Коли варто бути занудою? (2/3)

20 августа 2012, 08:19
0
2120

Суть складної проблеми на простому прикладі з життя

Частина 1

Банальна і затерта тема реєстрації юридичних осіб. Здається, сотні разів вже все з’ясовували. Однак окремі державні реєстратори все одно намагаються проявити «особливу думку». Наприклад, майже одіозним став процес підготовки та подання державному реєстратору рішення засновників про створення юридичної особи (абз. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Витоки проблеми в тому, що законодавець віддав складення цього документа на відкуп засновникам, дозволив проявити згадувані «волелюбність, прагнення до свободи і демократичних цінностей». В результаті, при реалізації фізичними особами бажання створити та зареєструвати, наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ), яке є доволі популярним в Україні, з’являються неймовірні «документи», і відбувається це переважно якщо не на вимогу, то за згодою державних реєстраторів.

Для того, щоб видати належний документ (в якому міститься певне рішення), треба дати відповідь на чотири простих запитання:

1.      Хто уповноважений видати цей документ?

2.      Яка процедура прийняття рішення?

3.      У якій формі складається документ?

4.      Яким повинен бути зміст цього документа?

Не зайво нагадати, що згідно із ст. 19 Конституції правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Отже, шукаємо у законодавстві те, що нас можуть примусити зробити при підготовці рішення про створення ТОВ. Все по порядку.

1. Вже із самої назви документа очевидно, що рішення приймається засновниками (засновником). Не загальними зборами, не установчими зборами, не конференцією, не конгресом, не з’їздом, а засновниками. Безперечно дві та більше осіб (навіть і одна) вправі назвати своє зібрання (засідання) так, як вони вважають за потрібне (ті ж «установчі збори»), але це їхній власний розсуд, і державний реєстратор не вправі зазначати про те, що рішення прийняте неналежним суб’єктом («бо у інших так!») у випадку, якщо цього не зроблено.

Практика, відповідно до якої рішення про створення ТОВ приймають загальні збори учасників товариства, є апріорі неправильною, оскільки до моменту прийняття відповідного рішення не може йтися ні про юридичну особу, ні про органи її управління (а згідно із ч. 2 ст. 97 Цивільного кодексу України загальні збори є таким органом; у ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників іменуються вищим органом товариства). Отже, вимога вказувати суб’єктом прийняття рішення саме загальні збори є абсурдною.

Разом з тим, засновникам не заборонено назвати свою «сходку» загальними зборами, але слід розуміти, що використання цього словосполучення не має нічого спільного із загальними зборами учасників товариства в якості органу управління ТОВ.

2. У законодавстві взагалі немає процедури прийняття рішення про створення ТОВ. Тобто документ може бути складений в будь-якому порядку. Місце, час, обстановка, обов’язкова присутність певних осіб не мають значення. Єдиним важливими аспектом є те, щоб кожен із засновників добровільно та у свідомості дав згоду на таке рішення, а де і за яких обставин це зроблено, не повинно цікавити ні державного реєстратора, ні інших осіб.

Звичайно, є певна практика проведення зборів засновників, яка наближена до засідань загальних зборів учасників товариства, однак говорити про її обов’язковість  було б перебільшенням.

3. Модним трендом державних реєстраторів є вимога про надання саме протоколу проведення засідання, зборів, яким затверджено рішення про створення ТОВ. Це не тільки суперечить вже названим аргументам, але й доводить ситуацію до абсурду, коли один засновник проводить збори (!!!) самого себе, виступаючи для себе, слухаючи себе, пропонуючи собі прийняти рішення, голосуючи за запропоноване собою рішення. Нічого так, психоделічно.

Звідки взялася думка про обов’язкове затвердження рішення про заснування ТОВ виключно у формі протоколу? Вочевидь, мова йде про неправильне тлумачення положень, що стосуються проведення загальних зборів товариства. Так, дійсно ч. 5 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» передбачає ведення протоколу загальних зборів учасників. Але рішення про створення ТОВ не приймається загальними зборами, про що йшлося вище. Крім того, ведення протоколу на будь-якому засіданні (загальних зборів учасників чи зборів засновників) не означає, що прийняті рішення на ньому не можуть оформлюватися окремими документами у формі рішень. Ба більше, з аналізу абз. 3 ст. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» слідує, що законодавець передбачив саме форму рішення для такого документа, адже подати реєстратору слід примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників. Уникнуто формулювання «примірник оригіналу документа, яким затверджено рішення засновників», а вжито просто і зрозуміло – примірник рішення (тобто слово «рішення» вживається саме у розумінні документа, а не лише волевиявлення засновників).

