Абсентеїзм на виборах . Кому вигідний в демократичних і тоталітарних формаціях п

24 мая 2012, 21:25
0
694
Абсентеїзм на виборах . Кому вигідний в демократичних і тоталітарних формаціях п

Навіть за умов масових практик символічної, популістської, симуляційної політики різноманітні типи політичних режимів мають прямий вплив на виборчий процес, особливо це помітно на основі критерію полі

Абсентеїзм на виборах . Кому вигідний в демократичних і тоталітарних формаціях політичного режиму?

Якщо задатися собі питанням про не важливість чи не актуальність інституту виборів в нинішніх політичних демократичних умовностях чи то в електронних ресурсах чи в коментарях бюрократів того ш ЄС то знайдемо скоріш зворотною думку,але із присмаком навіть недоцільності помислу проти "ефективності демократичних виборів". Прикро особисто визнавати, що прихильники цього механізму забезпечення політичною владою тих чи інших політичних груп, об'єднань чи товариств ,як в експертному так і політичному середовищі до недавня відмовлялись визнавати скоро настигання ризику зменшення електоральної ваги виборів як в якісному так і кількісному еквівалентні, на противагу наводячи  суху електоральну статистику.

 Нині як в українських ,так і ЄСівських політичних реаліях ми можемо модерувати зростаючий запит на нову політику, не за старо-нові бренди, а команди, що пропонують інакший політичний світогляд, альтернативний суспільний поступ влади. Доказовою базою служить зміна еліт у Франції,Італії,наприклад. З огляду на вище вказану актуальність у вступній частині публікації хочу виказати свою стурбованість тим що нині в умовах нестримної глобалізації політики на умовний ККД інституту виборів, на природу політичної участі в них громадян, що мають право обирати і бути обраними впливають насправді досить не просто символічні речі , а й відчутно практичні. Таким можна з певного боку вважати і електоральний абсентеїзм із його специфікою від суто політичної апатії громадян, а й ігнорування останніми виборів до представницьких органів держави, референдумах загально республіканського значення.

Мета цієї статті полягає в тому аби показати , що навіть за умов масових практик символічної, популістської, симуляційної політики різноманітні типи політичних режимів мають прямий вплив на виборчий процес, особливо це помітно на основі критерію політичної участі саме в електоральних кампаніях виборцями.

Політична історія людства залишала нам чимало фактів того,що виборча ,як і політична участь громадян з активним виборчим правом пройшла значний трансформаційний період в контексті еволюційного розвитку політичних режимів ( демократичний, авторитарний, тоталітарний).

В демократичных режимах питания виборів та участі в них стоять на порядку денному - це питання не лише іміджу, піару ,а  й суто легалітету і легітимності своєї політичної влади, засобом який завдяки маніпулятивно міфологічним техніками привласнити виборчий вотум довіри.". А й в авторитарних режимах на одному з перших політичних пріорітетів він був,

Що ж до тоталітарних режимів то тут вибори зачасту носили характеру символічного, маніпулятивного , декоративного адже були в переважній більшості підпорядковані як партії влади,так і державній ідеології .  Механізмами які забезпечували за були політичний символ, репресивний примус, політична міфологізація, критична адикція влади політичним классом.

Всі сучасні політичні режими використовують процедуру виборів для легітимації влади, але не усі вони дозволяють відобразити справжню волю народу. Тоталітарні й авторитарні режими демонструють ситуацію, яку американські політологи Р.Таагепера і М.Шугарт визначили як "вибір без вибору".

Подібна практика може мати різні прояви: правляча партія висуває тільки одного кандидата на кожну виборчу позицію (така практика існувала в СРСР до 1989 p., причому не вимагалося навіть заповнення бюлетеня, а сам незаповнений бюлетень розглядався як голосування за кандидата); висування кількох кандидатів від правлячої партії, які дотримуються єдиної ідеології, але змагаються між собою за голоси виборців.

Подібна практика поширена в однопартійних тоталітарних і авторитарних системах. Але й системи, що є лише формально багатопартійними, здатні обмежити право вибору: правляча партія допускає висування другорядних, маловідомих кандидатів, які не можуть скласти конкуренцію для головного кандидата, але створюють видимість альтернативності вибору; створюється привілейоване становище окремих кандидатів, які користуються перевагою у фінансуванні, у доступі до ЗМІ; фальсифікація підсумків голосування; введення різноманітних обмежень на висування кандидатів (обмеження на ідеологічні орієнтації, расову приналежність кандидатів тощо) і передвиборчу агітацію, фактично позбавляючи його ефективного політичного старту будучи альтернативою до влади.

