Концтабори НКВД - секретний полігон хімічної зброї?

17 марта 2012, 16:47
журналіст
0
476

А тепер трохи сенсаційних деталей про пошукову експедицію журналу "Музеї України" до Козельщинського табору НКВС. Ми мали лише металодетектори. Відповідно, ні де шукати, ні що ми не знали. Ніяк не мог


Під час масштабних розслідувань, трапляється чимало містики. Особливо, коли справа стосується факту таємного вбивства великої клькості людей. Доводиться знову повертатися до резонансного дослідження діяльності Козельщинського табору НКВС СРСР для військовополонених. Полтавська область. Вищий рівень секретності. Документи або знищено, або не відкрито. Щось юридично довести майже неможливо. Але, факти продовжують накопичуватися...
Після нашої експедиції до Козельщини, відбулося чимало цікавих подій. Нам вдалося знайти кількох свідків, які згадали деталі про табір, ймовірні розстріли поляків і молдаван у глинищі старого цегельного заводу. Дуже допомогли публікації у місцевій пресі, на які ми отримуємо несподівані відгуки.
Так із Кременчука написав Анатолій Шолудько, що виріс у Козельщині. Він згадав дитячі мандри до монастиря, гігантські підземелля, куди навіть проклали вузькоколійку. Більшість підземних ходів було замуровано... Пан Анатолій повідомив і про Галищанську біофабрику, де проводилися досліди з хімічною і бактеріологічною зброєю. Фактично, ми отримали підтвердження версії про таємні досліди над польськими військовополоненими, що проводилися у підземних лабораторіях.
А тепер трохи сенсаційних деталей про пошукову експедицію журналу "Музеї України" до Козельщинського табору НКВС. Ми мали лише металодетектори. Відповідно, ні де шукати, ні що ми не знали. Ніяк не могли нам у тому допомогти і представники селищної Ради і РДА, які щиро зацікавлені у результатах. Перед поїздкою ми домовилися з трьома потужними біоенергетиками, потім долучилося ще три, про екстрасенсорну підтримку у пошуках.
Варто сказати, що один з віщунів є відомою людиною, переможцем "Битви екстрасенсів".
Ми проїхалися околицями монастиря, зробили кілька шурфів в балках. Врешті, колективно з свідками, вирахували таємні поховання у закинутому глинищі старого цегляного заводу. Сподіваємося, місцева влада організує там розкопки з допомогою важкої техніки.
Всі екстрасенси направляли нас до підземель монастиря. Нині майже всі вони замуровані. Саме тоді вперше пролунала фраза про випробування на бранцях хімічної зброї. В одного з наших "експертів" почалися навіть чіткі видіння - за його словами в підземних ходах залишилися сотні останків померлих...
Зрозуміло, давати таку інформацію у пресу ми не ризикнули. І без того у нас чимало ворогів, опонентів. Відразу піднімуть на сміх. Але, тему хімічних випробувань почали розробляти. І відразу виявили, що на Полтавщині безліч частин Хімічних військ, що дісталися нам від Радянського Союзу. Ті частини і досі мають високий рівень секретності!
Зрозуміло, що безправні польські військовополонені, без родичів поблизу, стабільного зв`язку з рідними, стали ідеальними піддослідними! Адже поруч з монастирем була Галещинська біофабрика, де проводили досліди з штамами чуми, холери, отрутами...
Хоча, тут достатньо навести фрагмент листа:
"Навряд чи можна назвати випадковістю знаходження Галищанської біофабрики на відстані 4 км. від підземної в'язниці в Козельщинському монастирі.Чому саме тут, а не інде,розмістився цей розсадник чуми, холери,і сибірської язви?
Чи виключно на тваринах випробовували виготовлені вакцини?
Якщо досліди проводилися тільки для сільськогосподарського призначення, чому заражалися кролі, коли відсутні на Полтавщині кролеводчеські ферми?
