Ув’язнений “васильківський терорист” Ігор МОСІЙЧУК:”Моя мета – зруйнувати комуно-ліберальну систему”

30 августа 2012, 20:01
0
474

У річницю ув’язнення нам вдалося підготувати інтерв’ю з Ігорем Мосійчуком, в якому він розповідає, хто стоїть за їхнім кримінальним переслідуванням і чому він вирішив балотуватися у народні депутати.

23 серпня минув рік від затримання так званих “васильківських терористів”, націоналістів і депутатів Васильківської міськради Ігоря Мосійчука, Сергія Бевза та Володимира Шпари. Їх, як відомо, звинуватили у намірі підірвати пам’ятник Леніну у Борисполі (на той час вже демонтований), підкинули (у всіх, хто стежить за справою, цей факт не викликає сумніву) зброю і вибухівку. Весь цей рік вони провели за гратами. Зараз триває суд, причому Ігоря Мосійчука суддя Києво-Святошинського суду Юрій Бурбела всупереч і закону, і здоровому глузду усунув із судової зали аж до оголошення вироку і відправив до Березанської колонії. У річницю ув’язнення нам вдалося підготувати інтерв’ю з Ігорем Мосійчуком, в якому він розповідає, хто стоїть за їхнім кримінальним переслідуванням і чому він вирішив балотуватися у народні депутати. - Ви, троє так званих “васильківських терористів”, займалися переважно боротьбою з корупцією та іншими зловживаннями у м.Василькові. Тобто, ви були місцевими васильківськими діячами. Переслідування ж вас від початку, ще від заяви речниці СБУ Остапенко, вийшло на загальнонаціональний рівень. Чи ваші опоненти у м. Василькові такі впливові, чи причина Вашого ув’язнення у класовій солідарності корупціонерів провінційного і загальнодержавного рівня? - Я думаю, що інтереси були поєднані. Наші впливові вороги з міста Василькова змогли зацікавити своїх колег з державних структур загальнонаціонального рівня, а саме зі Служби Безпеки України. Вже зараз мені достеменно відомо, що за наше ув’язнення була передана – не можу сказати кому, але принаймні по Василькову про це вже прямо говорять люди – певна сума коштів. Зробили це люди, які мають досить великі статки. - Але це васильківські діячі? - Я відповім так: Герої України можуть бути тільки Васильківськими діячами? За інформацією, яку ми маємо і яка є досить достовірною, один колишній співробітник СБУ на прізвище Ничипорук домовлявся, а певні особи передавали кошти, які були надані двома чоловіками, мешканцями Василькова, які мають звання Героя України. Один з них, Генадій Бобов, був героєм декількох моїх публікацій, в т.ч. щодо його перебування в масонському ордені святого Станіслава і його корупційних дій – як на Васильківщині, так і на Черкащині. Взагалі-то, є досить велике коло осіб, які б бажали нашого ув’язнення, але інформація, що були заплачені гроші, достовірна, і люди, причетні до цього, вже цього не приховують навіть. Після того, як рік тому ми провели прес-конференцію в УНІАНі і розповіли про те, що насправді відбулося, і звинуватили в організації провокації тодішнє керівництво СБУ – от саме тоді воно вийшло на загальнонаціональний рівень, і для самих СБУшників це стало справою честі. - Чому, на Ваш погляд, влада так себе поводить – роблять такі речі, в тому числі і у сфері політрепресій, ніби сьогодні їм належить цілий світ, а завтра їх все одно повісять? - Я думаю, це, перш за все, страх – і вседозволеність. Вони переконані, що народ не повстане, що вони зможуть придавити ті потяги народу до свободи, що їхня влада прийшла на десятиріччя, що ця держава належить їм. Ну, і на превеликий жаль, наш народ після розчарувань 2004-2005 років дійсно у багатьох випадках мовчки спостерігає за тим, як забирають пільги у афганців та чорнобильців, як закидають податковий зашморг на шию підприємцям, як влада позбавляє студентів стипендій. Зараз Україна, на превеликий жаль, переживає час моральної руїни, коли нація не готова виступити суцільною монолітною стіною на захист своїх соціальних та національних прав. Є, звичайно, такі групи, які не мовчать, які говорять, які виступають прямою дією, акції різні проводять. Але влада, як правило, намагається їх гасити. Навіть найбезневинніші акції, на зразок роздачі партії кондомів, закінчувалися тим, що люди отримували адміністративний арешт. Цьому всьому сприяє те, що насправді правлячий режим є породженням тієї комуно-ліберальної системи, яка вже протягом 20 років знищує українську націю. Ця система мутувала з радянщини, совка, залишивши собі весь його негатив, але додавши золотого тільця – як символ, як Бога. Навіть