Дотримання загальних принципів, що визнаються світовим співтовариством, дозволяє надати виборам дійсно демократичного характеру, а саме -  обов'язковість виборів;   періодичність виборів; загальність виборчого права; альтернативність вибору; рівні права кандидатів;  дотримання закону при проведенні виборів на усіх стадіях;  вільне волевиявлення виборців і гарантії таємниці голосування.

Таємниця голосування необхідна для того, щоб уникнути можливого переслідування виборців збоку державних органів. Більше того, громадянин має право прийняти рішення для себе не ходити на вибори (принцип добровільного голосування в демократичному політичному режимові). Тим самим він виражає своє ставлення до політичних процесів, що визначається словом абсентеїзм. Навіть при за останні кілька років електоральної ейфорії на європейському політичному просторі абсентеїзм стає масовою політико поведінковою практикою. Про це свідчить "еволюція з верху" виборчого законодавства - від зниження пороговою явки на виборах, введення норми законності виборів за відносної більшості виборців ,що реально прийшли до виборчих дільниць, а й відміна у виборчому бюлетені для голосування графи - " не підтримую жодного кандидата " ( Україна, РФ ), що фактично політичними експертними колами вважався як "суспільно-політичний громовідвід" для громадян, що критично і негативістсько налаштовані до практично всіх політичних суб'єктів. Цікавим і водночас прикрим фактом того наскільки дана можливість на виборах заявити про своє виборче не сприйняття кандидатів від влади і опозиції була  чесно взята до уваги всіма політичним командами є та "демократична умова" за якої голоси громадянами , що проголосували таким чином "проти всіх" розподілити між переможцями виборчої гонки. Певна річ така демократична ситуація лише спонсорує вияви абсентеїстської політичної поведінки.

В демократичному політичному режимові політичну участь розглядають не лише з позиції громадянських конституційних прав і свобод, деякі країни які не позиціонують себе як країни з авторитарним і тоталітарним стилем політичного управління  вводять у себе таку електоральну норму обмеження свободи вільної участі у виборах через обов'язковість голосування.

Звичайно якщо пересічному громадянину України сказати, що від завтра така норма може бути введена в дію, від разу почути доведеться риторику наступу на його демократичні привілеї, проте цей бурлеск протесту і обуреності можна обмежити простим риторичним твердженням, а саме - чи не в кожній конституції країн демократичного спрямування розвитку політичного режиму вказано "чорним по білому" , що народ даної країни є джерелом влади, а отже господарями на своїй території і фактично роботодавцями для більшості політичного істеблішменту, що обираються до представницьких органів влади . Виникає одразу питання в чому ж полягає "важкість" для громадянина за умов дотримання демократичних правил гри , при проведення особливо  виборів не приходити до виборчих дільниць? Нам скажуть , такі електоральні тренди як - "ні з кого обирати", " всі політики без політичної волі до змін і бажання соціальної справедливості до всіх громадян, а не звести нанівець матеріальні запити для олігархів та  корупціонерів в політиці ".

З одного боку ці песимістичні ремарки є "електоральними мінами сповільненої дії" і реаліями сьогодення,і мають право аби почути точку зору деякого середовища виборців але ж з іншого боку маємо ті ж самі демократичні можливості які убезпечують вияв народного суверенітету. Ними є такі конституційні норми ,які регламентують право громадян об єднань в політичні партії, рухи чи то в громадські організації,які в свою чергу можуть виступати суб'єктами політики і виражати волю конкретних суспільних груп і верств, а не абстрактних громадян; норми ініціювання локальних і загально державних референдумів; норми, що регламентують участь у мирних демонстраціях, страйках, мітингах  і нарешті конституційну позицію, якщо не сказати більше "конституційний пріоритет" - свобода політичної участі, свобода політичної життєдіяльності.

То чому цими механізмами впливу і не побоюсь слова - "механізмами державотворення" не користуватися? Відсутня політична воля у еліти? Але ж ви і є еліта, ви є повноправні громадяни країни, а не кріпосними (для довідки кріпосне право в Російській імперії куди входи українські землі було відмінене ще в кінці 19 століття). Є бажання отримати відповідь на електоральні надії у форматі правління лідера, "сильної руки"? Так, але щоб був порядок, щоб був не класичний авторитаризм, а мудрий, розсудливий його тип, так скажуть адепти авторитарної моделі демократичного політичного режиму, але чому так швидко не надто напружуючись суспільство не бажає експлуатувати ?

