...довіра до адвоката виникає лише за умови обов"язкового дотримання принципу конфіденційності, - адвокат Вадим Хабібуллін
Конфіденційність побачень адвоката з підзахисним
Міжнародні документи щодо адвокатської професії, зокрема Основні положення про роль адвокатів, прийняті Конгресом ООН щодо запобігання злочинам у серпні 1990р., встановлюють, що “уряди повинні визнавати і додержуватись конфіденційності комунікацій і консультацій між адвокатом і клієнтом у рамках їхніх відносин, пов ¢ язаних з виконанням адвокатом своїх професійних обов ¢ язків”. У Загальному кодексі правил для адвокатів країн ЄС, які сприйнято й іншими деонтологічними кодексами, підкреслюється, що довіра до адвоката виникає лише за умови обов ¢ язкового дотримання принципу конфіденційності. Такий принцип є першорядним і фундаментальним правом і обов ¢ язком адвоката.
Спілкування підозрюваного, обвинуваченого, підсудного з адвокатом мають проходити в умовах повної конфіденційності, інакше втрачається сама ідея здійснення захисту і надання правової допомоги. Свій обов ¢ язок, передбачений ст.59, ч.2 ст.63, п.6 ч.3 ст.129 Конституції України, адвокат не може виконувати без володіння певним обсягом інформації від самого клієнта, що подається ним за умов збереження її у таємниці, без узгодження з ним правової позиції, яка також становить адвокатську таємницю. Про її збереження адвокат клянеться у Присязі – “суворо зберігати адвокатську таємницю” (ст.15 Закону України “Про адвокатуру”). Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин звертався до адвоката, сутність консультацій, порад, роз ¢ яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов ¢ язків.
Порушення принципу конфіденційності призводить до невиконання обов ¢ язку не погіршувати становище підзахисного при використанні адвокатом своїх повноважень (ст.7 Закону України “Про адвокатуру”), до порушення конституційного права на захист.
Стаття 48 КПК України встановлює, що з моменту допуску до участі у справі захисник має право “до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту – такі самі побачення без обмеження їх кількості та тривалості”. Про побачення із захисником підозрюваного, обвинуваченого, підсудного йдеться і у ст.ст.43, 43 1 , 266 КПК. Засудженим право на спілкування з захисником в умовах, які перешкоджають порушенню таємниці побачень, гарантоване ч.3 ст.110 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Право захисника мати конфіденційне побачення з підзахисним без обмеження їх кількості та тривалості є абсолютним. Таке право не може обмежуватися, побачення не може не надаватися. Однак у дійсності, тривалість побачення з обвинуваченим в СІЗО обмежується робочим часом працівників цієї установи. Крім того, відповідно до Правил тримання осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах, ув ¢ язнений має право на побачення із захисником тільки у вільний від виконання слідчих дій час. У вихідні та світкові дні взагалі практично не можливо зустрітися у СІЗО з підзахисним.
По-різному вирішується і порядок допуску адвоката. У деяких регіонах України практика склалася таким чином, що на кожне побачення захисник повинен отримувати від слідчого спеціальний дозвіл, що законом для нього не передбачено. Відповідно до чинного законодавства, для отримання побачення з підзахисним захисник одержує дозвіл на весь час ведення ним конкретної справи. Саме такий порядок передбачений ст.12 Закону України “Про попереднє ув ¢ язнення”: особа, взята під варту, має право на побачення з захисником наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості, з моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи, в провадженні яких знаходиться справа, у вільний від виконання слідчих дій час.
Відомо, що документ, який є підставою для отримання перепустки до СІЗО,- це “дозвіл”. У зв ¢ язку з цим виникає питання: а чи можливо, щоб слідчий не надав дозволу, тобто не дозволив побачення захисника з ув ¢ язненим. Відповідно до КПК, це неможливо. Тому слід погодитися з С.Гончаренко, що “дозвіл”, як назва зазначеного документа, “є некоректним терміном, оскільки передбачає теоретичну можливість “не дозволу”1. На наш погляд, слідчий (суддя) щодо побачення адвоката з підзахисним, відповідно до ч.5 ст.44 КПК України, має видавати постанову про допуск захисника до участі у справі.
Національне законодавство не передбачає обмежень щодо права захисника мати конфіденційне побачення із підзахисним. Іншою є ситуація в багатьох країнах світу. Так, наприклад, у Нідерландах це право захисника може бути обмежено “за наявності серйозних підозрінь, що контакти між обвинуваченим і адвокатом використовуються для перешкоджання розслідуванню”2.
