Останній Пурім

3 апреля 2012, 20:34
0
452

До народу Книги ТаНаХ

10 березня 2012, 17:55, проспект академіка Глушкова

У цьому році вірні Мені з народу Мого Слова останній раз по-поганськи відсвяткували Пурім.

Передай все, що Я коли-небудь до них казав.

– Вже два тижні, як пройшов День прощення, останній термін. Чому Ти мовчиш?

– Я передав через тебе, коли Мене не чули і не слухали. Тепер Я безпосередньо розмовляю з кожним. Щоправда, передам через тебе суть того, що вони не розуміють. Але у іншому місці, то буде окрема тема. Зараз починаємо очищати джерела західної ментальності.

Предисловие

Первое Послание пришло ко мне поздно вечером 6 февраля 2009. В этот день я, после многих месяцев поисков, узнал имя навсегда запомнившегося мне старца из Лавры. Это был Пафнутий, он же первый настоятель Китаевской пустыни Феофил (Петро Россоха).

Послание было вдвойне неожиданно для меня. По форме, оно содержало не образы, как когда-то, а вполне конкретные указания (правда, ещё не слова, как год спустя, когда послание получило вербальный вид диктанта). По содержанию, оно было обращено к евреям (напомню, это было во время событий в Газе). Были даны разъяснения о Пуриме, указание рассказать две притчи (о коте и о собаке) и ещё что-то. Чтобы все в мире всегда любили евреев и никогда не гнали их.

Я многого вообще не понимал, и ответил отказом:
– я не знаю, кто Ты, диктующий мне
– я не еврей, и ничего не понимаю в еврейских праздниках и обычаях, в частности, в Пуриме
– очень возможно, что какой-нибудь фанатичный еврей-пуританин если не пристрелит, то покалечит меня
– евреи умный и образованный народ, и сами знают, что им делать
– если чего-то не знают, то, пожалуйста, обратись прямо к ним, а не через меня .

Теперь должен вспомнить. Начну с собственной басни.

Притча про пса

6 лютого 2009, Київ (записано по пам’яті 11 березня 2012)

Розповів Богдан Руський. До моїх друзів-євреїв.

Друзі дали нам ключі від дачі на березі моря, і ми сім’єю (я з жінкою та кицька) приїхали, щоб жити на цій дачі.

Кицька була головним членом сім’ї. Ми вже засвоїли, що вона не якась там домашня мурка, а насправді має душу лева або щонайменше рисі, належить до царського роду, і лише помилково виглядає як кішка. Вона встановила у домі чіткі норми придворного етикету і завжди строго слідкувала, щоб ніхто не порушував їх.

Вона ніколи ні від кого безкарно не допускала неповагу до себе.

Отже, у нас була дача на самому березі моря. Все було б чудово, якби не одна неприємність.

Спочатку ми помітили, як щоночі хтось бешкетує у дворі, розкидає на ганку взуття та перекидає посуд. Потім вже і вдень до нас у двір почав прибігати, як до себе додому, якийсь великий пес. Може, ми з дружиною і підгодовували б його. Але пес абсолютно не поважав кицьку і не розумів етикету. Ми вирішили, що він та кицька несумісні, і пес зайвий.

Я загородив всі дірки, через які пес міг забігти до нашого двору.

Коли наступного дня ми з дружиною прийшли з моря, пес зустрів нас перед самою хвірткою. Він лежав так, що ми не могли зайти до двору, і щось тихо гарчав. Очевидно, він бажав, щоб ми визнали його права. Я сказав псу, що розумію його, і він пропустив нас. Ми зайшли до двору, залишивши пса за хвірткою. Він ліг і з дуже рішучим і нахабним виглядом почав чекати.

Дружина була трохи налякана. Вона не могла нікуди вийти з двору. Вона вимагала, щоб я силою показав псу, хто тут хазяїн.