Якщо практику подання протоколів засідань, зборів засновників і вважати належною, то вона повинна мати факультативний характер. Подавати протокол допустимо, якщо рішення про створення ТОВ є не одноособовим, а колегіальним. До його оформлення є, знову ж, єдина обов’язкова вимога можливість виявити згоду усіх засновників ТОВ на його створення. Все. Водночас, державним реєстраторам може не сподобатися структура документа і т.п. Негативні оцінки з цього приводу вони можуть викладати десь у себе в блозі чи на кухні, а в якості відповіді офіційної особи – ні.

До протоколів та інших документів дійсно виставляються певні вимоги, але вони є рекомендаційними. Існує національний стандарт «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затверджений наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 55. Для його застосування розроблені також Методичні рекомендації, схвалені протоколом засідання Методичної комісії Держкомархіву України № 7 від 07.11.2003 р.

Останній документ містить непоганий опис форми та структури протоколу:

«4.7. Текст протоколу складається із вступної та основної частин.

У вступній частині зазначають прізвища та ініціали головуючого, секретаря, присутніх постійних членів колегіального органу і запрошених осіб, а також порядок денний. Після слова «Присутні» спочатку за алфавітом записують усіх присутніх на засіданні постійних членів колегіального органу, а потім – запрошених осіб із зазначенням, за потреби, їхніх місць роботи і посад. У протоколі розширеного засідання, де багато присутніх, склад їх зазначають кількісно, а список з прізвищами додають до протоколу, про що роблять відповідний запис. У порядку денному зазначають питання, винесені на розгляд колегіального органу, прізвища та ініціали доповідачів, а у разі потреби – вказують їх посади.

Питання розташовують за порядком їх важливості, складності й передбаченого часу обговорення. Найпростіші питання, як правило, зазначають останніми. Кожне питання нумерують. У разі, коли на розгляд виносять багато питань, то дозволяється не вносити порядок денний у текст протоколу, а зробити посилання: «Порядок денний засідання додається».

Основна частина протоколу складається з розділів, що мають відповідати пунктам порядку денного. Розділи нумерують арабськими цифрами і структурують за такою схемою: слухали – виступили – вирішили (ухвалили). Слова СЛУХАЛИ, ВИСТУПИЛИ, ВИРІШИЛИ (УХВАЛИЛИ) друкують великими літерами від лівого берега аркуша без відступу, після них ставлять двокрапку. Нижче слів СЛУХАЛИ й ВИСТУПИЛИ з абзацу зазначають прізвища та ініціали доповідачів і виступаючих, потім ставлять тире й викладають зміст доповіді від третьої особи однини. Питання до доповідача і його відповіді протоколюють у порядку їхнього надходження. Якщо текст або тези доповідей чи виступів додаються окремо, то після прізвища з ініціалами роблять запис: «Текст доповіді (виступу, повідомлення) додається». З кожного питання порядку денного приймають рішення, яке фіксують нижче слова ВИРІШИЛИ (УХВАЛИЛИ) з абзацу. Рішення, що містять декілька питань, поділяють на пункти, які нумерують арабськими цифрами. У кожному пункті має бути конкретно визначено: кому доручається, що саме та у який термін виконати. Стиль протокольних рішень – розпорядчий, лаконічний, без неоднозначних трактувань. За необхідності у протоколі зазначають результати голосування з тих чи інших питань, що стали підставою для прийняття рішень.

За обсягом фіксованих даних протоколи можуть бути стислі, повні та стенографічні. У стислих протоколах фіксують лише питання, що їх обговорюють на засіданні, прізвища доповідачів та прийняті рішення. Повні протоколи, крім зазначених вище відомостей, містять записи виступів всіх доповідачів та учасників колегіального органу. У стенографічних протоколах дослівно записують весь хід засідання».

Тим не менш, як вже побіжно зазначалося, з положень законодавства про стандартизацію та власне національного стандарту чи рекомендацій щодо його застосування не слідує висновок про те, що засновники зобов’язані дотримуватися цих чи інших положень при складенні свого протоколу. Якщо ж таке бажання є, то, будь ласка...

Частина 3

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: корупція,створення ТОВ,реєстрація юридичної особи,непрофесійність державних службовців,документи ТОВ
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.