Про необ'єктивність та образливий характер тексту «Рішення Комісії з журналістсь

13 марта 2012, 13:18
журналіст
0
425

Якщо вони навіть не поцікавилися репутацією «скаржника» – це дурість, яка гірша за злочин. В будь-якому разі, їх мовчання зараз, коли Слюсарчук вже арештований, схоже на визнання провини у власній не


ІМЕНЕМ ОБ’ЄКТИВНОСТІ

РІШЕННЯ

Колегія лицарів об’єктивності у складі (перелік осіб, які проголосували за це рішення), розглянувши текст «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука» -

З’ЯСУВАЛА:

У мережі Інтернет опублікований текст під заголовком «Рішення комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука» за підписом Голови Комісії з журналістської етики В. Мостового.

Зі змісту розглянутого тексту вбачається, що він загалом має оціночний характер і присвячений негативній оцінці публікацій журналістів (Р. Барашев, «Фокусы професора «пи-аса»;  В.Богун, «Великий комбінатор») з позицій, викладених у тексті «Етичний кодекс українського журналіста».

Розглядаючи «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука», Колегія також взяла до уваги:

- численні публікації газети «Експрес» та інших ЗМІ, відповідно до результатів пошуку в мережі Інтернет за ключовими словами «Андрій Слюсарчук», щодо діяльності А. Слюсарчука, його арешту та розслідування Головним слідчим управлінням МВС кримінальної справи, у якій він притягнутий як обвинувачений у шахрайстві;

- зміст статті Р. Барашева «Фокусы професора «пи-аса», у якій наведено низку критичних висловлювань громадян, зокрема, фахівців про «надзвичайні здібності» Андрія Слюсарчука (відгуки гросмейстерів Георгія Тимошенка та Сергія Шипова про ошуканство Слюсарчука під час гри в шахи; відгук кандидата біологічних наук Андрія Чернінського, в якому наведено обгрунтовані сумніви щодо законності присвоєння Слюсарчуку вченого звання професора; відгук кандидата медичних наук Юрія Педаченка про плагіат Слюсарчука та його скандальну славу серед нейрохірургів);

- зміст статті В. Богуна «Великий комбінатор», у якій вказано на розбіжності у твердженнях Андрія Слюсарчука про його освіту, наведено факти плагіату з боку Слюсарчука, процитовано питання критичного характеру щодо показаних ним фокусів, його освіти, професійної діяльності, які залишилися без відповіді під час його інтернет-конференції;

- зміст відгуків журналістів на розглянутий текст (В. Богун, «О журналистской этике и шарлатанстве»; Р. Барашев, «Вы верите в воскрешение мертвых, Владимир Павлович? Открытое письмо председателю Комиссии по журналистской этике, экс-главреду газеты «ЗН» г-ну Мостовому»), в яких стверджується про необ’єктивність розглянутого тексту, піддається сумніву моральне право Комісії з журналістської етики та її голови В. Мостового судити колег, вказується на відсутність відкритості та змагальності процесу розгляду скарги А. Слюсарчука, наводиться достовірний факт публікації газетою «Дзеркало Тижня. Україна» «інтерв’ю» Слюсарчука під заголовком «Мозок можна накачати, як будь-який м’яз», у якому відповіді Слюсарчука представляють собою плагіат відповідей з інтерв’ю угорського вченого Юрія Бужакі журналу «У світі науки»;

- власну декларацію автора розглянутого тексту про те, що "Комісія не мала на меті перевірку достовірності фактів, наведених у публікаціях журналістами", яку Колегія не піддає сумніву;

- текст «Етичний кодекс українського журналіста» як низку оцінок, що відображають певну версію норм поведінки журналіста і мають рекомендаційний характер.

Перевіряючи розглянутий текст «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука» в контексті з’ясованого кола відомостей та оцінок, на підставі пункту 2 Регламенту КОЛО Колегія лицарів об’єктивності

ВСТАНОВИЛА:

З розглянутих матеріалів вбачається об’єктивною інформація: «Комісія з журналістської етики розглянула заяву А.Слюсарчука щодо публікацій про нього у тижневику «2000» (№ 22(560) 3-9 червня 2011року) та у «Робітничій газеті» (№104 від 11 червня 2011 року)», оскільки це твердження у перевіреному тексті не піддається сумніву його критиками.

З розглянутих матеріалів вбачається об’єктивною інформація: «Комісія не мала на меті перевірку достовірності фактів, наведених у публікаціях журналістами», оскільки це власне твердження про наміри, підтверджене реалізацією цих намірів.