Кицька забула, що вона не лев, і готова була роздерти пса. Колись, захищаючи кошеня, вона вчепилася в зад іншого величезного, як півтеляти, пса. Пес із скавчанням утік, а кицька, проїхавшись на ньому із сто метрів, переможницею прибігла додому. Вона не розуміла, що потім ми до самого від’їзду витримали кілька днів облоги, і не випускали її з дому.

Я сказав, що потрібно псу на доступній йому мові недвозначно і твердо, але спокійно і без застосування сили, роз’яснити наше рішення.

Ми зібрали нашу сечу, і я вихлюпнув її до пса.

Пес був вражений. Спочатку він понюхав землю, просякнуту нашою сечею, потім усівся на неї, всім своїм виглядом демонструючи нахабство, презирство та рішучість. Та за кілька хвилин його муки стали нестерпними, він встав та побіг геть.

Більше ми цього пса біля нашого двору ніколи не бачили.

Мораль

Якщо пес претендує на твій двір, переслідує тебе та гарчить, скажи та поясни йому на його мові.

Якщо кіт вчепився у тебе зубами та кігтями, подумай, може ти образив кота.

На те, щоб ти думав, дав тобі розум.

Ізраїлю, тисячі років ти був бездомним за провини свої. Розкаявся ти, і повернув Я тобі дім. Твої друзі дали тобі ключі. Ти купив землю на березі моря.

Згадай Закон і Слово, що Я дав тобі. Слухай тих, хто чує Мене, щоб нагадати та пояснити Завіт. Не порушуй Заповіді, бо провиниш, і покараний будеш. Найвища сила у правді і у слові.

Тим, хто слухає Мене, даю все. Все у волі Моїй.

Давид співав псалми і хвалу Мені. Я дав Давиду перемогу і царство.

До всіх вірних Мені – Слово Очищення

(уривки: Слово – до євреїв)

15 квітня 2010, 7:50, Коростень; 25-30 квітня, Київ, Китаєво

Я не казав [i] розбивати скрижалі, я не казав брати меча і вбивати брат брата. Я прямо наказав: «Не убий». То є гріх Моісея. Але через свій гріх він, як умів, виконував волю Отця Мого і кшталив [ii] народ Мого Слова [iii].

Йосиф Сталін є втілення духу Мойсея у іншу епоху.

Очистіть джерела. Якщо не очистите джерела, будете пити не Вічну, а неправдиву воду.

Ізраїль має бути в межах, встановлених резолюцією ООН 1947 року. Єрусалим Моє місто для всіх вірних.

Палестинці отримають державу після всенародного покаяння. Рік щоденного покаяння всього народу. Йшли проти Моєї волі.

То не є Моя воля – святкувати Пурім. То є гріх євреїв, основна причина циклічних вигнань: тисячі років по-поганськи відзначаєте.

Я даю наказ: Пурім – день покаяння перед іншими народами, день Очищення.

Буде останнє, глобальне вигнання тих, хто проти Мого Слова йде. Очистіть Вчення, що Я дав.

Палестинська держава має створюватись під протекторатом 5-Комісії ООН. Генеральний протектор приведе народ Моєї землі [iv] до покаяння та оновлення.

Я не говорив, що вся земля Палестини для синів Якова [v]. Я не говорив, що юдеї – єдиний Мій народ Завіту. Читайте притчу про блудного сина.

Для тих, хто слухає Мене, не лише у Палестині землю дам. Вірним Мені поверну те, що за провини колись відібрав, і більше того.

І буде мир. І шлях до Істини.

Дві тисячі років несли світу розп’яте Слово. Час омивати воскресле Слово Водою вічною.

Слово Моє зараз очищається щодня. Але і забруднюється щодня.

Лжепророки та лжевчителі ті, що вчать ненависті. Іслам – то є покора Богу. В рай потраплять лише покірні, що виконують волю Божу, а не вказівки лжевчителів, провідників у тьму. По плодам їх пізнаєте їх.

Додатки

11 березня 2012, Київ.

Кожен сьомий день Я приходжу до тих, хто вірний Мені, виконує Завіт. Та всує сьомий день для того, хто не чує і не слухає, не приймає Мене у серце своє. Найбільша провина – як у серці не заповіді Любові та покори Мені, а гординя диявольська. У тих Отець все відбирає, руйнує храми їх та розсіює серед інших для каяття.

