Чи можна підтасовуванням додати правдивості нашій історії?

26 июня 2012, 22:52
журналіст
0
549

Конфлікт між В.Бебиком та музейниками, детально висвітлений журналом «Музеї України», отримав продовження. Бебикознавство треба зупинити!


Або про методи історичних шукань професора Бебика

"Кілька місяців тому на телеканалі «Тоніс» стартував новий проект – програма «Цивілізація incognita». Програма видалась настільки цікавою, пізнавальною і по-справжньому українською, що не залишилась поза увагою Київської організації Національної спілки журналістів України. Почесні грамоти від українських журналістів отримали редактор програми М. Мороховець, режисер А. Устюжаніна, оператор І. Лавренчук, звукорежисер С. Рахімов та режисери відеомонтажу С. Маслов і Н. Головінська. Автор програми «Цивілізація incognita» – доктор політичних наук, професор В. Бебик – був нагороджений золотою медаллю «Незалежність»" (цитата із сайту "Телекритика»).

Така оцінка програми «Цивілізація incognita» викликала двозначне почуття. З одного боку дуже добре, що тема, яку зачіпає своїми публікаціями, радіо -, а тепер вже і телепередачами В. Бебик, зацікавила журналістів і навіть отримала відзнаку, з іншої викликає чимало нарікань з боку тих, хто знає давню історію трохи більше ніж журналісти. Я особисто привітав Валерія Михайловича, зауваживши, що добру справу робить, привертаючи увагу громадськості до теми.

Слабка аргументація, відсутність посилань на джерела, як в публікаціях так і телепрограмах, використання сумнівних джерел, виголошення свідчень того чи іншого історика, чого насправді у них немає, приписування низки відкриттів, які вже до цього були в інших авторів, В. Бебиком собі, не працює ні на авторитет автора програми «Цивілізація incognita», ні на авторитет каналу, по якому її транслюють. Дискредитується і сама тема, і загалом історична наука. Тобто користь від таких публікацій і радіо-телепрограм в результаті може зійти нанівець.

Зокрема в одній із програм «Цивілізації incognita» В. Бебик говорить: "У Геродота ми зустрічаємо цікаву фразу, що в Ольвії протікає сім річок…". Натомість в Геродота такого немає. Можливо, Валерій Михайлович сплутав Ольвію зі Скитією, але там Геродот називає не сім, а вісім рік.

Володіючи недостатньою доказовою базою, В. Бебик не цурається підтасовувати Геродота під свої теорії. Посилаючись на нього, він стверджує, що жителі Ольвії називали себе мелітопольцями, отже, мовляв, вони пішли з українського міста Мелітополя. Проте і такого немає в Геродота. У нього зустрічається дещо інше: „бористеніти називали себе також мілетійцями” (кн. IV гл. 78). Різниця, як бачимо, суттєва.

Ще в 2008 р. я вказував В. Бебику на такі вольності. Сталося це після публікації його статті "Єгиптяни і Теукри" ("Голос України", 04.07.08). У ній зокрема йшлося: "У своїй книжці "Терпсихора" Геродот називає скіфів-георгіїв нащадками славних Теукрів (тобто скіфи-георгії були найстаршими серед скіфів".  Я зателефонував автору і поцікавився, у якому виданні Геродотових "Історій" він знайшов скіфів-георгіїв?

- У Вікіпедії, - відповів професор.

Для мене це було справжнім одкровенням – доктор наук опирається не на першоджерело, а на сумнівні публікації Вікіпедії. Не менше подивувало і те, що В. Бебик придумав Геродотові окрему книжку "Терпсихора", очевидно, не знаючи, що це лише складова (розділ) його "Історій"…

  Після ще двох публікацій в "Голосі України" я писав йому:

"Шановний Валерію Михайловичу! Стаття про кельтів дуже гарна! Але не компрометуйте себе вигаданим мітом про братів Скіфа і Словена... Читайте Геродота. Літо 2009".