З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою твердження «об’єктивність – це безсторонність журналіста під час збирання інформації, дієвий пошук ним різних думок, зіставлення конфліктних точок зору для того, щоб громадськість могла отримати повну та об’єктивну інформацію про події».

Колегія лицарів об’єктивності не погоджується із такою оцінкою, оскільки, на думку Колегії, слід розрізняти об’єктивність як рису характеру людини та об’єктивність як принцип інформаційних відносин.

Міра проявів об’єктивності як риси характеру людини у професійній творчості журналіста не може регулюватися будь-якими загальноприйнятими етичними нормами, оскільки це було б протиправним втручанням у свободу творчості та приватне життя журналіста.

В той же час об’єктивність як принцип інформаційних відносин є обов’язковою та загальноприйнятою нормою, зокрема, у професійній діяльності журналістів, і полягає у тому, що суб’єкт інформаційних відносин (наприклад, журналіст) має оперувати достовірною інформацією у формі, адекватній до змісту цієї інформації, і без замовчування заздалегідь відомих суттєвих подробиць.

Колегія лицарів об’єктивності погоджується із Р. Барашевим в тому, що журналіст не зобов’язаний спеціально здобувати для включення до критичної публікації, яка готується, коментарі від осіб, у діях яких обгрунтовано вбачаються ознаки складу злочину.

Підтримуючи таку позицію, Колегія виходить з того, що:

- право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, гарантоване статтею 34 Конституції України, передбачає, зокрема, свободу критики у вільній формі;

- публікація критики без попереднього здобуття коментарів критикованої особи може захистити життя та здоров’я журналіста та право суспільства на повну та об’єктивну інформацію, оскільки впливові особи, які систематично витрачають чимало коштів та зусиль на створення собі доброї слави, а також представники криміналітету, злочинна діяльність яких можлива лише за умов негласності, часто побоюються критики та сприймають її як загрозу власному способу життя, а тому готові піти на злочин проти журналіста, вдатися до морального тиску або інших незаконних засобів впливу, аби відвернути оприлюднення критики та привернення уваги суспільства і правоохоронних органів до їх діяльності;

- суспільство достатньо захищене від необ’єктивної критики та неправдивих повідомлень про злочини у ЗМІ (по-перше, на необ’єктивне повідомлення про злочин може бути публічно оголошене заперечення відповідно до гарантій свободи слова, встановлених статтею 34 Конституції України; по-друге, право на відповідь та на спростування недостовірної інформації про особу зафіксоване статтею 277 Цивільного кодексу України і охороняється судом; по-третє, об’єктивно діє суспільний інститут репутації журналістів та ЗМІ), тому журналісту нема потреби ризикувати своїм життям і здоров’ям, намагаючись отримати відгук до критичної статті від можливого злочинця у якості додаткової гарантії об’єктивності інформації.

З розглянутих матеріалів вбачається необ’єктивною інформація, що міститься у нічим не підтвердженому і не конкретизованому твердженні в перевіреному тексті про нібито отримання журналістами «документальних спростувань» опублікованої ними критики.

Колегія лицарів об’єктивності зауважує Комісії з журналістської етики про непослідовність її оцінок, оскільки, не перевіряючи (за її власним запевненням) достовірність фактів, викладених у публікаціях журналістів Р. Барашева та В. Богуна, Комісія з журналістської етики принципово не могла робити висновки про те, чи спростовують ці факти будь-які надані А. Слюсарчуком документи, якщо такі документи взагалі були надані.

З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою твердження «журналісти Р.Барашев та В.Богун при підготовці матеріалів щодо А.Слюсарчука порушили наступні норми Етичного кодексу українського журналіста: ст. 9. Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. ст.10. Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів».

Колегія лицарів об’єктивності не погоджується з цією оцінкою, виходячи, перш за все, із того, що Колегією вже було відкинуте невірне тлумачення поняття «об’єктивність» Комісією з журналістської етики, а також з наступних причин:

- ознайомлюючись із статтями Р. Барашева «Фокусы професора «пи-аса» та В. Богуна «Великий комбінатор», Колегія виявила відсутність в цих текстах будь-яких ознак свідомого введення в оману читача шляхом змішування фактів, суджень та припущень, і водночас жодного прикладу такого змішування не наведено у перевіреному тексті;

- у перевіреному тексті відсутні конкретні відомості про те, чому точки зору опонентів, на думку автора перевіреного тексту, представлені не збалансовано, тобто, які саме заздалегідь відомі Р. Барашеву чи В. Богуну суттєві факти або точки зору опонентів по темі їх критичних публікацій не були включені журналістами у критичні публікації про А. Слюсарчука.

