Посол Естонії Лаурі Епік: «Депортація естонців в Україну потребує детального вив

11 марта 2012, 16:57
журналіст
0
384

Пан Епік вибачився, що не знає української, тож вся розмова йшла виключно англійською мовою.


В книгарні “Є” відбулася зустріч  з Надзвичайним та Повноважним Послом Естонської Республіки в Україні Лаурі Епіком.  Тема зустрічі: “Шлях Естонії до Європейського Союзу — чи варто наслідувати?”

Пан Епік вибачився, що не знає української, тож вся розмова йшла виключно англійською мовою.

Естонія – одна із перших країн  пострадянського простору, яка увійшла до Євросоюзу та стала членом НАТО.  Виважені, стримані естонці пройшли важкий шлях до Європи. Звичайно, у них є свої проблеми, є здобутки. Але природна   флегматичність естонців  допомогла обійти багато підводних каменів розбрату, які виникли у колишніх радянських республік.

«Ми - маленька країна. І ми не претендуємо на спадщину СРСР, не виставляємо і не хочемо виставляти ніяких претензій Росії. У нас навіть не марковані кордони з Росією. Але, ми члени Євросоюзу і наша державна політика націлена на Європейську співдружність», - сказав під час розмови Лаурі Епік.

Естонці особливо не переймаються минулим. Стараються не акцентувати увагу на історичних проблемах, аби не порушити рівновагу між сусідами. Про своїх «лісових  братів» (аналог нашого УПА) пам’ятають, але не возвеличують до рівня народних героїв, російськомовне  населення не переслідують (їх у країні  1/3) , але вони не мають виборчого права. Навіть після скандалу навколо пам’ятника радянським воїнам, який екстремісти облили фарбою,   толерантно змінили назву: полеглим під час  Другої світової війни.

На  запитання журналу «Музеї України» щодо перебування репресованих естонців в концтаборах НКВД СССР на теренах України, Посол теж утримався від гучних заяв. Посольство в курсі подій, депортацій, які відбувалися у 1941 році. Знають, що в червні 41 року, кілька ешелонів з главами сімейств було направлено до України. Естонії відомо про Старобільськ, де при евакуації естонців  загинув 501 арештант. Всі інші ймовірні місця перебування їхніх громадян  вивчаються. Мається на увазі табір в Путивлі.

Про увічнення говорити зарано:  немає точної  кількість етапованих, нема прізвищ, документів…  Треба окреме  державне міжнародне дослідження, аби виявити  всі факти, знайти поховання, якщо вони є в Україні.

Розслідування таємних жахів таборів НКВД СССР на території України, збурило східноєвропейські країни. Зараз багато істориків занурилися до архівів, проводять більш детальні пошуки.

-Сталося так, що в трьох таборах для військовополонених НКВС СРСР – Старобільському, Козельщинському, Путивльському, у червні 1941 року опинилися арештовані з Естонії, Литви, Латвії, Польщі, Молдови, Румунії! – говорить редактор журналу «Музеї України» Віктор Тригуб, - Доля 4676 молдаван невідома. Підозрюємо найгірше. Знаємо, що була евакуація бранців з Старобільська. А от Путивль залишається білою плямою…

-Варто провести окреме розслідування про смерть 501 арештованого естонця з проклятого ешелону №290, який вийшов з Старобільська на Урал 23 червня 1941 року! – заявив дослідник діяльності концтаборів НКВС журналу «Музеї України» Володимир Бровко, - Чому вони померли? Епідемія чи від голоду? Де могили? Сподіваємося на сприяння естонської сторони.

За оцінками дипломатів, розслідування журналу «Музеї України» стало найрезонанснішим в шести країнах Східної Європи. Треба докопатися до істини!

 Можливо,  з часом відкриються нові сторінки  в літописі злочинів радянського режиму.  У тому числі, стосовно громадян Естонії, зниклих в сталінських таборах.


Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу «Музеї України»

Посол  Естонії  Лаурі Епік


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.