У Великій Британії, згідно зі ст.58 Закону про поліцію та кримінальні злочини від 1984р. поліція в особі “офіцерів з нагляду” може перешкодити участі у справі конкретного адвоката, якщо є підстави вважати, що він буде впливати на свідків чи фальсифікувати докази. При цьому підозрюваний має право запросити іншого адвоката, тобто у даному випадку мова йдеться не про обмеження права на участь у справі захисника, а про обмеження права на вибір захисника” 3 .
Закон Федеративної Республіки Німеччини від 20 грудня 1974р. “Про доповнення першого закону про форму кримінально-процесуального права” передбачив невідомий раніше в цій державі інститут виключення захисника із процесу, якщо він серйозно підозрюється в конспіративних зв ¢ язках з підозрюваним або зловживає своїм правом відвідувати місце ув ¢ язнення з метою вчинення злочину4 . При цьому обвинуваченому призначається інший захисник “у порядку забезпечення обов ¢ язкового захисту”5 . Також, у кримінальних справах про терористичні злочини листи захисника обвинуваченому проглядаються відповідним суддею. Побачення із підзахисним відбувається у приміщеннях, у яких його та адвоката розрізняє скло, що виключає можливість передачі письмових документів і предметів 6.
Відповідно до ст.100 7 Закону Франції від 10 липня 1991р. “Про перехоплення повідомлень, що передаються за допомогою засобів телекомунікацій”, з відома керівника адвокатської корпорації можуть прослуховуватися переговори адвоката, “незалежно від того, бере він участь у конкретні справі чи ні”7.
Згідно з канадським законодавством можуть прослуховуватися переговори адвоката з клієнтом, якщо є вагомі підстави вважати, що адвокат або залучена їм за дорученням інша особа або член його контори можуть бути співучасниками правопорушення8.
У РФ, на підставі п.3 ч.4 ст.46, п.9 ч.4 ст.47 і п.1 ч.1 ст.53 КПК, захисник і підозрюваний та обвинувачений мають право на побачення наодинці та конфіденційно без обмежень їх кількості та тривалості9. Однак відповідно до “Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів кримінально-виконавчої системи Міністерства юстиції Російської Федерації” , спроба захисника передати в ході побачення підзахисному дані, які можуть перешкодити встановленню істини у кримінальній справі чи сприяти вчиненню злочину, спричиняє дострокове припинення побачення (п.151) та направлення адміністрацією СІЗО матеріалів перевірки за таким фактом у колегію адвокатів “для вирішення питання про відповідальність адвоката, який припустився порушення з наступним повідомленням” адміністрації СІЗО “ (п. 152)10.
За законодавством Швейцарії захисник має право безперешкодного спілкування з підзахисним, який знаходиться у пенітенціарній установі. Однак, при зловживанні цим правом керівник такої установи за згодою компетентного органу може заборонити безперешкодне спілкування з підзахисним 11 .
Згідно зі ст.73 КПК Польщі тимчасово заарештований вправі мати побачення зі своїм захисником наодинці, а також право листування з адвокатом. Прокурор уповноважений у виняткових випадках визначити, щоб при зустрічах адвоката з підозрюваних була присутня інша особа, а також контролювалося листування з ним. Таке право прокурора обмежується терміном до 14 діб від дня тимчасового арешту особи 12 .
Безумовно, обмеження права захисника на конфіденційність побачення з ув ¢ язненим обвинуваченим в розвинутих країнах Європи ще не є вагомим аргументом в дискусії з приводу того, чи слід встановлювати такий порядок в Україні. Водночас, у рішеннях Європейського суду з прав людини таке обмеження визнається допустимим.
Так, у справі “Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства” Європейський суд визнав дозволеними певні обмеження конфіденційності побачення захисника з підзахисником. Йдеться про випадки, коли в адміністрації органу примусового тримання заарештованих виникають причини для підозри, що завдяки побаченню з обвинуваченим адвокат, використовуючи свій статус, намагатиметься приховати або знищити докази або іншим способом перешкодити здійсненню правосуддя 13 .
На думку О.Жуковської та К.Бузаджи, це рішення є спірним, попри всі аргументи на користь існування обґрунтованої підозри можливості зниження доказів14. С.Гончаренко також наголошує, що приведені у рішенні Суду обставини є дещо надуманими 15 .