Хто має очі, той прочитає, що Я обіцяв зруйнувати Храм. Хто має розум, той знає, за що Я зруйнував Храм. Хто має слух, той почує, хто і коли відбудує Храм.

14 березня 2012, 10:25, Бровари (проїздом)

Проник дух гордині, Сатанаїл, у Святе Писання. Занапастив народ, якому Я дав Книгу.

Століттями очищається душа народу, який Я розкидав по світу. Та досить миті, щоб отрута Змія знов убила її.

Як розпізнати, коли і де саме проник до Біблії дух ворога? Дуже легко: він може бути лише там, де немає Мене. Є книга, де Мене немає. Там народ Мого Слова, научений Сатаною, чинить злочин.

То є Книга Естер.

Даю Меч свого слова.

Хто не слухає Мене, той мертвий душею. Немає їм місця серед живих, чия душа омита Водою вічною. Їм місце у Музеї, у ізоляції, у резервації.

Хто слухає Мене, але не може відмовитися від звичаїв своїх, той нехай після святкування Пуріму сім днів приносить спокуту Мені та народам Моїм.

Хто насправді вірний Мені, той у день Пуріму молиться за гріхи народу за всі віки, що винили переді Мною, і не чули Мене.

Десять днів перед Йом Кіпур присвячуйте десяти синам Амана [vi].

Таке Моє Слово, наказ Мій.

14 березня 2012, 15:38

– Ти найкраще за всіх чуєш Мене. Ніхто не почув, не розчув цих Моїх слів. Ти Ґеорґій, ти переможеш Змія.

– Вибач, я можу не оприлюднювати, приховати ці Твої слова? Не хочу, щоб мене назвали гордим або божевільним.

– Ти, неначе Ізраїль, сперечаєшся та борешся зі Мною. Ти оприлюдниш усі слова тоді, як Я скажу, зараз деякі приховай.

– Дякую. Ще одне прохання. Я буду називати себе сакральним ім’ям «Богда’н Руський», коли це звання підтвердять Вірні Тобі. Інакше я виглядаю чи то як самозванець, чи як божевільний.

– Добре. Дам такий наказ. Все у волі Моїй.

21 березня 2012, 7:41

Мертві ті вчення, у яких немає очищення та покаяння. Їх місце у історії та у Музеї релігій.

Хто не кається, того немає для Мене.

Повторюю [vii]. Хто не виконує наказ Мій, того Єдиний знищує.

Лише Меч Слова перемагає.

Примітки

[i] Слово «казав» здавалося мені якимось надто простим. Але саме воно несе один корінь із словом «наказ», чого немає у слові «говорив». «Я не казав» – м’який синонім для «Я не давав наказ».
[ii] Слово «кшталив» – не українське, і не польське (хоча за звучанням схоже на польське); але саме воно було вимовлене. Означає «очищав, перетворюючи на кристал, відшліфовував; навчав».
[iii] Саме так: не «Мій народ», а «народ Мого Слова».
[iv] Дивний вираз: невже не весь Всесвіт належить Богу, що він говорить «Моя земля» лише про маленький клаптик, якого навіть не видно на карті світу? Роз’яснення 03.07.10: Палестина – це земля найбільш відомого Божого втілення в людину (вочеловечивания).
[v] Як на мене, найсумнівніша теза Послання. Чому згадується лише Яків? Відкидається не лише Ісмаїл (перший син Авраама), але й Ісав (старший син Ісаака, у якого Яків обманом украв право первородства). Роз’яснення 2012 року: саме Яків мав віщий сон, і бачив драбину від Землі до Неба.
[vi] Додаток 03.04.2012.
[vii] Вперше ці слова були сказані у травні 2011 року у найнезручніший момент, коли я вийшов з тролейбусу та переходив вулицю. Вони мене настільки неприємно вразили, що я їх не записав і, більш того, після них надовго відмовився записувати диктанти.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.