Донеччина – етнічна українська земля

8 сентября 2012, 10:55
журналіст, політолог
0
402

Лікбез для електорату регіоналів


Блогер ЗаХар Хортич із Запоріжжя залишив цікавий допис на Політико - Як українці російську Донеччину окупували:) Роблю перепост із власними арифметичними, граматичними правками та п’ятьма копійками:

"Національне питання на Донеччині, на мою думку, не розв'язане. І розв'язане воно буде лише тоді, коли кожен українець буде свідомий того, що належить до свого народу, для нього живе, за нього бореться. Коли кожен чужинець поставить перед собою запитання: «Хто він? Для чого він на донецькій землі? – Колоніст? Заробітчанин? Емігрант? Незамінний бажаний спеціаліст чи нахлібник – дармоїд на шиї «братнього» народу?». Коли кожен, хто прийшов непрошений на чужу землю, буде поважати український народ, або нехай перебирається на свою батьківщину"
Олекса Тихий, "Думки про рідний донецький край" 1972 р.
В дуже цікавому дописі від Олесі Наумовської зустрів „ неубійонний аргумент” українофоба:

«У вас там на Данбасє послє вайни вообщє плавільний катьол абразавался. Завєзлі кучу бендеровцев і западенцев, но ви молодци – вистаялі».

Тому обмежусь суто фактами. Висновки кожен зробить сам.



Перепис населення 1926 року:

Артемівська округа: Українці – 555808 чол.(72,5 %), росіяни 152624 чол (19,91%), євреї -17622 (2,3%), решта – менше 1%
Сталінська: українці -348518чол (53,21%), росіяни 223825 чол (34,17%).євреї -12909 чол. (1, 97%), німці – 14358 чол. (2,19%), греки – 33501 чол. (5,12%)
Маріупольська: українці – 227443 чол. (54,73 %), росіяни -76753 чол (18,47 %), євреї -13483 чол.(3,24 %), німці -26122 чол (6,29%), греки – 64238 чол (15, 46 %)

Що Росія - то Росія, не ходи й дивитись...:)

Відомо, що наступний перепис 1939 року був визнаний не дійсним. Проте окремі цифри в мережі наявні
Згідно з ними в Сталінській області на той час проживало 1839809 українців і 969465 росіян. Різниця майже в два рази!! Сільське населення – українців 498990, росіян – 81076. Тобто, автохтоне населення переважало над прибульцями з Кацапщіни більше ніж у шість разів! Що й не дивно.

Під час індустріалізації питомо українські Слов'янськ, Дружківка, Костянтинівка і найбільше Краматорськ суттєво зросли за рахунок міграції сюди вчорашніх селян з південних районів Харківщини.

На форумі газети «Поиск» уже в цьому році відбулось широке обговорення лекції Добровольського „ОУНівське підпілля на Донеччині”. В цілому це зовсім інша тема, котру я не хотів би тут зачіпати, оскільки в кожному окремому випадку слід відрізняти, була якась акція результатом діяльності ОУНівського підпілля чи абсолютно легальної і протегованої окупантами в початковий період національно –культурницької діяльності. В будь-якому випадку і та і друга опирались на національно-культурні реалії регіону. Тому - короткі уривки з лекції та її обговорення.

У Костянтинівці, де були сильні петлюрівські осередки, була організована Управа, заступником бургомістра став місцевий учитель Кирпенко, який, як свідчать матеріали НКВД, приймав участь у повстанчому русі на Київщині. Місцеві патріоти з приходом німців вже захопили поліцію, адміністрацію, газету і вже в грудні почали виходити «Костянтинівські вісті».

Ольгінський район при німцях мав 40 українських шкіл, Волноваський – 30, Слов’янськ і Слов’янський район – 52, Костянтинівка з районом – 49, Горлівка – 33 і одну гімназію ім. Тараса Шевченка, директора якої після приходу совєтів повісили по приговору НКВД. Маленький Мангушський (Першотравневий) район мав 15 українських шкіл, Макіївка більше десяти. У Маріуполі вийшли букварі, читанки.

Волноваха, Ольгінка – це великий суцільний район, який повністю контролювався українськими патріотами.

В Маріуполі організували загони Українського визвольного війська і, як тепер виходить, що Іван Кулик, що воював в УПА і загинув в Коломиї в 50-му році, він був офіцером цього УВВ в Маріуполі.

В Костянтинівці німці стикнулися з тим, що бувші петлюрівці-члени ОУН організували Українську зразкову сотню на чолі з Митрофановим (це можливо псевдо), який був петлюрівським сотником.

В Авдіївці пішли далі. Управа прийняла постанову, що у зв’язку з засиллям антиукраїнського елементу з держслужби звільнялися ті, хто не був українцем по походженню.

В області не було російського руху. На відміну від Одеси, на відміну від Криму, де ОУНівці натикнулися на роботу місцевих росіян, де діяли, як емігранти, так і місцева інтелігенція, то на території Донеччини, тільки в Сталіно вони мали таку серйозну протидію.

Населення Донеччини переколотили після 1945 року. Учасників визвольного руху понищили або вивезли до концтаборів, натомість переправили сюди з різних куточків СРСР десятки тисяч зеків із незначними кримінальними термінами — «на відбудову шахт Донбасу». Там вони й осіли. Членів ОУН в області було близько тисячі. Загалом довкола себе вони об’єднали близько 10 тисяч люду, переважно «просвітян». У Слов’янську «Просвіта» в 1942 році налічувала 400 осіб. Це чимало, як на 20–тисячне місто. У Маріуполі, за радянськими документами, було 300 ОУНівців.

Проте ще перепис 1959 року давав по області – українці 2368120 чол. (55,56%), росіяни 1601260 чол (37, 57%). Але вже за переписом 1989 р. українців 2693432 чол (50, 71%), а росіян 2316091 чол (43, 6%).

П’ять копійок: То хто „понаєхал” на „Данбаз”? Звикайте жити за совістю та справедливістю, мої земляки, а не за емоціями імперської шизофренії регіоналів ю.болдирєвих і о.бондаренок. Ці бандитські прихвосні лише роздмухують нелюбов поміж українцями і росіянами. А треба жити в злагоді, лише відкинувши бандитську владу, яка спекулює на мовній темі.



Ніхто сьогодні не збирається позбавляти своїх прав росіян Донеччини, але потрібно задовольняти й права українців. Так, мені здається, буде справедливо.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.