"Шановний Валерію Михайловичу! Я так зрозумів, що запитанням, як читається Ваша остання стаття в „Голосі України”, Ви чекаєте моєї думки про неї. Гаразд, тільки, будь ласка, без образ. На жаль, останні Ваші статті сходять ні на що. Я вже Вам писав „не компрометуйте себе вигаданим москалями мітами”, тим не менше у Вас не сходять з пера такі „авторитети” як Васильєв, Церен, Конелес. Занадто мілко берете. Чи не вони Вам підказали типовий образ українця (цар Ур-Бау)?.. Проштудіюйте Геродота, Гомера, древні міти в перекладі Куна, прочитайте І. Вайнтруб „Священные лики цивилизаций"…15. 11.09."

Однак доктор політичних наук так захопився своїми "історичними відкриттями", що не зважав на жодні зауваження. Перед ним широко розкритті двері в друкований орган Верховної Ради, він входить у гуманітарну раду при Президентові України, йому надають час на радіо і  телеканалі, а тут хтось сміє вказувати…  

Ми контактуємо з ним давно, у нього є всі мої книги. Ряд моїх досліджень друкував журнал "Освіта регіону", редактором якого є В. Бебик. Деякі й не друкував. Зокрема про Гераклові Стовпи на Дніпрі. У нього також є аж два примірники моєї книги "Найдавніші пам'ятки України" (одну я надіслав, одну подарували йому читачі під час його приїзду до Львова), в якій докладно розглядається справжнє місцезнаходження Гераклових Стовпів і обґрунтовується версія придніпровської Атлантиди. 

У фільмі "Де насправді могла знаходитись Атлантида" із циклу «Цивілізація incognita» диктор розповідає про те, що Гераклові Стовпи, як вважається, знаходяться на заході при виході із Середземного моря, але тут же додає "У Валерія Бебика своя версія" і автор фільму видає версію… взяту з моїх публікацій та книг. Але якщо я наводжу свідчення Гесіода, то В. Бебик приписує їх Геродотові. Або Валерія Михайловича підвела неуважність та поспішність, адже він зараз як багатоверстатник – редагує журнал, навчає студентів в університеті "Україна", на радіо і на телебаченні веде авторські передачі, або Гесіода йому не вдалося осилити навіть за допомогою Вікіпедії...

І на завершення спостереження про обізнаність не тільки автора телециклу  «Цивілізація incognita», а й його експертів. Директор національного заповідника "Хортиця" М. Остапенко в згаданому вище фільмі сказав, що печера мітичної матері скитського роду "змієногої" богині знаходиться в скельному масиві острова. Не суперечив йому і знавець Геродота та історії В. Бебик, хоча із праці Батька історії цілком очевидним є те, що ця богиня мешкала вже в країні Гілеї, тобто не на острові, а на правому березі Дніпра. Її печера, до речі, існує донині, у книжці "Найдавніші пам'ятки України" навіть уміщено її світлину, але В. Бебик вихоплює потрібне його теоріям, сподіваючись, що ніхто не замітить його наукової спритності.

Утім: хто той "Тоніс" дивиться, кажуть мені, не звертай уваги – хай плетуть собі що хочуть…

На жаль, не можу не звертати. "Якщо історична істина замовчується, або – ще гірше – спотворюється, майбутнє буде проблематичним" (Любов ЧУБ). Маємо очищати свої джерела з чистою совістю, з великою мірою відповідальності перед нашим минулим і майбутнім. Аргументовано і доказово, щоб наші напрацювання викликали в світі повагу, а не посмішку.   

Післямова. Про підготовку цього матеріалу В. Бебику відомо, він навіть пропонував надіслати його до журналу "Освіта регіону", пообіцявши надрукувати "без жодних правок" (ел. лист від 18.06.12.). Однак, у мене є сумнів, що він це насправді зробить, тому надсилаю в інші видання.

 

Сергій Піддубний, історик-краєзнавець, член НСПУ

Конфлікт між В.Бебиком та музейниками, детально висвітлений журналом «Музеї України», отримав продовження. Бебикознавство треба зупинити!

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.