Бункери Гітлeра на Україні

26 августа 2012, 09:45
Блогер
0
668
Бункери Гітлeра на Україні

Ставка Гітлера Вервольф розміщалася у 8 км на північ від м. Вінниця біля смт. Стрижавка. Вона призначалася для керування військовими діями на Східному фронті, а деякі дослідники припускають.

Варіанти розташування в Україні

Відомо, що будування польової ставки на Східному фронті планувалося біля Лубен Полтавської області, але, по-перше, там досить активно діяли партизани, які відразу зацікавилися таємним об'єктом, по-друге, бліцкриг не вдався, війна затягувалася, а Вінниця була більш віддаленим і затишним містом. Крім того, була на шляху майбутньої транс'європейської магістралі Гамбург — Готенланд (Крим).


Будівництво

Будівництво ставки Гітлера «Вервольф» у 8-ми кілометрах на північ від Вінниці велося з грудня 1941 року по червень 1942 в умовах повної секретності. Перша черга була здана в експлуатацію у квітні 1942).

Історичні джерела свідчать, що в будівництві брали участь німецькі фірми-підрядчики, які зводили головні секретні роботи, вільнонаймані громадяни європейських країн — з Німеччини, Польщі, Голландії, а військовополонені Червоної Армії і місцеве населення були задіяні на роботах зі спорудження котлованів, видобутку граніту в кар'єрах поза центральною зоною. На об'єкті працювало понад 10 тисяч радянських військових.


Склад будівель

Поряд із «Вервольфом» розташовувалась ставка командувача Люфтваффе, рейхсмаршала Герінга «Штайнбрух» (нім. Каменеломня). Вона розміщувалась за 30 км на північ від Вінниці біля с. Черепашинці. На виїзді з Житомира будувалася ставка рейхсфюрера СС, міністра внутрішніх справ Гіммлера «Хегевальд» (нім. Заповідний ліс). Вона була призначена також для рейхсміністра Ламмерса та міністра закордонних справ Ріббентропа.

«Вервольф» фактично був зменшеною копією головної ставки Гітлера «Вольфшанце» в Східній Прусії. Зовнішньо ставка мала досить непоказний вигляд. Наземну частину складала 81 будівля. Майже всі будівлі були побудовані з дерева з дерев'яними дахами. З північного боку під лісом — електростанція. Поблизу — дві радіостанції, приміщення персоналу, охорони, водокачка, басейн, телефонний вузол, який забезпечував прямий зв'язок із Берліном, Києвом, Ростовом, Харковом, Дніпропетровськом, Житомиром. Поряд зі ставкою — посадочна смуга для літаків. Підземна частина — 3 залізобетонних бомбосховища, зокрема головний бункер фюрера масивної конструкції: товщина стін 2,5 м, перекриття — 4,5 м. Водопостачання та енергопостачання ставки здійснювалося за допомогою двох 120-метрових артезіанських свердловин і електростанції.

Територія була замаскована, всі будівлі пофарбовані в темно-зелений колір. Над підземними спорудами посаджені дерева, кущі. Навколо — 36 спостережних веж. Уздовж залізниці Калинівка — Вінниця постійно курсував панцерник. У лісі і по дорозі кожні 200 м — таємні спецзастави. І, зрозуміло, особливий режим. Був проведений перепис місцевого населення, видані спецперепустки, введена комендантська година. Безпосередньо ставку охороняла спецчастина дивізії «Велика Німеччина», що мала назву «Батальйон супроводження фюрера».

Кожен iз 13-ти секторiв оточений мiнними полями, 2-метровою огорожею з колючого дроту та лiнiєю високої напруги. Понад 80 житлових i службових примiщень тiльки частково розташувалися на поверхнi (в тому числі — особистий будиночок Гiтлера та мармуровий басейн, де вiн купався разом з Євою Браун). А пiд землею мiстилося аж 7 поверхiв, причому стiни герметичних примiщень були завтовшки 5 м, а перекриття — 8 м, все це оснащене унiкальними дренажними, повiтро-фiльтраційними системами та автономним енергозабезпеченням! Тут були величезнi продуктосховища, воду видобували з артезiанських джерел. Одним словом, «Вервольф» мiг спокiйно витримати наземний ядерний вибух, протягом десятилiть забезпечуючи роботу в автономних умовах не однієї сотнi осiб.

Адольф Гітлер приїжджав у ставку «Вервольф» двічі — з 16 липня по 29 вересня 1942 року і з 19 лютого по 8 березня 1943 року. Крім Гітлера на ставці працювала і вся верхівка третього рейху — заступник фюрера по партії і його особистий секретар Мартин Борман, рейхсфюрер Генріх Гіммлер, рейхсмаршал Герман Герінг та інші. Деякий час тут дислокувався генеральний штаб збройних сил на чолі з фельдмаршалом Кейтелем і генерал-полковником Йодлем, а також був розквартирований і штаб Південного фронту, яким керував фельдмаршал Еріх фон Манштейн.

Спорудити ставку планували ще з листопада 1940 р., про що НКВС, до речі, повiдомляли агенти радянської розвiдки. Втiм, уже в серпнi 1941 р. фюрер наказав прискорити будiвництво ставки «Вервольф». Так, вона була побудована просто в рекорднi термiни — з вересня 1941 р. по квiтень (за iншими вiдомостями — по червень) 1942 р.


