Мажоритарка-2012 на Хмельниччині обіцяє бути цікавою

21 мая 2012, 12:37
Адвокат, политолог
0
10368
Мажоритарка-2012 на Хмельниччині обіцяє бути цікавою

До виборів, які відбудуться 28 жовтня цьогоріч, залишається близько півроку, і потенційні кандидати-мажоритарники Хмельницького регіону вже проявляються

Коли в Україні обговорювали необхідність повернення мажоритарних виборів, наводилося кілька аргументів на їх користь. Основний полягав у тому, що нардепи-мажоритарники будуть більш відповідально вирішувати проблеми своїх округів, ніж їх колеги, обрані за партійними списками. До виборів 28 жовтня залишається близько півроку, і потенційні кандидати-мажоритарники вже проявляються. Але аналіз показує, що більшість з них може стати просто продовженням партійних списків. Крім цього, вже зараз заявили про себе явно технічні кандидати, тож боротьба на всіх семи виборчих округах області очікується неабияка. 

Якщо в 2002 році, коли востаннє відбулися мажоритарні вибори, в Хмельницькому був один виборчий округ, то цього разу місто розділили на дві нерівні частини. В округ №187 не ввійшли тільки три мікрорайони, які прикріпили до округа №188. У цілому в окрузі №187 виявилось 146 тисяч виборців.

 Виборювати їх прихильність виявилося досить багато бажаючих. Є інформація про те, що у виборах візьмуть участь колишній головний лікар обласної лікарні та колишній начальник облуправління охорони здоров'я Микола Ямчук, Ігор Клюс, який балотувався раніше в парламент від Хмельницького, та Олександр Буджерак. У політиків буває час підйомів і спадів, так от в Яремчука і Клюса якраз час спаду. Колись, у 2002 році, Клюс мало не потрапив до Верховної Ради, не добравши по місту близько 800 голосів. Але зараз у нього не той ресурс і не той час. Що стосується Буджерака, то він зробив свого часу фатальну помилку, вийшовши з БЮТ і перейшовши в «Реформи заради майбутнього». Таким чином, за ним закріпився імідж «стрибунця», а це – недобре впливає на рейтинг.

 Активно йде в нардепи від Хмельницького (округ №187) «головний по пиву» Олександр Слободян. Його стратегія полягає в тому, що пиво і футбол – брати-близнюки. Крім цього, йому, мабуть, не дають спокою футбольні лаври Ахметова і Ярославського. Тому Слободян вирішив, не відкладаючи в довгий ящик, вивести багатостраждальний містечковий футбольний клуб «Динамо» як мінімум до першої ліги. Це потрібна і корисна справа, тож має спрацювати як відмінний піар-хід, тільки-от футболом захоплюються далеко не всі жителі Хмельницького.

 Потрапити в нардепи спробує керівник фракції ВО «Батьківщина» в облраді, колишній губернатор і голова обласної ради Іван Гладуняк. Його підтримує віце-спікер парламенту Микола Томенко, а роботу в «полі» будуть виконувати обласні осередки громадської організації «Ніхто крім нас» та «Комітету моніторингу діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування».

Гладуняк відомій як досвідчений польовий командир, який зміг під час «помаранчевої» революції очолити ініціативну групу громадськості області «Так! Ющенко!», і фактично відібрав у Коцеміра керівництво областю до призначення Олуйка. Якщо до цього приєднається ресурс БЮТ, який забезпечить Томенко, то у Гладуняка непогані шанси отримати хороший результат. Адже Хмельницький – не Донецьк. 

 Як самовисуванець (скоріш за все) заявить про себе нардеп від БЮТ Олег Лукашук. Він у 2002 році вже пройшов від Хмельницького до Верховної Ради, але тоді місто не було поділене на частини, а було єдиним округом. Лукашук має місцевий бізнес і може профінансувати виборчі заходи. До речі, саме Клюс програв тоді, у 2002 році, Лукашуку зовсім небагато голосів. Можливо, тепер він вирішив взяти реванш, але шансів у нього ще менше, ніж у Лукашука.

