(2) Вадим Хабібуллін. Відверто. Публічність. Політика. 2009–2010

21 августа 2012, 09:30
0
424
(2) Вадим Хабібуллін. Відверто. Публічність. Політика. 2009–2010

…але законодавство про місцеві вибори чітко регламентує партійне висування навіть по мажоритарній складовій і для цього необхідно мати політичний партійний квиток…,-В.Хабібуллін

(2) Вадим Хабібуллін. Відверто. Публічність. Політика. 2009–2010

…але законодавство про місцеві вибори чітко регламентує партійне висування навіть по мажоритарній складовій і для цього необхідно мати політичний партійний квиток…,-В.Хабібуллін

 

 

Продовження…

(1) Вадим Хабібуллін. Відверто. Публічність. Політика. 2001–2009

 

 

Тож попереду йде 2010-ий. А там знову місцеві вибори до місцевих рад – до Святошинської районної ради.

 

І зовсім несподівано, я отримую пропозицію бути висунутим кандидатом у депутати до Святошинської районної ради. Але законодавство про місцеві вибори чітко регламентує партійне висування навіть по мажоритарній складовій і для цього необхідно мати політичний партійний квиток. Думаю ніхто не питає ілюзій щодо реальної можливості бути висунутим будь-якою партією, не перебуваючи при цьому у її лавах.

 

Я із вдячністю прийняв таку пропозицію і нарешті, ставши членом політичної сили, – мав шанс на висування цією партією мене кандидатом у місцеві депутати до Святошинської районної ради по одному з мажоритарних округів у Святошинському районі міста Києва – на масиві Борщагівка, де чотири покоління моєї родини проживає практично з заснування району – з 1978.

 

Але видно не судилося! І місцеві вибори у місті Києві відмінили, скасували.

 

На жаль, я ще не маю «досвіду переходу з партії у партію» в залежності від політичної кон'юктури і дійсно дуже зажадав політичної зацікавленості самої партії на її районному рівні у партійному розвиткові таких як я, але.

 

Але знову не судилося! І більш того, після закінчення місцевих виборів по всій країні – на велику статтю першого заступника цієї політичної партії про обрання більшості місцевих депутатів по всій країні саме від цієї політичної партії – я написав і оприлюднив відкритого листа щодо бачення на своєму маленькому рівні, на рівні Святошинського району Києва, майбутнього партії, її процвітання, подальшу розбудову і розвиток і публічно вказав на необхідність недопущення помилок попередників.

 

Цей відкритий лист повністю відповідав і відповідає Статуту партії, оскільки: …згідно п.4. Статуту партії «Права та обов’язки членів партії» - 4.1. Член Партії має право: – звертатись із запитами, заявами, пропозиціями з будь-яких питань діяльності Партії до керівних органів партійних організацій, керівних органів Партії та одержувати на них обґрунтовані відповіді; – виступати з критикою на адресу керівних органів партійних організацій всіх рівнів та окремих їх членів; – вільно висловлювати власну думку та обговорювати будь-які питання партійного життя; – вносити пропозиції щодо змін та доповнень до Програми та Статуту Партії, брати участь у виробленні і реалізації партійної політики; – звертатись до керівних органів партійної організації, керівних органів Партії з метою захисту своїх прав і законних інтересів, зокрема, від необґрунтованих звинувачень і переслідувань за власну партійну й громадську діяльність, політичні переконання та погляди…

 

Так, звичайно, наявні локальні проблеми є, напевно, на рівні практично всіх місцевих організацій будь-яких партій. Але я зазначив, що ми маємо відверто викривати можливі загострення аби не пропустити саме точки неповернення, і не припуститися помилок, які були притаманні нашим попередникам і які призвели до відповідних політичних та економічних наслідків. Тільки так нам будуть вірити люди, бо не припускається помилок тільки той, хто нічого не робить. Партія та її лідер вистояли і у важчі часи, але випробування владою – це іспит, який дуже важко перескладати, тобто ми або його здамо, або ні…

 

Серед іншого я торкнувся питань «місцева нова еліта - місцева організація партії». Так саме нова, і саме справжня, і я не маю на увазі «попередників», які «перефарбувалися». Хтось з них мав захищати свій бізнес чи великий чи маленький, хтось мав бажання отримати чи придбати «смачну» посаду, хтось ще з якихось причин як це буває у партії влади, але мало хто, так саме мало хто і мало кого цікавить майбутнє партії, її процвітання, подальшу розбудову і розвиток, тощо.

