Вибори - 2012: правдиві казки про головне

17 апреля 2012, 20:00
Полковник запасу
0
749

Казка друга "Як селяни до виборів готувалися"

 

Передмова до другої казки

Це друга казка, перша була тут:

http://blogs.korrespondent.net/users/blog/sostecenko/a62142

 

Друга правдива казка

Були собі звичайні селяни, і жили вони в своєму селі. Як заведено звичаєм, обирали вони собі старосту або війта, а ще раду по одному представнику від вулиці. Люди вони були прості, часто ще й дурнуваті, тому обирали зазвичай шахраїв і бандюків. Бандюки селян грабували, шахраї обдурювали. І що ти зробиш - самі ж обирали. Бандюків з шахраями було мало, але були вони згуртовані, тому завжди у виборах перемагали.

Було серед селян кілька розумних і моторних. Відчували розумні і моторні: щось не так коїться. Почали вони збиратися і міркувати, як бандюків і шахраїв позбутися, щоб самим собі ладу дати. Оскільки розумним і моторним порозумітися між собою завжди важче, ніж бандюкам і шахраям, то збиралися вони різними компаніями на різних лавках, залежно від того, що вважали найголовнішим. Щоб відрізнятися один від одного, придумали собі назви за своєю відміною від решти. Одні називали себе "селяни для селянок", інші були "селяни, гуртуємось", ще були "рух кмітливих", "ми - місцеві" і багато таких інших. Окремо від усіх збиралися троє міцних, хоча і не молодих вже чолов’яг, що у молоді роки ходили з князем проти бусурманів. Вони звалися "Лише Ми Д'артаньяни".

Балакали між собою у тих кампаніях переважно про дві важливих речі, про візію і про "праймеріз". Балакали довго, завзято, тому що розумні. Час від часу виходили до сільскої управи і кричали "банду геть", "не руйнуйте старий шинок" або "віддайте нам хоч трішки того, що відібрали". Бандюки зазвичай обіцяли питання розглянути і щось повернути, на чому компанійці розходилися.

Відбувалися чергові вибори. Розумні і моторні ніяк не могли домовитися про візію і “прамеріз”, і хто з них селян краще врятує, і хто розумнішій і креативніший, і тягали один одного за чуби, і знову обирали селяни бандюків і шахраїв.

Був у селі ще один сотник на пенсії. У похід на бусурманів з князем він не ходив, село стеріг, тому "Лише Ми Д'артаньяни" за свого його не визнавали. Не визнавали його і розумні з моторними, тому що він з ними про візію десять років не балакав і на “праймеріз” не розумівся.
Прийшов він був до розумних і моторних.

“Готовий”, мовляв, “від своєї вулиці в раду йти. Навіщо той “праймеріз”, ви і так мене знаєте, і на візію вашу я згоден, якщо нарешті ви її між собою узгодите. І сусіди за мене проголосують, я ж бандюкам в лоба вдарити залюбки”.

“ Ні” відповідали розумні і моторні “не можна без “праймеріз”. Ось у великому селі на тому березі завжди “прамеріз”, тому і надої у корів більші, і жито родить рясніше. Зачекай трохи, потім позмагаєшся з нашими, хто розумніший і моторніший”

Чекав колишній сотник того “праймеріз”, не дочекався, і пішов сам по сусідах, до виборів гуртувати. Хоча і розумів, що однією вулицею бандюків з шахраями не перемогти. Сподівався, що на інших вулицях звернуть увагу і теж міцних людей оберуть, щоб тій банді відсіч дали раз і назавжди. У той час моторні пішли боронити від бандюків старий хлів у провулку, "Лише Ми Д'артаньяни" знову пішли ламати огорожу управи і кричати “”банду геть”.

Потім знову полізли до виборів моторні, що так про “праймеріз” і візію не домовилися, бо час на блискучий потрятунок хліву витратили.  Що не домовилися, то буває, що знову за чуби один одного тягати будуть -то погано.

Ото ж і не знає колишній сотник - чи не ліпше старого списа взяти і тих моторних разом з бандюками вигнати, щоб “прамерізами” селянам розум не забивали.

Друга правдива казка як і перша ще не має завершення. Завершення може бути два. Перше радісне, якщо розумні і моторні або підтримають колишнього сотника, або оберуть із своїх кампаній на кожній вулиці одного представника не у вечорі перед виборами, а хоча б за три дні, і підуть всі разом по дворах з селянами побалакати, щоб їхню людину обирали. Друге сумне, якщо той “праймеріз” і той старий шинок з хлівом будуть важливішім за все село, і не поступиться кожен з розумних і моторних власною гордістю заради спільної користі.

 Далі буде. Щотижня одна нова правдива казка про головне до "Виборів - 2012"

Із щирою повагою до кожного, хто прочитав до кінця,

Святослав Стеценко.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: кандидат,депутати,праймеріз,вибори-2012
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.