З діалогів

29 мая 2012, 10:48
физик, социолог
0
423
З діалогів

ПРО МОВИ

Чому я вважаю, що в Україні повинна бути одна державна мова? Тому, що українці один раз скористалися правом нації на самовизначення, яким скористалися і росіяни. Кожен із цих етносів має країну, в якій зберігає свої національні особливості і мовні в тому числі. Намагання надати можливість росіянам вдруге скористатися правом націй на самовизначення і утворити на рівних з українцями спільну державу є проявом нерозуміння головного принципу, що визначає поширеність прав людини: мої права завершуються там де починаються права іншої людини. Крім цього слід зауважити , що багатомовність притаманна країнам, в яких живуть етноси, які мають відповідні етнічні країни, або багатомовність цих країн зумовлена колоніальним минулим. Також, слід враховувати і наслідки опитування: Ви за чи проти двомовності
https://www.facebook.com/?sk=question&id=266515990100849&post_id=280615045357610&qa_ref=qd

Сергей Локтев
Уважаемый Олександр Миколайович! Может уже хватит одну и ту же информацию распространять на всех постах данной страницы. Мы все давно уже поняли Вашу позицию.
Как истиный "демократ", Вы считаете свое мнение самым главным и верным, и совершенно не хотите воспринимать мнение другое. Приведенные Вами слова о правах - очень правильные. Только заботясь о своих собственных правах, Вы почему-то отвергаете права других граждан Украины.
Расскажите какое колониальное минулое прошлое имеют страны Западной Европы, где имеются несколько государственных языков или наряду с государственным есть официальные региональные языки и языки нацменьшинств.

1. В Финляндии два государственных языка — финский и шведский, при том что 91% населения финны и 6% — шведы.

2. В Бельгии два государственных языка, французский (романская подгруппа индоевропейской семьи) и фламандский, или нидерландский (германская подгруппа той же семьи), при этом 39, 1% населения — франкоязычные валлоны и50, 7% — фламандцы.

3. В Испании один государственный язык и три официальных, в автономных провинциях Каталония, Валенсия и Балеарские острова — каталанский, в Галисии — галисийский, в Стране Басков — баскский (во всех провинциях статус официального языка имеет также и испанский). При этом 70, 6% населения -испанцы, 18, 3% — каталонцы, 8, 1% — галисийцы, 2, 4% — баски.

4. В Швейцарии четыре государственных языка: немецкий, французский, итальянский, ретороманский, притом что германо-швейцарцы, немцы и австрийцы составляют 64% населения, франко-швейцарцы и французы -18%, итало-швейцарцы и итальянцы — 10%, ретороманцы — 0, 8%.

Олександр Миколайович
Шановний, Сергій ..., я розумію, що ви тут на роботі, але я не ваш підлеглий, тому ваші звички чиновника бюрократичної системи імені Сталіна, прошу перший і останній раз, до мене застосовуйте: не вказуйте, що і як мені робити. Тим більш, що моїх аргументів ви так і не зрозуміли, про що красномовно свідчать ваші приклади.

Із понад сорока країн Європи наскребли аж чотири і пропонуєте ці виключення взяти за правило. Після цього тільки публічність нашої дискусії спонукає мене продовжувати її, бо за інших обставин такої зневаги до себе я б вам не подарував.

На відміну від сталіністів, я власну думку ніколи не вважаю найголовнішою і єдино правильною, а тому завжди готовий сприймати іншу думку за умови її серйозної аргументації, а не голослівних заяв, на кшталт - "заботясь о своих собственных правах, Вы почему-то отвергаете права других граждан Украины". Про які мої права йде мова (я за всіма ознаками, крім громадянства, є росіянином)? Чиї і які саме права я відкинув? Сподіваюся, що вам вистачить мужності на публічну відповідь на ці питання. Маю надію на те, що вам вистачить вихованості, аби вибачитись за безпідставні звинувачення.

Але повернемось до ваших побажань і питань. Ви просите мене: "Расскажите какое колониальное минулое прошлое имеют страны Западной Европы". На це, я вам відповім: "Ліквідовувати вашу необізнаність задарма я не стану. Тож, як каже сучасна молодь, - "Google вам на допомогу", - і робіть це самі". Тим більш, що моє зауваження про колоніальне минуле стосувалося усіх країн світу, а не виключно Європи, як ви намагаєтесь це показати. Ви намагаєтесь нав'язати думку, що у наведених вами прикладах по чотирьох країнах Європи багатомовність відбулася в наслідок слідування демократичним принципам. Але будь-хто знайомий з історією цих країн знає, що це зовсім не так. Чи може ви потребуєте нагадування, що шведи, французи, німці, італійці крім наведених вами прикладів, ще мають власні етнічні країни? Чи може ви не знаєте, що правове демократичне врегулювання мовних питань в Європі відбулося наприкінці 1992 року і не стосується мов мігрантів? Все це ви добре знаєте, що дозволяє мені стверджувати наступне. Є два варіанти поведінки у мовних питаннях: 1 - нічого не знаю і знати не бажаю, крім власної зручності тут і зараз; 2 - враховуючи історію, і сьогоднішні обставини я згоден поступитися частинкою своєї зручності, аби цей народ зміг впевнено дивитися в майбутнє. Дуже схоже, що ви обрали перший варіант. А тому, у майбутньому я залишу без реагування будь-які ваші не аргументовані висловлювання.

З повагою, О. М.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: ПРО МОВИ
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.