Суперавторитаризм Росії або що чекає Україну після президентських виборів.

4 марта 2012, 13:48
0
724
Суперавторитаризм Росії або що чекає Україну після президентських виборів.

Чому В. Путін будує нову геполітичну стратегію в рамках вибрчої кампанії ? Що чекає на Росію та Україну після можливої перемоги В. Путіна?

Сьогодні в Російській Федерації відбуваються президентські вибори. Напередодні  цієї події було чимало заяв пов’язаних із гарантуванням перемоги чиного прем’єр-міністра країни Володимира Путіна. Але як ми бачимо за результатати попередніх років президентських виборів, де брав участь В. Путін завжди виборча кампанія починалася без особливих на те заяв та не несла із собою негативні настроїв населення, та опозиційних сил, що відбулося у період парламенстьких виборів. Тому поставимо собі такі питання, що змінилося за декілька років перерви Путінського президенства? Чому В. Путін будує нову геполітичну стратегію в рамках вибрчої кампанії ? Що чекає на Росію та Україну після можливої  перемоги В. Путіна?

    Сьогодніщні вибори стануть відповіддю  на питання 5-ти річної геополітичної стратегії Росії, що безумовно буде впливати на Україну.  В. Путін в ході виборчої кампанії розумів, що після протестних виступів опозиційних сил на передодні парламентських виборів перемога на президентських не буде легкою. Що ж змінилося за період перерви його президентства? Зміни відбулися в громадській свідомості населення. Громадяни зрозуміли, що «сильна рука» В. Путніа не потрібна та й авторитарний режим функціонує очевидно не в їх інтересах. Амбійційні заяви лідерів держави Д, Мєдвєдєва і В. Путніа стостовно  зовнішньої політики стали вибуховими. Надто захопилися політики імпералістичними планами, забувши при уьому про свій народ, де почали виникати різного роду соціальні та економічні проблеми. Проте їх вирішували форсовано та тільки показово, зважаючи на те, що всі ресурси держави йшли на формування та реалізацію геополітичної мети.  Мета одна звичайно: забезпечити собі  як державі з великими ресурсами уникнення ймовірністі виникнення ризиків посягань на свої ресурси, зокрема з боку Заходу та намагання долучити країни-сусіди до такої ж стратегії, щоб дані імпералістичні плани на виснажували саму державу, а використовуати ресурси партнерів. Митний союз і стає на даний час таким собі «імпералістичним військово-політичним блоком» із «завісами вільної» торгівлі - прототипом суперавторитаризму. Чому ж така стратегія не отримала підтримки з боку народу? Заяви В. Путіна про свою президентську діяльність після перемоги акцентувалися,  зокрема на зовнішньому політичному курсі – це була і помилка кампанії. Після такої помилки були прийнятті міри підготовки на виборах контроллю за процессом, а у ході виборчої кампанії політичні ігри на кштал замахів на В. Путіна, що готувалися на територїї України та маніпуляція у газових переговорах з нашою державою з метою виграти ще до виборів  ГТС України, щоб  в очах свого народу виправдати геополіттичну стратегію імпералізму – показати, що вона не безнадійна і спрямована тільки на благо держави та її народу.

   Корінь мети нової геополітичної стратегії  Росії занходиться значно глибше чим за офіційними заявами  В. Путіна про розвиток держави. Ні для кого не таємниця, що авторитаризм В. Путіна тримається на патронажно-клієнтельстській  системі відносин влади та бізнесу, а це значить, що не тільки сам політик приймає рішення, на нього здійснюється вплив з боку олігархів. За останнім повідомлення ураїнського джерела,  де у статті було висвітлено про прибутки чиновника, що наближений до В. Путіна, вони перевищують прибутки деяких російських олігархів. Чиновники, які збагатилися завдяки посаді стали перешкодою лобіювання інтересів російськими олігархами. В такому випадку виник великий ризик, що олігархи профінансують опозицію,  якщо вона їм запропонує нові вигідніші умови спрівпраці, а це швидко похитне авторитаризму Росії. Тому була прийнята відповідно геополітична стратегія, яка вигідна економічно, політично і надовго захистить від ризиків, але не захистить від невдоволення народу та опозиційних сил, які діють хоч повільно, проте ефективно.

    Отже, сьогодніші вибори в Росії  стануть історичною зміною, в незалежності  хто їх виграє чи В. Путін чи опзиційні сили. Зміна відбудиться в будь-якому  випадку - суператоритаризм не настане почалася його руйнація і результати виборів сьогодні її прискорять.

   Що ж чекає в Україну в двох сценаріях розвитку? В випадку перемоги В. Путіна, звичайно, посилення тиску і доведення справи із ГТС та Митним союзом до кінця адже тепер політика будуватиметься на провокатнивих діях: закриття експорту на ще більше товарів, нові газові війни, проте  тільки за ГТС, щоб показати Європі наскільки Україна ненадійний партнер. Це все робитиметься лише для того, щоб швидше інтегрувати Україну в свою геполітичну стратегію імпералізму. Якщо ж переможе опозиція на виборах є висока ймовірність побудови нових зовнішньополітичних відносин із Україною. Проте у цьому сценарії вже залежитиме від української влади, бо Україна не Росія і це так. Імітація побудови подібного режиму в Україні не проходить успішно,  хоч як старається В. Янукович. Відповідь народу України може бути вибуховою на формування ще й  такої ж стратрегії як у Росії адже наші громадяни розуміють, що це абсурд, бо дві авторитарні держави з такими режимами і стратегією не будуть існувати довго. І сьогодні вся ситуація навколо президентських виборів у Росії має стати уроком для української влади, бо  в Україні навдоволення народу вже ніхто не зупинить.

Автор: Олександр Бублик   
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.