День гончара та коваля

13 июня 2012, 04:38
журналіст
0
384

16-17 червня 2012 року в музеї проводиться День гончара та коваля.



У Музеї народної архітектури та побуту України склалася традиція проводити народні свята, ярмарки, дні ремесел, обряди, на які ми запрошуємо  найкращих майстрів з різних регіонів України.
16-17 червня 2012 року в музеї проводиться День гончара та коваля. До участі у ньому запрошено найкращих майстрів народної творчості, які познайомлять Вас з технологією цих давніх ремесел. На майстер-класах відвідувачі зможуть виготовити для себе сувеніри. В ці прекрасні літні дні Ви зможете гарно відпочити у музеї і придбати чудові вироби на згадку. На святі перед гостями музею виступлять народні фольклорно-етнографічні аматорські колективи України. 

Свято триватиме з 10:00 до 18:00 години. 

МАГІЧНИЙ ЗМІСТ КОВАЛЬСТВА


Одна з найдавніших, професія коваля була надзвичайно важливою у селі. Практично кожен селянин не один раз звертався у кузню для налагодження сільськогосподарського інвентарю, виготовлення будь-яких предметів, а також для підковування коней. Але, незважаючи на свій суто утилітарний характер, ковальське ремесло в народній свідомості овіяне таємницями і наділялося незвичайними властивостями. Це ставлення до ковальства склалося ще за часів працивілізацій світу. Діяльність коваля ототожнювалася із діяльністю Творця, бо співвідносилася із актом творення світу і перетворення його з хаотичного стану в космічне, тобто впорядковане. У багатьох народів світу Бог-коваль повстає - як деміург, як творець Всесвіту та ініціатор виникнення людських ремесел.

У наших Пращурів небесним ковалем є Сварог - прабатько усіх Богів , виразник закону буття у всіх його якостях – Яві, Праві і Наві , хазяїн Вирію, творець Сварги. За народними переказами, саме він навчив Пращурів молоти зерно та пекти хліб, показав як викувати плуг і як ним виорати землю. Хлібороби, які доти дряпали свої нивки дерев’яними мотиками, почали збирати у кілька разів більші врожаї пшениці та ячменю. А коли на хліборобів напали із диких степів кочові племена, Сварог навчив, як захиститися від зайд (чужоземних загарбників). Він відкрив ковалям таїну кування мечів і броні.

В давнину ковалям могли навмисне ушкоджувати ноги, щоб вони не змогли втекти і приєднатися до чужого племені. У підсумку вони ставали «майстрами-жерцями», пов'язаними з таємним знанням, не тільки ремесла, але і релігійним. У деяких племенах ковалі змикаються з царями. У народному середовищі ковальство сприймалося як магічне дійство, про що це свідчать збережені у фольклорних творах - казках, обрядових піснях і вироки, змовах - мотиви перековування ковалем грубого голосу в тонкий, старої людини на молоду, а також виковування шлюбних уз, долі або життя взагалі. В українському селі, наприклад, повитуха, миючи новонародженого відразу після появи його на світ, примовляла: «Спасибі, тобі, ковалю, що нам дитину скував».

Зазвичай знання ремесла передавалося у спадок, але, у зв'язку з необхідністю, продиктованою специфікою ковальської праці, майстер міг брати в підмайстри підлітків і з боку. Основні професійні прийоми освоювалися безпосередньо під час роботи, при спостереженні за старшим і проходженні його вказівкам. Разом з тим, згідно розповідей ковалів, учень отримував не тільки технічні вміння, але в якийсь момент під час роботи йому раптом відкривалося і магічне знання. При цьому воно виходило не з настанов майстра; нерідко підмайстер сам не розумів, яким чином знання входило в його свідомість. У спробах пояснити цей феномен мотив отримання магічного знання набуває міфологічне звучання через образ якого-небудь бачення або голосу.

Кожен коваль, дійсно, мав і ретельно оберігав свої професійні секрети. Будь-який майстер легко міг відрізнити свою роботу від чужої. При цьому у відносинах між ковалями простежувалися чітко встановлені етичні норми, що не дозволяли, зокрема, переманювати клієнтів.

Прості люди були впевнені, що у ковалів є і спеціальні заклинання. Однак і сам коваль, крім використання ірраціональних прийомів і професійного чуття, повинен був володіти силою і бути спритним. Невипадково в народній міфології виробився образ кремезної, спритної та досвідченої людини взагалі. Про силу же ковальських справ майстри жартома казали: «У коваля рука легка? Була б шия міцна!».

При розгляді образу коваля не можна не звернути уваги на особливі характеристики матеріалу, з яким пов'язана ковальська робота. Залізо - один металів, який у традиційній культурі з давніх-давен наділяється не тільки позитивними властивостями, але і високим сакральним статусом. Цей метал є одним з універсальних оберегів, що пояснюється його міцністю, твердістю, довговічністю, зв'язком з вогнем. Залізні предмети часто застосовувались як обереги для людей, що перебувають у перехідному стані: вагітних, породіль, новонароджених, молодих на весіллі. Щоб уникнути пристріту, вагітні носили шматок заліза за пазухою. Предмети з заліза клали в ліжко або під ліжко породіллі, а також в колиску новонародженого або під неї. Для цього могли використовувати колючі і ріжучі речі, які є в будь-якому селянському господарстві: голку, ніж, ножиці, сокира і подібні. Оберегом від лихого ока служили металеві прикраси і дзвінкі бубенці на деяких деталях костюма нареченої, дзвіночки в упряжі весільних возів. В Святки дівчата, вирушаючи гадати обов'язково захоплювали з собою лезо коси, печні завіси або сковороду, щоб захиститися від темних сил.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.