 Як кандидат у депутати Лукашук ставить собі у заслугу будівництво водопроводу до Хмельницького, сподіваючись, що виборці не будуть заглиблюватися в деталі цього, безумовно, важливого для міста будівництва. Справа в тому, що кошти на це будівництво виділила з держбюджету центральна влада. Крім того, водопровід будує фірма, підконтрольна Лукашуку. Тобто і про людей подбав, і для себе «вибив» небагато.

 Лукашуку, до речі, доцільніше балотуватися від округа № 188, який охоплює кілька мікрорайонів Хмельницького, а також Волочиський та Хмельницький райони, де розташований його завод з виробництва мінеральної води. До гречки виборці вже звикли, але хто знає, можливо, саме мінеральна вода стане  тією краплею, яка переповнить чашу любові і вдячності населення до нардепа.

 Сергій Лабозюк йде в нардепи від 188-го округу за підтримки Народної партії. У Сергія є і бізнес в аграрній сфері, і гроші. Його виборча кампанія почалася ще в січні і ведеться з розмахом, про що свідчить та кількість бордів, які він встановив і в Волочиську, і по всьому району.

 Це один цікавий персонаж – Віктор Коліщак. Він три рази намагався стати мером, але жодного не пройшов. Зараз працює головою Хмельницької райдержадміністрації. Його, скоріше за все, буде підтримувати губернатор Василь Ядуха. Річ у тім, що у Ядухи є своя кандидатура на посаду голови району, в сферу впливу якого входять всі приміські землі. Але Коліщак міцно тримається за своє місце, так що непогана можливість зробити посаду вакантною – це відправити його у ВР.

 Під питанням округ, в якому будуть балотуватися Василь Кравчук (нардеп від «Батьківщини») і Віталій Олуйко (Партія регіонів). Можливо, вони спробують поборотися за Хмельницький і Волочиськ, але для них краще йти по Білогірю, Ізяславу, Красилову та Теофіполю, де їх гарно знають. Олуйко двічі йшов від цього округу по мажоритарці – і проходив в нардепи. Він був у Литвина в Народній партії, але потім покинув їх, тому що його не підтримали на посаді ректора Університету права в Хмельницькому. Зараз Олуйко – голова місцевого управління Антимонопольного комітету. До закриття «Сильної України» був членом цієї партії і мав там гарний рейтинг. Тепер йому доведеться підтримувати свій рейтинг, доводячи селянам корисність такого органу, як Антимонопольний комітет, в якому він працює.

 У окрузі № 189 (Білогір’я) «засвітився» Валерій Кольгофер – голова Летичівської райдержадміністрації Хмельницької області. Він досить молодий (1978 року народження), у нього є гроші, і він зять Віктора Коцемира, колишнього голови Вінницької і Хмельницької облдержадміністрацій. Але різні обставини ведення бізнесу цією родиною знижують до нуля потенціал Кольгофера як прохідного кандидата. У цьому окрузі планують працювати депутатами-мажоритарниками начальник управління екології Київської області, уродженець Білогір’я Анатолій Артемчук та голова Хмельницької обласної організації ВО «Свобода», депутат облради Ігор Сабій. Вибір останнього зрозумілий, тому що Білогіря знаходиться на заході області, а чим ближче на захід, тим краще справжньому «свободівцю».

 Безумовний лідер округу №190 – бізнесмен, екс-голова Державної податкової адміністрації України Сергій Буряк. Округ наче на замовлення зберегли незмінним спеціально для нього. У ньому (центр – місто Шепетівка, охоплює місто Славута та Полонський, Славутський і Шепетівський райони) Буряк отримав 60% підтримки виборців і потрапив до Верховної Ради. У цей округ мало хто забажає йти, розуміючи, що шансів перемогти «важковаговика» практично немає. Акцент Буряк робить на своїй корпорації «Сварог Вест Груп», на полях якої працює безліч людей. Вони зайняті, робота є, зарплата не затримується, а що ще потрібно простій людині?

 У 191-му окрузі (центр – місто Старокостянтинів, охоплює Віньковецький, Деражнянський, Летичівський, Старокостянтинівський та Старосинявський райони) склалася цікава ситуація. З одного боку – молодий, перспективний безпартійний Віктор Бондар, з іншого – команда із «старої обойми» в прямому і переносному значенні. Наприклад, народний депутат України від фракції Народна партія Василь Шпак, якому вже 61 рік. Він багатий, а його син Микола Шпак – керівник «Украгролізингу».