Де і на кому розмножувалися заразні бактерії необхідні для виготовлення вакцини?
Чому траплялися випадки зараження працівників біофабрики з летальними наслідками?
Чи не були це знищення "неугодних свідків"?
На ці та інші поставлені питання слід замислитися і зробити висновки!
Враховуючи об'єм направлених в Козельщину ешелонів з польськими військовополоненими , молдавських  "контрреволюціонерів" в червні 1941 року, (ешелон №229, 230,231...),то стає незрозумілим, як 8000 масу людей можна було приховати від місцевого населення, як і те, що обладнаний багатоярусними нарами Собор вміг вмістити не 700-800 осіб,а тисячі!
Не витримує критики інформація щодо використання Собору, як пересильного пункту , оскільки етапування людей проводилося в одному напрямку, про що свідчить відсутність ешелонів по відправці військовополонених та "конртреволюціонерів".Жодного наказу та інформації про їх вивезення не опубліковано! Більш того, несподіваний напад Німеччини призвів до паралічу залізничного сполучення в завдання якого входило вивезення устаткувань заводів, продуктів та партноменклатури.
Масове замордування людей у камерах смерті - цей прийом був застосований майже у всіх в'язницях Західної України.
Безумовно в наші дні довести злочини вчинені силовими структурами СРСР: МГБ,НКВД,КГБ на перший погляд здається неможливим, оскільки виконавців вироків теж знищували як і архівні свідчення.
Проте використовуючи світову практику, щодо ототожнення фактів в судовій практиці в розвинутих країнах застосовується прецендент випадку,мається на увазі, що на початку Другої світової війни в СРСР велись широконаукові роботи по застосуванню бактеріологічної зброї, як то в Японії, Німеччині, США. Кращим доказом цього є винахід артелерійського устаткування "Катюша",яка була винайдена задовго до початку війни і її перше призначення було на відстанні "накривати" певні території отрутою чи заразними комахами. Не випадково цей винахід (Катюша) була вперше випробувана під Москвою. Як стало відомо з телепередач каналу "Мега", в 1941 році вперше під Москвою була таємно (від світової громадськості) використана біологічна зброя, а саме зараження комахами, щурами. Наслідком цієї антилюдської акції було поголовне зараження, як наступаючих так і відступаючих армій супротивників.
Співставляючи ці факти можемо з усією упевністю стверджувати, що досліди на людях в СРСР уже були здійснені задовго до початку війни. Однак місце знаходження біологічних фабрик смерті старанно охоронялися воєнізованою охороною підконтрольною силовому апарату більшовицької ЧК,ГПУ,МГБ,НКВД пізніше КГБ.По сьогоднішній день в Україні править партноменклатура КПБ(у)-КПРС.Тому бути впевненим у тому, що посібники п'ятої колони готові сповідатися за свої злочини марна праця!
Ні для кого не секрет, що радянська індустріалізація мала перш за все мету створення військового потенціалу для всесвітньої революції, точніше світової загарбницької війни.
Так під прикриттям цивільної продукції на всіх заводах, фабриках влаштовувалися секретні цеха по виготовленню військової продукції.Навіть меблеві-ліжкові заводи були пристосовані для випуску дерев'яних літаків типу ІС-5 (Іосіф Сталін).На металургійних заводах , як то у Кременчуці, Вагонобудівний завод продукував амфібії, завод шляхових машин - бензовози для аеродромів, КрАЗ - тягачів для ракет та артилерії, "Кожевно-шорний" комбінат випускав упряжки для коней і обладунки для офіцерів.
А яку суміш виготовляла Галищанська біофабрика?Про це можна здогадуватися у холодному поті!
Анатолій Шолудько"

