї історії випливає лише одна загальновідома істина: «Не будуй бізнес з друзями». Одразу пригадується ще одна народна мудрість: «Якщо хочеш втратити друга позич йому в борг». Отже, можливо потрібно просто відкрити очі і зрозуміти, що бізнес є бізнес, як кажуть нічого особистого, і ніяких друзів. А дружити можна і по-іншому. Необов’язково для цього здавати національні інтереси, можна просто обмінюватися порадами, культурними досягненнями, грати у футбол, та багато чого, справжні ж друзі завжди найдуть навколо чого дружити. Ну, звісно якщо вони справжні!