 Свого часу за крісло голови правління «Украгролізингу» розгорнулася неабияка боротьба. Оскільки Шпак став нардепом, йому пригрозили судом, якщо він не залишить місце роботи за сумісництвом (він керував компанією з 1999 по 2006 роки). Шпак-старший зміг проштовхнути в керівники Шпака-молодшого. Спочатку, за правління Юлії Тимошенко, в якості заступника голови, а з лютого 2009-го – керівником компанії. Дивно, що з такими здібностями Василь Шпак не хоче посадити сина також і в крісло нардепа.

 Ще один кандидат, якому дуже потрібно пройти у ВР – голова облради Микола Дерикот. У минулому, працюючи головним інженером будівельної компанії, Дерикот заробив собі ім'я, побудувавши не одну будівлю. Використовуючи адмінресурс, витягав з облбюджету кошти на різні проекти в Старокостянтинові. То навіщо людям втрачати таку корисну людину і відпускати її до парламенту? Справа в тому, що у Хмельницькій області у Дерикота поки немає шансів для кар'єри. Йому вдалося пропрацювати першим заступником голови Хмельницької облдержадміністрації і при «помаранчевих», і при «регіонах», але губернатору Василю Ядусі вдалося перевести «небезпечного» першого зама в голови облради. Ця посада зовсім не влаштовує Дерикота, от і вирішив він перед пенсією стати нардепом.

 Зовсім інші цілі переслідує Віктор Бондар. Його завдання – залишитися в регіоні і працювати як депутат-мажоритарник, щоб не зв'язуватися з програмами політичних партій. Як досвідчений держуправленець вищої ланки, який працював  губернатором Дніпропетровщини і міністром транспорту, Бондар зможе залучити в регіон значні ресурси. Адже він добре розуміє, як працюють державні структури, та може розробляти і пвпроваджувати в життя амбітні проекти.

 Віктор Бондар створив фонд «Розвиток рідного Поділля», який розвиває співпрацю громад за формулою партнерства. Це коли сторони, по-перше, мають спільну мету, по-друге – разом її досягають. Тобто не хтось за рахунок іншого, а обидва, підтримуючи один одного. Фонд пропонує партнерську схему взаємодії з місцевими громадами з соціально-економічної перебудови подільських сіл, селищ і міст. Принцип простий і зрозумілий: перший крок – місцеві ради, голова, товариство узгоджують між собою той чи інший проект, який, скажімо, дає нові робочі місця, додаткові бюджетні надходження або вирішує поточні нагальні соціальні питання . Коли місцева громада чітко розуміє, чого прагне і що саме готова докласти для втілення цього, фонд робить крок назустріч: надає необхідну організаційно-фінансову підтримку.

«Об'єднати зусилля може будь-яка місцева ініціатива – від обладнання дитячого майданчика до створення нового підприємства. Саме для такого співробітництва мені вже вдалося згуртувати багато соціально відповідальних підприємців – і місцевих, і київських. Розпочинаючи співпрацю, ми чітко розуміли головну мету: економічно розвинене Поділля має стати краєм, де живуть заможні люди! І в цьому я зацікавлений, так би мовити, «кровно», оскільки на Поділлі живе більше чотирьох сотень моїх родичів – і це найкраща гарантія моєї наполегливої праці на результат», – каже Бондар. 

 В окрузі він працює вже давно. Наприклад, Бондаря добре знають у Дашковецькому ліцеї, першокласникам якого майбутній народний депутат років 7-8 тому почав дарувати на 1 вересня шкільні ранці, комплектуючи їх всім необхідним для занять. Бондар вдосконалив навчальну базу ліцею, а з 2005 року навчальний заклад має безлімітний вихід в світову мережу Інтернет. Зусилля Віктора Бондаря підтримали інші соціально відповідальні підприємці Поділля – і зараз ліцей у Дашківцях має вже два комп'ютерних класи.