І цитата з нашого матеріалу 2011 року - "Нині на місці  Козельщинського табору діє жіночий православний монастир. Більшість підземних ходів завалена і замурована. Але нам вдалося знайти свідків, що запам’ятали перебування в таборі польських військовополонених. Були проведені стартові розвідувальні роботи в декількох балках, поряд з монастирем. Тут ми шукали масові поховання, але віднайти щось без важкої техніки важко.

Всі опитані нами свідки підтвердили існування табору, згадали колючий дріт, сторожові вежі, злих солдат-охоронників, гарно вдягнених польських офіцерів з небаченими тут дорогими шкіряними валізами. В таборі працювали місцеві жінки на кухні. Годували бранців непогано. Частину поляків кудись вивезли, частина, за спогадами кудись зникла. Дуже може бути, що розстріли відбувалися у чисельних підземних ходах монастиря, де і поховали частину останків...

В цілому, після аналізу показань свідків, дійшли висновку, що полоненних в нічний час невеликими групами, в щільному оточенні конвою з собаками, приганяли в кар’єр поблизу старого цегляного заводу пана Ситника. Звідти чулися постріли.

Пізніше, схили кар’єру підірвали, зрівнявши із землею.

Про цей факт згадує і нині покійна настоятелька монастиря, що побувала тут в серпні 1941 року. Її розповідь опублікована в книзі «Перлина Козельщини», співавтором якої виступив учитель Бреусівської школи Григорій Сердюк.

Понад те, певну частину бранців розстріляли з наганів, за затвердженою схемою, просто в численних підземеллях монастиря, заваливши частину останків в далеких лабіринтах.

А тепер наша основна версія, що прояснює таку щільну завісу секретності стосовно діяльності Козельщинського, Путивльского і Старобільского таборів НКВД. Є припущення, що в похмурих підземеллях монастирів проходили суперсекретні випробування новітньої хімічної зброї для Червоної армії. І саме польські військові стали справжніми піддослідними кроликами.

Усі уцілілі учасники тих експериментів були ізольовані і розстріляні або в монастирі, або в кар’єрі цегляного заводу.

Ходили чутки, що в монастирських тунелях були обладнані навіть експериментальні газові камери, де відпрацьовувалися технології вбивства отруйними речовинами.

В Кременчуці і досі діють секретні частини і склади із залишками ОР. Військові частини  тут були розгорнуті ще в 1936 році!

Є документи про випробування отрут на солдатах термінової служби РККА. Зважаючи на великі втрати і високий відсоток захворювань, військовослужбовців замінили репресованими і іноземними військовополоненими. У 1939 році в полон потрапило понад 200 тисяч поляків, що напевне складало для бузувірів-комуністів велетенський масив піддослідного матеріалу.

Архіви про випробування отруйних речовин на людях, тим більше на полоненних, ні в СРСР, ні в Росії не відкривалися і навряд чи стануть надбанням громадськості у найближий час. З великими труднощами світ дізнається правду про аналогічні процесі в Західних країнах. Наприклад, лише випадково австралійський журналіст-дослідник відкрив велетенські склади під Сіднеєм, де під час Другої світової війни зберегалися десятки тон отруйних речовин, споряджених у бомби і контейнери. У нас чекати подібного дива відкриття найближчими роками не варто..."

До редакції вже звернулися відчайдухи, готові проникнути у страшні підземелля Козельщинського монастиря. Експерти категорично проти! Якщо експерименти з бактеріологічною зброєю там дійсно проводили, можемо отримати масштабну епідемію екзотичних хвороб, до боротьби з якими сучасна медицина не дуже готова. Особливо українська...

Потрібні спеціалізовані державні дослідження. Перш за все, архівні. Адже, якщо колись у ті підземелля, де може бути все що завгодно, проникнуть підземні води...

Ми сподіваємося на допомогу польських істориків. Адже, саме у них знаходяться найповніші документи з секретних архівів ЦК КПРС з "Катиньської справи". Козельщинський і Путивльський концтабори НКВД ще чекають своїх дослідників.

Поки що все розслідування тримається на ентузіазмі співробтників журналу "Музеї України" і Володимира Петровича Бровка...

Хоча, нещодавно до Кременчука приїздив Консул Польщі, дуже цікавився історією Козельщинського табору...

Козельщина повинна стати Міжнародною меморіальною зоною. Саме тут зникли тисячі молдаван, румин, поляків... Колись це буде...

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", координатор Фонду пошуку "Козельщинський концтабір"
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.