Колегія лицарів об’єктивності зауважує Комісії з журналістської етики про голослівність та формалістичність її критики на адресу Р. Барашева та В. Богуна.

Колегія лицарів об’єктивності зауважує Комісії з журналістської етики про неприйнятність застосування рекомендаційних приписів Етичного кодексу українського журналіста у власній суб’єктивній та небезспірній інтерпретації як нібито загальноприйнятих норм поведінки українського журналіста.

З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою твердження «Беручи до уваги очевидність порушення етичних стандартів української журналістики, Комісія оголошує журналістам Р.Барашеву та В.Богуну громадський осуд».

Колегія лицарів об’єктивності не погоджується з такою оцінкою, оскільки ця оцінка вбачається безпідставною образою, нічим не виправданим посяганням на честь, гідність та ділову репутацію журналістів Р. Барашева та В. Богуна.

З розглянутих матеріалів вбачається, що перевірений текст в цілому присвячений критиці публікацій журналістів Р. Барашева та В. Богуна за відсутності фактичних підстав для критики і на підставі оцінок, з якими Колегія лицарів об’єктивності не погодилася.

В зв’язку з викладеним, на підставі пункту 6 Регламенту КОЛО Колегія лицарів об’єктивності

ВИРІШИЛА:

Визнати текст «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука» необ’єктивним в цілому.

Заперечити цей текст, вважати його зміст нікчемним і таким, що не має жодної юридичної та моральної сили.

Зауважити, що безпідставними образливими висловлюваннями на адресу журналістів Р. Барашева та В. Богуна автори тексту, Комісія з журналістської етики та її голова В. Мостовий, завдали непоправної шкоди своїй репутації.

Запропонувати Комісії з журналістської етики відмовитись від тексту «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука».

Звернути увагу Комісії з журналістської етики на неприпустимість вирішення етичних питань за формальними ознаками та втручання у творчу свободу журналіста, включаючи вибір ним джерел інформації.

Це рішення може бути переглянуте за заявою про нові обставини справи.

Лицарі об’єктивності: (((перелік осіб, які проголосували за це рішення, в алфавітному порядку)))

Секретар: (((прізвище секретаря)))

ОКРЕМА ДУМКА редактора ВІКТОРА ТРИГУБА

Відповідно до частини 1 статті 27 Кримінального кодексу України, співучасниками    злочину,  поряд   із   виконавцем,   є  організатор, підбурювач та пособник.  Пособниками є, зокрема, особи,  які свідомо сприяли приховуванню злочину.

Вважаю, що у разі доведення судом злочинів А. Слюсарчука суд має перевірити, з яких мотивів покривали явного злочинця голова Комісії з журналістської етики Володимир Мостовий та члени Комісії з журналістської етики Валентина Самар, Валерій Іванов, Ігор Лубченко, Леонід Капелюшний, Євген Федченко, Тарас Возняк, Тетяна Котюжинська, Михайло Батіг, Сергій Гузь, Тарас Кузьмов, Світлана Кабачинська, Василь Бедзір, Анатолій Жупина, Сергій Штурхецький.

Припускаю, що ці люди не безкоштовно робили янгола з крильцями з А. Слюсарчука, знаючи, що цей пан має репутацію навіженого, який, подібно до «доктора смерть» Йозефа Менгеле, без медичної освіти вбивав людей, дірявлячи їм черепи дріллю, затягував малолітніх до збочених секс-оргій, застосовуючи заборонені психотропні препарати, доводячи до самогубства.

Якщо вони це знали, то гріш ціна в базарний день продажним «блюстителям журналістської етики».

Якщо вони навіть не поцікавилися репутацією «скаржника» – це дурість, яка гірша за злочин.

В будь-якому разі, їх мовчання зараз, коли Слюсарчук вже арештований, схоже на визнання провини у власній необ’єктивності.

Журналіст В. Тригуб, редактор журналів "Нова Січ"  "Музеї України"

ОКРЕМА ДУМКА ЛИЦАРЯ ОБ’ЄКТИВНОСТІ ЮРІЯ ШЕЛЯЖЕНКА

Поширений вираз «громадський осуд», на мою думку, є юридично некоректним. Відповідно до статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Вважаю, що використання цього виразу на чиюсь адресу особами, не уповноваженими відправляти правосуддя, не тільки є образою честі, гідності та діловій репутації осіб, підданих так званому «громадському осуду», але й межує з неповагою до установчої влади народу України, який довірив відправляти правосуддя виключно судам.

Лицар об’єктивності Ю. Шеляженко

http://www.facebook.com/groups/285909148144596/
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.