 Що стосується округу № 192 (центр – місто Дунаївці, включає Городоцький, Дунаєвецький, Чемеровецький, Ярмолинецький райони), то, на нещастя інших кандидатів, по ньому у депутати вирішив йти український бізнесмен, співвласник мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» Олександр Герега (Партія регіонів). Він масово роздає подарунки, проводить концерти, розвішує рекламні щити. Уродженець Городоцького району створив бізнес-імперію, на якій працює близько 14 тисяч чоловік. Можна лише здогадуватися, навіщо цьому олігархові ще й депутатський значок. Мабуть, не так вже й добре йдуть справи з продажу фарби і цвяхів дрібним оптом.

 Йому конкурентами можуть бути той самий Бондар, який з лютого розповсюджує в районах округу газету «Розвиток. Поділля+», зустрічається з людьми, ремонтує пам'ятники, відновлює місця відпочинку тощо.

На цьому ж окрузі були помічені люди Йосипа Вінського, колишнього «сірого кардинала» Соцпартії, екс-міністра транспорту, уродженця села Лошківці Дунаєвецького району. Плюс Вінського в тому, що він, як кажуть, хрестився, вчився і працював в регіоні, очолював обласну організацію Соцпартії. Напевне, залишилося безліч колег по комсомольській і партійній роботі, на думку яких можна послатися у роботі з людьми. Та незабутні дні комсомольської юності вже давно пройшли, років 30 тому – ціла вічність для політики, де ситуація змінюється мало не щороку. Але, як кажуть, майстерність не проп’єш. Закінчивши Вищу партійну школу при ЦК КПУ за фахом «політолог», Вінський може «забалакати» будь-яку публіку. А для нинішніх політичних лідерів це велика рідкість, до речі. Наприклад, Вінський виступає проти приватизації «Укрзаліниці», що імпонує простим людям.

Пішовши зі скандалом з СПУ, Йосип Вінський з легкістю організував власну партію «Народна влада», що дало йому можливість залишитися в політиці і стати до лав партії «Об'єднані ліві і селяни». У цьому «союзі п'яти» Вінському не вдалося стати лідером (він заступник голови). От і повернувся колишній комсомолець, комуніст і соціаліст до витоків на Малу Батьківщину. Спробуй Вінський балотуватися десь у Франції, у нього було б більше шансів. У Франції хоча б люблять соціалістів. А у нашій країні трагедія соціалістів (і їхніх численних клонів) в тому, що вони нікому не цікаві, не епатажні та, до того ж, їх не пускають «в телевізор».

 У найпівденнішому виборчому окрузі № 193 (центр – Кам'янець-Подільський, включає Кам'янець-Подільський і Новоушицький райони) склалася нестандартна для Хмельницької області ситуація. Якщо за іншими округами є інформація про декількох потенційних кандидатів у депутати, то по цьому окрузі заявлена поки тільки одна кандидатура. Це місцевий «наглядач» від нардепа Інни Германівни Богословської, депутат-мажоритарник обласної ради від Партії регіонів Володимир Мельниченко. Кам'янець-Подільський – незвичайне місто. У ньому три вузи – публіка освічена і думаюча, тому, можливо, опозиція ще не вирішила, кого виставити проти Мельниченка. А подумати треба дуже добре, тому що обласний депутат, маючи підтримку Партії регіонів, є сильним гравцем. Йому на руку всі соціальні програми, які йдуть в країні з різним успіхом. З виборцями Мельниченко може поспілкуватися на тему питної води (є така загальнодержавна програма «Питна вода») і на тему пільгових перевезень, а може пообіцяти людям автобуси. До речі, автобуси можуть стати в нагоді, коли на виборах будуть організовувати підвіз пенсіонерів на дільниці. 

Якщо хтось подумав, що у підвозі пенсіонерів певний підступ, то це помилка. Вибори пройдуть демократично і прозоро, про що вже встиг заявити губернатор Хмельни ччини Василь Ядуха. «Я гарантую, що в області буде забезпечена повна прозорість і демократичність виборів в парламент», – заявив він.

 Партійні списки – окрема тема, але попередньо можна відзначити, що у Хмельницькій області в парламент майже гарантовано пройдуть Партія регіонів, БЮТ, «Фронт Змін», на подив, добре йде «УДАР» Кличка. Партія Литвина не позиціонується у виборців як парламентська, а у КПУ немає ніяких шансів (максимум, що вони зможуть взяти – 1,5 відсотків).

 

Сергій Федоров

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: политика,мажоритарные округа,Хмельницька область,вибори-2012
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.