комуністів у тому класичному розумінні, як ми звикли, в Україні немає. Є якісь ліберали, які обзивають себе комуністами, на зразок того ж Симоненка, який володіє чотирма чи п’ятьма квартирами у центрі Києва, живе в палаці, носить годинник за десятки тисяч доларів. Цей режим став можливим саме тому, що після народного підйому у 2004-2005 роках нація поклалася на обране тоді керівництво і самоусунулась, не примусила керівництво зруйнувати цю комуно-ліберальну систему. Іншим шляхом пішла Грузія, і ми бачимо зовсім інший результат. - Наскільки я розумію, рішення судді Бурбели усунути Вас із судової зали і відправити у Березанську колонію є абсолютно незаконним – хоча б тому, що засуджені і незасуджені не мають сидіти разом, а ви сидите в одній камері із засудженими. Чому прокуратура і суд ідуть на це, адже простіше було залишити Вас у Лук’янівському СІЗО і нічого не порушувати? - Я думаю, що цим рішенням ті, хто фабрикував і фабрикує нашу кримінальну справу, хотіли показати, що все рівно ми будемо засуджені, що вони вже нас засудили, що ми всі будемо сидіти в колоніях, хоча рішення суду ще нема. Одночасно прокуратура і суд зробили цим рішенням певні незручності для моєї родини, побратимів, захисників. Бо їздити у Лук’янівське СІЗО і у Березанську колонію – це різні речі. Березань знаходиться на відстані 65 км від Києва. Їздити сюди незручно, довго. Поїздка у Березань для зустрічі зі мною забирає цілу добу у моєї дружини чи захисників. Це своєрідна помста за мою принципову позицію у залі суду. Якщо казати про порушення, які вони допускають – про що можна говорити, якщо я маю трьох захисників, а мені насильно призначають четвертого, їхнього захисника Антона Дідору, який відверто мені пропонує зізнатися у злочині, якого я не скоював? Я від цього захисника відмовляюся, а суддя Бурбела не виводить його зі справи. Це є грубим порушенням мого конституційного права на захист. До речі, хотів би зазначити, що мої звернення до уповноваженого з прав людини Верховної Ради України Валерії Лутківської не залишилися непоміченими, і питання псевдозахисника Антона Дідори, який не виводиться зі справи, взяте нею на контроль. Представники омбудсмена відвідали мене у Березанській виправній колонії, засвідчили факт неналежного мого утримання, і я з цього приводу отримав лист від пані Лутківської. Вона звернулася до Генпрокурора. До мене приїздили представники прокуратури, і я дав пояснення, де все це виклав. Зокрема, те, що при перевезенні мене з Лук’янівського СІЗО до Березанської виправної колонії у мене були вкрадені документи, які посвідчували мій стан здоров’я, а саме: результати обстеження у військовому госпіталі СБУ і результати спостереження за моїм станом здоров’я лікарями Лук’янівського СІЗО. Всі ці документи зникли у невідомому напрямку, тобто, їх банально поцупили. Добре, що в матеріалах справи у моїх захисників були копії, які зараз надані до медчастини. - В яких умовах Ви зараз перебуваєте? - Зараз я утримуюсь в окремій палаті медчастини, куди мене було перевезено після візиту представників омбудсмена і представників прокуратури. У цій палаті я один. Але тут у медчастині утримуються ще близько 25 засуджених громадян. А до цього я утримувався разом із засудженими громадянами на дільниці СІЗО, яка знаходиться у підвалі, де величезна задуха, у мене траплялися серцеві напади від цього, через що я й був госпіталізований. У камері нас було спочатку 18, потім 8. - Конфліктів зі співкамерниками не було? - Ні, не було. - Незабаром парламентські вибори. Чому Ви вирішили балотуватися у народні депутати? Адже голоси, віддані за Вас, послаблять кандидата від Об’єднаної опозиції. Ви не пов’язуєте надії на припинення політрепресій з перемогою опозиції? - Завжди хочеться вірити у краще. Я вірю в те, що опозиція переможе на виборах, і в парламенті вперше буде націоналістична фракція. Але якщо подивитися на кандидатуру, висунуту на 94 окрузі, куди входить місто Васильків, то в мене складається враження, що велика частина мажоритарників, висунутих Об’єднаною опозицією, є або технічними кандидатами по відношенню до провладних, або є в перспективі тушками. Насправді я не хочу говорити нічого поганого про формування виборчого списку Об’єднаної опозиції, але стосовно 94 округу можу сказати, що проти одного з найпотужніших мажоритарників від Партії регіонів, Тетяни Засухи, був висунутий такий собі пан Романюк, причетний до розпродажу майна радгоспу “Жовтневий” у селі Западинка Васильківського району. І це при тому, що керівникам Об’єднаної опозиції на Київщині чудово відомо, що Засуха є власником і керівником одного з найбільш перспективних і прибуткових сільськогосподарських підприємств на Київщині, а можливо, і в країні. Це агрофірма “Світанок”, яку вона очолює і якою володіє. Яка реально працює, приносить і врожай, і надої, і взагалі виробляє багато сільськогосподарської продукції. Висунення кандидата, який у сільському господарстві зарекомендував себе як людина, що призвела до краху колективного сільськогосподарського підприємства, проти кандидата, який дає селянам роботу, – це, м’яко кажучи, помилка. Особисто я тільки після висунення цієї кандидатури, побачивши її безперспективність, дав згоду балотуватися по 94 округу. Я готовий і зараз у будь-який момент зняти свою кандидатуру на користь кандидата від Об’єднаної опозиції, якщо цей кандидат зможе скласти конкуренцію представнику від влади і матиме перспективу перемогти. Для мене похід на вибори не є самоціллю. Ілюзій у мене немає стосовно моєї можливості перемогти. Я буду докладати максимальних зусиль для перемоги, буду все робити. Я особисто своєю ціллю бачу не просто усунення правлячого режиму, а руйнацію комуно-ліберальної системи, яка знищувала і продовжує знищувати мільйони українців. Якщо ми просто змінимо правлячий режим, а не зруйнуємо цю систему, то ми знову отримаємо – можливо, менш ліберальний режим, а можливо, через деякий час, більш тоталітарний. Але не зміниться суть. І будь-який з цих режимів не дасть нації розвиватися і не дасть українцям відчути себе господарями на своїй землі. - Після того, як Ваш побратим Сергій Бевз вступив до лав ВО “Свобода” і балотується за її списками, між Вами особисто та в організаційному середовищі не виникало непорозумінь і конфліктів? - Сергій Бевз, приймаючи рішення про вступ до ВО “Свобода”, членом якої він, до речі, до 2007 року і був, погоджував свої дії зі мною і Володимиром Шпарою. Жодних конфліктів між нами не було, немає і, я переконаний, не буде. Сергій зробив свій політичний вибір. Це є нормально, він став членом націоналістичної політичної партії. В нього, як і в нас, залишилися претензії до деяких регіональних керівників ВО “Свобода”, але він вирішив пов’язати своє політичне майбутнє з цією партією. Я абсолютно нормально до цього ставлюся, і мені відомо, що Шпара теж. Я особисто на всіх останніх виборах голосував за ВО “Свобода” і за її лідера Олега Тягнибока як кандидата у Президенти України. Хоча всім відомо, що я мав мав певні конфлікти з регіональними керівниками цієї політичної партії. Але особисті конфлікти я ставлю нижче від загальнонаціональних інтересів. У даному випадку я бачив, що ця політична партія єдина з націоналістичних сил має шанс пройти до парламенту, чи її кандидат – показати достойний рівень на президентських виборах, і я за неї голосував. Сергій Бевз став членом цієї політичної сили, і я його можу з цим привітати. Стосовно організації – Сергій Бевз залишився членом організації “Патріот України”. Він мені про це казав особисто, і жодних його заяв про вихід з організації не було. Людина зробила свій політичний вибір, це його право. - В разі, якщо Ви все-таки станете нардепом, які будуть Ваші дії, над чим Ви хотіли б працювати? - У Васильківській міськраді я очолюю комісію з питань регламенту, депутатської етики, законності та правопорядку, контролю за виконанням рішень міської ради. Півроку я реально працював головою цієї комісії. У випадку обрання мене до парламенту я хотів би працювати у комітеті з питань судочинства – заради того, щоб ініціювати і провести реформування правоохоронної та судової системи України. Провести тотальну люстрацію правоохоронних органів і судів, як це було зроблено у Грузії. Я сам особисто останній рік спостерігаю за цією системою, безпосередньо знаходячись з нею в конфлікті, стикаючись з нею щодня. Хочу зазначити для всіх наступне: мій добрий знайомий радянський дисидент, український націоналіст, професор історії зі Львова Валентин Мороз після перебування у радянських таборах написав книжку “Репортаж із заповідника імені Берії”. З тих часів нічого не змінилося, заповідник існує, як і існував за радянської влади. Можливо, якісь відбулися мутації, але не більше того. Тільки при радянській владі цей заповідник приносив прибутки керівництву Совєтської держави і самій радянській машині, а зараз він приносить прибутки – починаючи від чергового прапорщика, до, я думаю, керівників міністерств і відомств, які за це відповідають. Вважаю своїм завданням в парламенті не просто усунення правлячого режиму, а руйнацію комуно-ліберальної системи через тотальну люстрацію, наведення порядку в країні – не методом сили, коли за грати кидається хто завгодно і за що завгодно – на внутрішнє переконання судді, а щоб все відбувалося у цій державі стосовно закону. Мені можуть закинути, що в часи Берії були масові розстріли, а зараз такого немає. Так, зараз не стріляють у потилицю, як у 1937-му чи 1949-му. Але зараз через тотальне розповсюдження наркотиків у місцях позбавлення волі гинуть тисячі людей. - Але ж ці наркотики не дають ув’язненим силоміць… - Так, силоміць не дають, звичайно. Але, як ви думаєте, як наркотики потрапляють у місця позбавлення волі, хто їх проносить? Охорона. Наркотик – це така зброя супроти нації. Свого часу колумбійці, маючи конфлікт зі Сполученими Штатами, закидали Америку кокаїном. Це, по суті, війна була. Покоління в Америці покалічених людей. Це саме відбувається і в нас. Ніхто ж не замислюється над тим, що відбувається в країні. Гинуть десятки, сотні, тисячі, десятки тисяч молодих людей. Звичайно, насильно їм наркотики не колють, але комуно-ліберальна система створює всі умови, в т.ч. веде приховану пропаганду вживання наркотиків. Варто лише подивитися телевізор. Я лише у в’язниці проаналізував, яку шкоду для молодого поклоління українців несе сучасне так зване українське телебачення. Якщо подивитися збоку, що показують телеканали, то 1/4 або 1/3 складають російські телесеріали про ментів, прокурорів, суддів, які ловлять якихось маніяків, кого завгодно – від бомжів до скінхедів. Ще третина – різного роду дебільні шоу, які дебілізують українську молодь, і залишок – новини, в яких перекручується все так, як вигідно системі. І замість того, щоб по телебаченню були якісь культурні, просвітницькі програми, розважальні, у нормальному розумінні – ми маємо суцільну дебілізацію населення. Я не знаю, що відбувається у комісії по захисту моралі, але коли о 9-ій чи 10-ій годині вечора показують, як брат із сестрою чи чоловік з чоловіком злягаються – моя особиста позиція, що за трансляцію подібних фільмів чи програм телеканал необхідно позбавляти ліцензії. - Ваш прогноз щодо подальшого перебігу справи “васильківських терористів”. Коли буде вирок і яким він може бути? - На жаль, це не відомо ні мені, ні іншим підсудним, ні нашим захисникам. Вирок по нашій справі може бути прийнятий коли завгодно, коли захоче суддя Бурбела, а вірніше, ті, хто ним керує. І хотів би зазначити, що вирок у нашій справі і його виконання будуть залежати від дуже багатьох чинників, в т.ч. суспільно-політичної ситуації в країні. Від результатів парламентських виборів, від подій, які будуть розвиватися на вулицях українських міст, у столиці… Від цього всього комплексу і залежить перебіг подій. Ще хотів би сказати стосовно заангажованості деяких ЗМІ, які згадали про нас під роковини нашого ув’язнення. Маю на увазі газету “Сегодня”. Більш перекручених речей – ну, може, рік тому в газеті “Комсомольская правда” бачив. Писати відверту неправду, відверто перекручувати факти… На мою думку, ці люди просто виконували замовлення фальсифікаторів нашої кримінальної справи. Але ці фальсифікатори зробили нам велику послугу, і дуже скоро вони дізнаються, в чому вона полягає. - Тобто, хочете натякнути, що маєте туза в рукаві? - Маємо. І мабуть, не одного. Хочу нагадати, що допитується лише 4-й з 21 свідків обвинувачення, а попереду ще вивчення матеріалів справи – їх там “15 томів лайна”, як сказав оперуповноважений СБУ Єрмакович. Якщо будуть допитувати в рік по чотири свідка, то до закінчення президентських повноважень Віктора Федоровича якраз вистачить. Питання підготувала Олена БІЛОЗЕРСЬКА ІА “Поряд з вами” P.S. Коли матеріал готувався до публікації, нам стало відомо, що 28 серпня за наказом департаменту Ігоря Мосійчука з медчастини знову перевели до “ями”, тобто підвального приміщення. Охорона пояснила це тим, що начебто більше 21 дня в’язнів у медчастині тримати не дозволяється. У підвалі дуже сиро, всі стіни вологі, перебування там дуже небезпечне для здоров’я – можна захворіти на туберкульоз. Вочевидь, від хвилювання у Мосійчука знову почалися проблеми із серцем. Можливо, за деякий час його знову переведуть до медичної частини…
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.