На кого працює газета "Чернігівщина"?! Частина 1

12 сентября 2012, 21:17
0
775
На кого працює газета  Чернігівщина ?! Частина 1

Міф про вільну пресу та рівність всіх учасників на парламентських виборах 2012

З наближенням парламентських виборів поштові скриньки звичайних людей все більше і більше набиваються різного роду друкованим мотлохом, де публікуються статті відверто замовного характеру, що формують «правильний» світогляд у читача, підлаштовуючи його під певного кандидата в нардепи чи політичну силу. 

З початку року на території міста Ніжина Чернігівської області почала активно розповсюджуватися газета «Чернігівщина». До міста приїздить навіть її власний кореспондент. 

Цікавий той факт, що пропорційно до наближення виборів збільшувався тираж даної газети. На сьогодні ця «критична маса» вже досягла більше 80 тисяч примірників. Погодьтеся, досить значний вплив на коло читачів. З початку своєї експансії у Ніжин газета «Чернігівщина» позиціонувала себе такою, що захищає інтереси людей і завжди керується принципами об’єктивності та доступності до всіх читачів, до того ж висловлювала опозиційну до влади точку зору. Здавалося все -- в Ніжині працює найчесніший, найсправедливіший та найоб’єктивніший друкований орган. 

Та це лише міф, котрий ми зараз легко зруйнуємо та доведемо, що «Чернігівщина» працює лише для окремих людей, які систематично збільшують її тираж і захищає тільки інтереси тих людей. 

З початку весни на шпальтах газети «Чернігівщина» активно починає з’являтися Герой України Леонід Яковишин, який навіть не заперечує, що це його власна газета, а в місті більшає розмов, що це майбутній кандидат. Та проведені соціологічні дослідження показують незначний його рейтинг, і почесне місце героя поступово починає займати перший заступник пана Яковишина - Валерій Марченко. В публікаціях, які він видає за свої, пан Валерій викладає свою життєву філософію та ділиться мріями, пов’язаними з його бурхливою політичною діяльністю на всеукраїнському рівні. Як же інакше можна пояснити твердження, що він зможе змінити Конституцію України -- погодьтеся, те про що пише на сторінках газети «Чернігівщина» Валерій Марченко, дуже схоже на слоган однієї політичної сили «Я маю мрію…». 

Почалася передвиборча компанія і «мрійник» в рідній для себе газеті зі всієї сили софістить, але вже в якості кандидата в народні депутати. Відповідно до ст. 71 Закону України «Про вибори народних депутатів» засіб масової інформації, який надав друковану площу одному кандидату в депутати - не може відмовити від надання друкованої площі іншому кандидату. 

Вирішивши провести журналістське розслідування чи дійсно ЗМІ незалежні перед виборами, прямую саме до славетного міста Чернігова в редакцію газети «Чернігівщина», адже раніше вона про мене неодноразово писала і я був впевнений в тому, що колеги мені не відмовлять та укладуть зі мною договір на розміщення передвиборчої агітації, як з кандидатом у народні депутати. 

Беру таксі та знаходжу будинок, де відповідно до вказаної в газеті «Чернігівщина» адреси і знаходиться її офіс: вулиця Воїнів- 
Інтераціоналістів, 41-А, корп.2, офіс.2. Виявляється, що редакція розміщується в житловій багатоповерхівці, де квартири першого поверху здаються під офісні приміщення. Виходжу з таксі, зустрічаю Валерія Марченка, який чомусь робить вигляд, що мене не помічає, швидесенько прямує у свій службовий ЛАНОС зеленого кольору і поспішно дістає мобільний телефон. Промайнула думка: «Мене вже чекають». 

Біля білої цегляної багатоповерхівки намагаюся знайти другий корпус. На зустріч виходить молодий чоловік. На моє запитання де знаходиться газета «Чернігівщина» він погоджується провести до редакції. Будинок з домофоном. Набираємо квартиру номер 2, підіймає слухавку невідомий чоловік, який чемно вітається. «Газета «Чернігівщина»? - запитуємо ми. – Так, а що ви хотіли ?" – лунає відповідь. Пояснюємо, що ми прийшли укласти договір на розміщення реклами, але не вказуємо якої. 

Все, двері відчинені. Паралельно з нами до під’їзду заходить ще один невідомий чоловік, як виявилося пізніше, це був Віталій Голець, колишній секретар Чернігівської міськради, нині викладач педунінституту, на сьогодні він є довіреною особою кандидата в народні депутати по 208 округу. На першому поверсі на дверях не було жодної вивіски, а тому запитуємо в Гольця де знаходиться офіс № 2 і редакція газети «Чернігівщина», на що він чемно відповів, що також йде в редакцію і відкрив туди двері, де я в одному із кабінетів помічаю головного редактора пана Супрунюка. Дізнавшись, що я кандидат в депутати, за вказівкою пана Гольця приміщення редакції газети «Чернігівщина» швидко перетворюється на приватну квартиру, а мене попросту туди не впускають, мотивуючи це тим, що ніякої «Чернігівщини» за цією адресою немає. Тут на допомогу приходить пересічний громадянин, який нас проводив до будинку – з кишені він дістає візитку головного редактора газети «Чернігівщина» Супронюка Олексадра Сергійовича, адреса незмінна: «14013, м.Чернігів вул.Героїв-Інтернаціоналістів 41-А, корпус 2, офіс 2». На що Віталій Голиць почав мене відштовхувати і зачиняє двері. 

З колегою журналістом з міста Миколаєва дістаємо відеокамеру, знову стукаємо у двері і нам відкриває вже доведений до істерики пан Голець. Цікаво те, що в квартирі всі двері позакривані, і вже не видно ні портрету Сталіна, ні Миколи Рудьковського, які до цього радували наше око, ні дорогої офісної техніки. На ввічливі прохання заключити зі мною як кандидатом у народні депутати договір, мені було відмовлено і взагалі недопущено до приміщення редакції. Про що і свідчить відео. 

Редактор газети Супронюк у телефонній розмові відмовляється укладати зі мною угоду на розміщення політичної реклами, пояснюючи це тим, що йому, редактору, та керівнику газети потрібно отримати дозвіл у засновника, тобто фактично у пана Яковишина. 

В результаті порушення Закону я вимушений був викликати міліцію, щоб працівники правоохоронних органів зафіксували факт відмови газетою «Чернігівщиною» у наданні мені друкованої площі, а отже і порушенні передвиборного законодавства. По приїзду правоохоронців Віталій Голець поспішно залишив квартиру, а пан редактор перестав відповідати на дзвінки в двері та по мобільному. 
«Мабуть повистрибували з вікон та повтікали!» - сказав перехожий дідусь. 

Тому, люди добрі, ось і відповідь на питання: «Навіщо Яковишину своя газета?». Вона потрібна йому для протягування своїх пасинків до Верховної ради, щоб мати хоч якийсь вплив та політичну вагу в області. 

А те, що газета «Чернігівщина» така правильна і доступна для людей -- є нічим іншим як звичайною технологією для того, що вводити звичайнісіньких людей в оману. 

Максим БІЛОУСЕНКО, 
як журналіст, а не кандидат в депутати 
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.