У цьому ж аспекті досить цікавою видається справа “Бонці проти Швейцарії”. Коміся визнала скаргу обвинуваченого такою, що не підлягає задоволенню, за таких умов : заарештований Бонці був поміщений на місяць до карцеру і, таким чином, позбавлений можливості бачитися із захисником (дозволено було лише листування). У рішенні Комісії вказувалось, що, за винятком того періоду, коли обвинувачений перебував в одиночній камері, він після звільнення мав у своєму розпорядженні дев ¢ ять місяців для підготовки до розгляду його справи і для зустрічей із захисником .
У справі “Крьохер і Мюллер проти Швейцарії” обвинувачені скаржились на те, що після арешту їх було поміщено в карцер на три тижні. Протягом цього строку вони не могли спілкуватися зі своїми захисниками. Пізніше, протягом наступних місяців такі побачення було дозволено. Однак їх тривалість обмежувалася однією годиною - два рази на тиждень. Також Крьохер і Мюллер скаржились на те, що під час цих зустрічей захисникам не дозволялось використовувати магнітофони. Крім того, вони були відділені від заарештованих скляною перегородкою.
Комісія визнала скарги несприйнятними за таких умов: “обмеження контактів з адвокатами під час поміщення обвинувачених в одиночну камеру не є таким обмеженням, яке б серйозно перешкоджало у підготовці до захисту заявникам, оскільки їм дозволялось контактувати з адвокатами, а згодом, протягом дев ¢ яти місяців, що передували судовому розгляду, вони мали можливість зустрічатися з адвокатами віч-на-віч”16.
У рішенні “С. Проти Швейцарії” Європейський суд вказав, що “право обвинуваченого зноситися зі своїм адвокатом поза меж чутності третьої особи являє собою одну з головних вимог справедливого судового процесу в демократичному суспільстві і випливає з положень п. 3 ст. 6 Конввенції. Якщо адвокат не має можливості зв ¢ язатися зі своїм клієнтом і отримати від нього конфіденційні інструкції, не підлягаючи такому нагляду, то його допомога значною мірою втрачає свою корисність, в той час як Конвенція покликана гарантувати право, яке має практичний і дійовий характер”17.
Отже, Європейський суд з прав людини вважає за можливе надання побачень адвоката із заарештованим обвинуваченим в умовах, що обмежує конфіденційність, а також тимчасову заборону самих побачень.
Отже, в КПК України можливо передбачити правові положення, які тотожні нормам країн Європи щодо обмеження конфіденційності побачень захисника із підзахисним. Це не буде кваліфікуватися Європейським судом, як порушення Конвенції з прав людини.
Література:
1. Гончаренко С. Професійні права адвоката і гарантії адвокатської діяльності у контексті прецедентного права Європейського суду з прав людини //Адвокат.- 2005.-№7.-С.35.
2. Правовая система Нидерландов.-М., 1998.-С. 269.
3. Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных государств.-М., 2001.-С. 101.
4. Цитата: “ Уголовный процесс западных государств ”.-С. 396-397.
5. Цитата: “ Уголовный процесс западных государств ”.-С. 433-434.
6. Цитата: “ Уголовный процесс западных государств ”.-С. 397.
7. Цитата: “ Уголовный процесс западных государств ”.-С. 333.
8. Шишкін В.І. Зарубіжний досвід судового контроля щодо заходів спеціальних служб //Вісник академії правових наук України.-Х.1996. -№6.-С. 333.
9. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации/Под общ.ред. В.П.Верина, В.В.Мозякова.- М., 2004.-С.86.
10. Правила внутреннего распорядка СИЗО уголовно-исполнительной системы Министерства юстиции РФ, утвержденные Приказом Министерства юстиции РФ от 12 мая 2000г. //Бюллетень нормативных актов федеральных органов исполнительной власти.-2000.-№24.-С. 10-35.
11. Уголовный кодекс Швейцарии.-М., 2000.-С. 43.
12. Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. Навч. Посібник.-К., 2003.-С.148.
13. Гомиен Д. Комментарий к «Европейской конвенции о защите прав человека».-Страсбург,1995.-С.40.
14. Жуковська О., Бузаджи К. Професійні права адвокатів у контексті Європейської конвенції з прав людини: практика Європейського суду та українські реалії //Адвокат.- 2005.-№5.-С. 30.
15. Цитата “Адвокат”.- 2005.-№7.- С. 36.
16. Брусницын Л.В. Ограничение права на свидание защитника с подзащитным в национальном и международном праве //Государство и право.-2002.-№1.
17. Гомьен Д., Зваан Л., Харрис Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика.-М., 1998.
Вадим Хабібуллін
Київ, Святошинський р-н
адвокат, правозахисник, громадський діяч
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.