Я чекаю

Скільки ще нам чекати поки почнуться реальні зміни?

На прості питання завжди є прості відповіді. Хто робить зміни? Відповідь – люди.

Чи можуть люди, які сьогодні у нас в суспільстві домінують, щось змінювати? Відповідь – ні.

Як вийти з цієї ситуації? Треба чекати. Чекати доки:

-          Підуть урядовці, які забули як це казати правду. Певне, вони навіть своїм рідним брешуть, звідки у них великі статки.

-          Підуть правоохоронці, що не вміють толком читати. Вони висвячують в’язниці, а потім там для злочинців організовують розваги, а у відділкам вбивають людей.

-          Підуть з посад науковці, які вже перетворились свої тіні. Навчились би хоч користуватись комп’ютером.

-          Не йтимуть в університети всі випускники шкіл. Людоньки, так бракує толкових зварників та столярів. Вони і заробляють більше магістрів.

-          Система охорони здоров’я його охороняє. Доки можна принижуватись – ми їм встидаємось давати гроші, а вони брати (якщо не встидаєтесь, не читайте далі).

-          Пропадуть ці депутати. Жоден з них не є представником моїх інтересів чи Ваших.

-          Зникне ця челядь, що назвалась бомондом чи шоу-бізнесом. Мало хто з них талановитий, а професіоналів немає зовсім.

-          Телебачення зникне наше. Що ви показуєте нам? Краще би встановили заставку «Ви дебіли». І рекламу в перервах – треба ж щось показувати.

-          Пропаде нафта і газ в Україні. І так ця галузь унікальна в світовому масштабі – скільки зусиль, а вона збиткова, попри те, що у всіх країнах без виключень прибуткова.

 Так я можу продовжувати довго і, скоріше за все, буду.

Словом, я вибір свій зробив – чекатиму.