 

Також я вказував, що мені імпонувала політична позиція, що нарешті прийшли часи і немає бути місця в партії тим, хто «працював тільки на свій живіт». Саме тому, вірячи цьому і вірячи в майбутнє партії я також бажав пов’язати своє політичне майбутнє з партією. Але це дуже важко було, оскільки як адвокат і правозахисник і громадський діяч я і у своєму рідному Святошинському районі міста Києва дійсно втратив.

 

І в світлі попередніх і майбутніх будь-яких виборів у своїх публікаціях я застерігав від помилок, яких припускалися наші попередники, якого б політичного кольору вони не були. Працювати в інтересах однопартійців і всіх громадян, якого б політичного кольору вони не були. Саме це є головною тезою почесного лідера партії. Віра в ці слова також мене надихнула у 2010 на ряд публікацій політичних статей, в тому числі в газеті «Реальна влада» - серед яких «В нас одна спільна загроза, сказав Президент – це бідність», «Громадський правозахисник – народний адвокат у Святошинському районі міста Києва», «Відкриття Громадської приймальні» та інших.

 

Так, як правило, вказується про необхідну співпрацю, але коли «не все так просто», і коли залишені не завжди правильні і авторитетні кадри – «так названі лідери громадської думки на місцевих рівнях», коли «нікого» не цікавить чи дійсно ти нова, достойна місцева еліта, а цікавить тільки самі знаєте «що…». І знову до влади мали приходити ті самі перефарбовані попередники та «інші високодостойники», оскільки дійсно нова, достойна місцева еліта просто немала, немає і не зможе мати саме знаєте - цього «що…».

 

Не повертаючись до згаданого вище я зазначив, що маємо зрозуміти – не даючи партійного майбутнього молоді, новій, достойній місцевій еліті, у якій не є та не може бути саме цього «що…» - партія навряд чи виграє, але я розумію, що все рівно не програє.

 

Про яку нову місцеву еліту може йти мова, коли і у 2010, 2012, і практично вже у 2013 та у інші періоди вже рвуться наші любі перефарбовані попередники. Звичайно за останні роки у них вже накопилося достатньо саме цього «що…» і конкурентом бути таким «високодостойникам» дуже важко. Крім цього, це також в рамках тези Почесного Лідера партії про рівність всіх, якого б політичного кольору вони б не були, але ж, напевно мається на увазі трошки інше і навряд чи саме це.

 

Так, мені не все рівно, що буде з майбутнім партії, оскільки своє майбутнє хотів бачити разом з нею. При цьому, вірю і маю бажання і може надійде час, коли партія повернеться обличчям до нової, достойної місцевої еліти, навіть у якої відсутнє самі знаєте «що…». Таким новим шляхом зараз почала йти партія влади у Росії де почалися такі реальні зміни на партійних місцях, про які навіть в слух раніше боялися казати.

 

Якщо відверто - я дійсно не дуже командна людина, чи то ще не був у реальній команді, чи то просто не люблю коли мною «командують», але я людина правил, яка мріє розвивається по встановлених правилах, які мають відповідати майбутньому України і майбутньому бажанню вивести країну на шлях розвитку, як би зараз у реформах це не було важко, і головний мій інтерес, «не много, не мало» – це розвиток і процвітання мого рідного Святошинського району міста Києва…

 

І наостанок я підкреслив, що щиро вірю у нову майбутню Україну, у майбутнє такої великої партії та й інших партій також, у розбудову інших інститутів громадянського суспільства і вірю у своє майбутнє і політичне також, вірю, що ми будемо разом на нелегкому шляху реформ заради процвітання України, і люди зможуть нам повірити, що партія прийшла всерйоз і надовго, і головне прийшла до влади разом з дійсно новою достойною місцевою елітою саме серед її жителів і не тільки для її членів, а для всіх людей, якого б політичного кольору вони не були.

 

Розумію зараз Вашу іронію, але на початку 2011-го, за цей відкритий лист я був оклеветаний на всіх партійних рівнях, була дана команда позбавити мене публічно не тільки партійного квитка, а й свідоцтва адвоката. Ну це мене менше за все турбувало, бо адвокатського сану мене вже позбавляли у часи Леоніда Даниловича, у 2004, за мою «правильну» позицію у баченні розвитку адвокатури України. А «деяких партійників», хто давав таку команду – трохи пізніше чекала більш «цікава» участь. Але я позбавлений був політичного майбутнього, оскільки мій фах і досвід нікого не зацікавили у партійному середовищі.

 

 

З великою повагою і сподіванням виявитися корисним,

Вадим Хабібуллін

Київ, Святошинський район

адвокат, правозахисник, громадський діяч, політик

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.