Краще я не буду багатослівним, зазначу, що відповідь на ці питання слід шукати у таких " громадянських і політичних не вміннях",як невміння шукати балансу між суспільним споживанням і виробництвом, не вмінням не лише почути , а й зрозуміти і поступитися в деяких кроках своєму візаві, не вмінням поступати по доброчесності,а не по егоїстично - індивідуалістські як обиватель. Від цього можна вести лінію чому і в демократичних країнах є численні прецеденти ігнорування, бойкоту, не голосування на виборах громадянами,які можуть і не бути носіями екстремістських авторитарних політичних ідеологій, а лише суто демократичного світогляду чи  його псевдодемократичних замінників.

Є думка експерта із соціальної та політичної інженерії Сергія Гайдая
( Україна),який на одній із своїх промовистих лекцій " Как захватить власть ?" ( Київ,Арена-Сіті, від 16.05.2012) сказавши, що питання мови,культури та релігії нині для української держави не є тлом на основі якого варто творити українську державотворчу ідеологію, одним із альтернатив до вище вказаної тріади є на його думку диспозиція - "більше політичної відповідальності - сильна державницька ідеологія". І він є правим, адже як вказують чимало електоральних досліджень ще за другу половину 20 століття, саме питання без відповідальності політичних суб'єктів не зважаючи ні на ідеологічний, ні на статусний , ні матеріальний аспект були мотивами до абсентеїзму, тим самим створюючи у виборців відчуття " громадянської ущербності ", неспроможності і не доцільності вплинути на плин політичного розвитку країни.

До чого ви запитаєте мене я веду? Я веду до непростої відповіді на питання , що поставлено метою і назвою цієї публікації - для кого ж власне корисний абсентеїзм на виборах? Для країн із заявленим їми демократичним політичним режимом , країн авторитарного чи б пак тоталітарного спрямування? Питання важке насправді і складне, адже таким його робить його дихотомія, за якої згідно теорії класичної західноєвропейської демократії абсентеїзм - як не участь по суті у виборчому аспекті політичного життя є ірраціональною політичною поведінкою, але з іншого боку абсентеїзм є корисним для не легітимних політичних урядів і, коаліцій чи партій влади із їх лідерами яким аби пролонгувати свою монополію на політичну владу треба якраз і меншість виборців,адже для цього треба "демократично " використати адміністративний ресурс,яким за часту не нехтують навіть лідери країн сильних світу в аспекті їх демократичності. Ілюстрація даного твердження у колосальній соціальній щедрості кандидатів в парламент, органи місцевого самоврядування чи на пост глави держави та їх частій політичній зухвалості в націоналістичній риториці та риториці про геополітичну державну самостійність.

Що ж стосується тоталітарних держав, то їм абсентеїзм також і "потрібний",але і не припустимий. Приклад не доцільності такого електорального поводження своїх громадян є вже вище названі умовності політичного вибору - один чи кілька провладних кандидатів, відсутність опозиційних альтернатив, наявність соціально-економічних та політичних важелів впливу на порушників ідилії масової підтримки діючої влади і монопольної ідеології , що єю і пропагується . Про потрібність модерації фактів абсентеїзму як електорального протесту проти пануючого владного режиму багато казати не доводиться коли в наявності в державному механізмові є армія та інші репресивно-ревізійні органи; коли опозиція і опозиційність під грифом страху ув'язнення і смерті заборонені.

Інакша ситуація трішки з авторитарним політичним режимом, хоч вони і деякі політичні елементи і дублюють і від тоталітарних типів режиму, але в більшості свого політичного розвитку намагаються провести реально вибори із суттєво обмеженими можливостями опозиційних чи так би мовити інакших від влади партій,кандидатів. Авторитарний режим не демонструє 90-98 % як при тоталітарному чи 35-50 % як при демократичному політичному режимові підтримки діючої влади чи одноосібного лідера (вождя, фюрера, дуче). Оскільки авторитарним урядам потрібна не монопольність, а домінування на політичному олімпові( хоч і від монополії на владу в країні  вони не стануть відмовлятися) абсентеїзм в незагрозливих, мікро електоральних масштабах не є загрозою, просто громадяни що вчинили такий " політичний волюнтаризм" тепер будуть під прискіпливим поглядом державних репресивних органів і в разі необхідності які можуть поповнити ряди закладів для позбавлення волі.

Отже , для кого насправді на мою думку корисний є абсентеїзм ? На виборах корисний на справді для громадян, але саме свідомих, критично налаштованих, але й здатних до інноваційного типу мислення аби зрозуміти як казав видатний історик Анатолій Трубайчук who is who  в політиці і дати відповідь  на запитання чому демократичний політичний режим виявляє де градаційні тенденції за умов коли лідери країни не мають достатнього громадського авторитету та чому якщо не виявити рішучості для обмеження політичної прописки на владному олімпі нелегітимним урядам і політикам демократичні свободи і права будуть обмежуватись .

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.