Мистецтво чи кон'юнктура? Творчість перемагає усе

28 апреля 2012, 19:31
0
998
Мистецтво чи кон юнктура? Творчість перемагає усе

Вчора, 27 квітня у Івано-Франківському обласному академічному ляльковому театрі ім.М.Підгірянки відбулася прем'єра вистави "Повертай До Свого Звідтіля" за романом Ганни Герман "Піраміди невидимі"


Вчора, 27 квітня у Івано-Франківському обласному академічному ляльковому театрі ім. Марійки Підгірянки відбулася прем'єра вистави "Повертай До Свого Звідтіля" за романом Ганни Герман "Піраміди невидимі".

Постановка молодіжного "Поетичного театру" за режисурою Надії Грицан дійсно вражає. Чи можна зробити  сучасну нетривіальну виставу на тему життя українського села, що не відгонитиме якоюсь провінційністю чи так набридлою кітчевою "шароварщиною"? Виявляється, можна. Точно вивірені й продумані режисером мізансцени, талановито підібраний музичний супровід, освітлення та спецефекти утворили якусь специфічну атмосферу, що занурювала кожного з присутніх в залі у те саме "Звідтіля", де щастя, біль і страждання персонажів вистави переплітаються із власними спогадами та почуттями. Творчий колектив втілив дух того водночас близького й далекого минулого, що неначе оповите якимось маревом, крізь яке - простягни руку - і доторкнешся до власної сутності, до свого коріння й опертя.

Виставу побудовано на дванадцяти новелах з роману Ганни Герман. Актори й режисер, що писала сценарій, переживали, чи не поламали авторське бачення своїм втручанням у текст. Та щирі сльози і слова Ганни Миколаївни, котра не могла повірити, що це вона написала, настільки сильною була вистава, - розвіяли будь-які сумніви. Власне, вагань щодо того - чи справжнє це мистецтво - не було у жодного з глядачів в залі. Бо ж дійсно кожен згадував щось своє, упізнав себе чи когось зі знайомих та близьких у образах, що плакали, обіймалися, сварилися та раділи чи вмирали на сцені. Після вистави хтось пригадував, що подібні персонажі жили у його селі, а хтось просто мовчки торкався очей, усе іще пригадуючи щось глибоко особисте. І це було справжнє мистецтво, торкання до якого хоч на мить оживлює наші надто осучаснені, а насправді - заблукані й втомлені у щоденності душі.

Звісно, були питання до режисера стосовно вибору саме цієї книги для інсценізації. І можна вірити чи ні, що просто тема видалася цікавою та актуальною, що мало сучасної прози про буття села та мандри людей від своїх витоків і повернення додому, що студентів-акторів твір захопив своєю щирістю та глибиною... Можна підозрювати колектив у кон'юнктурності вибору... Можна намагатися заперечувати слова й думки. Та не заперечити силу того Дійства, що поєднало Книгу, Сцену і Глядачів на якомусь дуже тонкому й глибокому рівні, де кожен просто стає справжнім, і повертає до свого Звідтіля. І там владарює не минуще, а Вічне, де кожен з нас - Людина зі своїм Звідтіля:

"Люди зосереджено дивляться кудись у далечінь - може, на небо, що ось-ось перетнеться першим промінням сонця, може, на дорогу, на той вже останній її відтинок, за яким зблисне зеленаве плесо їхньої Ріки, котра хіба лише одна чекає їхнього повернення без тривоги."

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: театр,Ганна Герман,Івано-Франківськ,вистава,Піраміди невидимі
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.