Власник сторінки
Помічник народного депутата України
З самого ранку я знаходилась в самому епіцентрі цих неймовірних подій…
Атмосфера свята на Майдані перевищувала всі показники.
Палюче яскраве сонце затьмарювали жовтогарячі кольори футболок і неймовірно
радісні посмішки.
Напрочуд гостинні українці, завзято спілкувались з
гостями столиці. А шведи з цікавістю роздивлялись головну вулицю країни…
Такої концентрації
української символіки в одному місці, я ще ніколи не бачила. Дівчата
розмальовані у синьо-жовті кольори весело бігали по Хрещатику, підбадьорюючи
простих перехожих.
Вже о шостій, коли я поверталась з роботи додому,
відчувалась напруга і переживання.
І навіть я, не будучи футбольним фаном, почала не на жарт
нервувати.
З нетерпінням разом із чоловіком чекали 21:45!
Ще далеко до початку матчу, Олімпійський розривався від
скандувань..
Це неймовірно, як дружньо і завзято країну об'єднав футбол!
Гра почалась…Із завмиранням серця ми слідкували за кожним
кроком, за кожним жестом та емоцією…
Гол…Та, нажаль, не ми, а нам!
Зовсім не розбираюсь у футболі, але як на мене шведи почали неймовірно агресивно…
Капітан-убивця із Швеції, Ібрахімович, був налаштований
дуже серйозно. Мене, з початку, навіть налякало його кам'яне, непохитне обличчя.
Але, потім і наші розійшлись не на жарт! Шевченко із
скаженними очима забив два голи підряд… Це тобі, Швеція, за Євробачення!
І ось..82…90…і ще 3 нескінченно довгі хвилини...і...
кінець….!
Олімпійський здригнувся від неймовірних криків радості.
Фунтіка - на ковбасу! 2 рази підряд облажався...
Ох...Ця дивовижна і неповторна атмосфера просто зачаровує…
Дай Боже і Францію і Англію…і з таким рахунком!
Дякувати Шеві, я полюбила футбол!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.