Історія викриття та знищення

Влітку 1942 вінницький підпільний центр під керівництвом Ю. П. Левченка отримав інформацію про те, що з 1941 німецька будівельна фірма «Тодт» веде підземні роботи у лісі коло села Стрижавка: вирили котловани, будують конструкції із залізобетону, потім все засипають піском, прикривають ґрунтом і маскують спеціально пересадженими деревами. Навколо розміщені пости ППО. Крім того, надійшли відомості про висилку німцями значної частини місцевого населення в інші села.

На початку 1942 керівнику київського підпілля Івану Кудрі стало відомо, що продукція Київського кабельного заводу йде у Вінницю. Після збору попередньої інформації він дійшов висновку, що там будується підземний військовий завод.

У липні цього ж року старший інспектор Вінницького управління залізниці К. А. Стеглик, учасник підпілля, довідався про телеграму щодо прибуття до Вінниці ешелоном № 462 Гітлера. Підпільний центр, не маючи зв'язку з командуванням Червоної Армії, вирішив послати підпільників Блера, Прокудіна, Бондаря до білоруських партизанів, які переправили Прокудіна в Москву. 22 серпня його рапорт був вже відомий Комітету оборони. Приблизно в цей же час група берлінських антифашистів «Червона капела» повідомила Кремль, що польова ставка фюрера переноситься з «Вольфшанце» зі Східної Прусії під Вінницю.

Крім того, з газет вже було відомо про деякі побічні факти. Так, газета «Волинь» повідомила про гастролі Берлінської опери у Вінниці, які відвідав рейхсмаршал Герінг. Потім — публікація в «Дойче украініше цайтунг»: на постановці вагнерівського «Тангейзера», знову ж у Вінниці, присутній був Вільгельм Кейтель.

Таким чином, вже у 1942 р. радянське командування знало про існування ставки під Вінницею.

Всього Гітлер відвідав ставку щонайменше 3 рази. Найтриваліший час він тут перебував із 16 липня по 31 жовтня 1942. Пізніше «Вервольф» як ставку використовував командувач групи військ «Південь» фельдмаршал Еріх фон Манштейн. У грудні 1943 було прийнято рішення про знищення об'єкта. В березні 1944, напередодні німецького відступу, ставку висадили у повітря.

Спеціальна оперативна група НКВС СРСР, що прибула у Вінницю відразу після визволення міста, доповідала про результати оперативного обстеження колишньої ставки Гітлера. На місці ставки знайдено рештки спалених будівель і трьох підірваних залізобетонних бункерів. У якості зарядів німці використовували авіабомби.


Повоєнний час та сучасність

Завісу таємничості навколо ставки було знято в 1959—1960 рр., коли вінничанин Іван Безуглий, колишній співробітник КДБ, опублікував у періодиці матеріали про боротьбу місцевого населення з окупантами. Ставка досі залишається малодослідженим об'єктом. Упродовж 1988—1991 на ставці працювала експедиція кафедри технічної кібернетики Московського геологорозвідного інституту під керівництвом професора Л. З. Бобровнікова. Працівникам експедиції вдалося відновити точні розміри території ставки та її окремих зон. Крім того, було виявлено місцезнаходження центрального в'їзду, котельної, електростанції, водокачки, очисних споруд, плацу та КПП.

Нещодавно, 2002 року побачила світ книга колишнього начальника Управління Служби безпеки України у Вінницькій області І. Загороднього «Руїни „Вервольфу“ свідчать». Але багато таємниць залишилося і досі. Навколо ставки і досі точиться чимало пересудів, висловлюються нові гіпотези, пов'язані з нею. Проблема її розкопок та дослідження залишається актуальною і дотепер.


Офіційний статус

З ініціативою прокласти туристичний маршрут на ставку Гітлера «Вервольф» виступив голова Вінницької облдержадміністрації Микола Джига. За його словами, музей нагадував би про «жертви та героїзм нашого народу», «продемонстрував би обличчя ворога-фашиста», «якого ворога переміг наш народ». Натомість українські комуністи вимагали заборонити відкриття музею ставки Адольфа Гітлера у Вінницькій області

Вінницька обласна рада 15 липня 2011 вирішила організувати філію Вінницького обласного краєзнавчого музею на місці розташування ставки Гітлера «Вервольф». Згідно з рішенням, філія музею буде називатися «Історико-меморіальний комплекс пам'яті жертв фашизму». Облрада затвердила штатну чисельність працівників філії музею у кількості 10 співробітників, а також розпорядився фінансувати його за рахунок коштів обласного бюджету. На території комплексу будуть розміщені інформаційні щити історичної тематики, майданчики з військовою технікою часів Великої вітчизняної війни, а також музейний павільйон з легких будівельних конструкцій.

За словами голови Вінницької обласної державної адміністрації Миколи Джиги «незалежно від нашого бажання „Вервольф“ завжди притягував до себе туристів з різних країн світу. Тому ми повинні окультурити цю територію і надати об'єкту правильне ідеологічний зміст — показати якого страшного ворога переміг наш народ, який трагічної ціною це було досягнуто».

Свої відповіді та запитання надсилайте на: denys-chaynek@ukr.net

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: Бункер,Україна,будівництво,Гітлер,Повоєнний час та сучасність,Офіційний статус,Історія викриття та знищення,Склад будівель
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.