"Повертай до свого Звідтіля"

14 сентября 2012, 07:31
0
1082
 Повертай до свого Звідтіля

12 вересня у вінницькому обласному музично-драматичному театрі ім. М.Садовського пройшла вистава за романом Ганни Герман "Піраміди Невидимі".


Це дуже цікаво - побачити нове місто, зануритися у його атмосферу та спробувати вловити своєрідний настрій  і колорит. Осіння Вінниця порадувала золотавим листям у скверах, чарівними фонтанами, граффіті на бруківці та вечором мистецтва. Для мене це місто завжди асоціювалося з ім'ям Михайла Коцюбинського, письменника і журналіста. Того вечора йшлося про журналіста, політика та письменницю Ганну Герман.

 

Отже, 12 вересня у Вінницькому обласному музично-драматичному театрі ім. М.Садовського йшла  вистава "Повертай до свого Звідтіля" за романом Ганни Герман "Піраміди Невидимі". Постановку здійснив творчий колектив з Івано-Франківська "Поетичний театр" під проводом режисера Надії Грицан. На прем'єрі була присутня і автор роману Ганна Герман.

Перед виставою було проведено прес-конференцію, де мисткині відповіли на запитання журналістів та поділилися творчими планами. Зокрема, про те, що колектив з виставою вже чекають у Португалії представники тамтешньої української діаспори, і студенти готові показати свою роботу там, де їх захочуть дивитися й запросять. Вінничани побачили виставу завдяки меценатському сприянню Фонда Володимира Продивуса, який не просто запросив артистів, а й опікувався їх дорогою, орендою зали та іншими організаційними питаннями. Пані Надія наголосила, що для колективу дуже важливо мати можливість показати  свою роботу людям і побачити віддачу. А пані Ганна сказала, що "цінність цієї речі в тому, що вона показує нас такими, якими ми є, і ми повинні вміти над собою іронізувати".

 

Як сприйняла цю галицьку (і автор тексту, і автор постановки - землячки) іронію вінницька публіка? Варто сказати, що велика зала була повна глядачів досить різного віку. До речі, вперше вистава, розрахована на камерний показ, відбувалася на великій сцені. І цей факт трохи непокоїв творчий колектив через ймовірні проблеми зі звуком. Але публіка усе сприйняла тепло і зацікавлено, бо гра акторів була настільки виразною, що перекривала деякі технічні огріхи. А іронія великої зали не завадила великій щирості і правді мистецтва.

 

Дуже гармонійно у постановці поєднано текст роману, пластику акторів, освітлення та музику. Це справді цілісне дійство, що не лишає байдужих, бо щастя й горе завжди приходять до людини несподівано - мов трагічний чи піднесений акорд у цілковитій тиші... із дзвінким сміхом чи болісним стогоном, з криком народження чи останнім передсмертним зітханням, у вогні любові чи темних водах забуття...

Піраміди й Ріка переплелися у книзі й на сцені як виміри людського буття, що зростає, пнеться вгору і спливає... Ріка має глибоку пам'ять, але орієнтиром лишаються оті Піраміди, "що з'являються на Ріці, може, раз, може, два у століття, і уздріти які повинен той, хто прийшов..." (А.Герман "Піраміди Невидимі")

 

Чи часто ми сьогодні дивимося вгору - на небо, на світло, на духовне? Щоденні клопоти мають здатність множитися й заступати нам овид... І стає начебто не до Пірамід... Та й не до себе. Рабство буденності - те, чого не сприймала творча сутність видатного вінничанина Михайла Коцюбинського...

"...покидає бульвар і виходить на міську площу, де в самому центрі - калюжа. Йому не треба дивитись на місто. Він може глянуть в калюжу і побачити город: важкий білий собор в шапці зеленої бані, цегляний будинок управи і жовті стіни суду. Все се змістилось в одній калюжі. ...Як в калюжі весь город, так в окремому дні він бачив ціле своє життя." (М.Коцюбинський "Сон")

 

Того вечора на вінницькій бруківці побачила маленьке кошеня. Таке тендітне й беззахисне, воно дивилося на світ широко розкритими очима...

...Я не знаю, що саме бачать коти. Але так хотілося б, щоб кожна людина знайшла у своєму житті оті Піраміди і зуміла їх побачити чистими, незамуленими очима, бо відслонити завісу кожен має сам...

 

Театр Ганни Герман, - десь я бачила такий заголовок. Цікаво, що він показує кожному з нас? Що знаходять ті, хто шукає та прагне віднайти Піраміди Невидимі? Певно, відповідь у кожного своя, бо й Звідтіля теж маємо унікальне й неповторне. І сутність справжнього мистецтва саме у підштовхуванні до роздумів, до пошуку та усвідомлення себе у цьому світі...

...адже...

"...все, що у нас є - доброго і злого, - має походження Звідтіля... Кожен вчинок, кожен крок диктується Звідтіля. Часом ми, здається, губимо своє Звідтіля, пробуємо його забути чи зректися. І врешті-решт кожен (хтось, може, навіть у свою останню мить) вертає до себе, до своїх витоків, до своєї Ріки чи порцелянової балерини на старому креденсі. І лише тоді розуміє: усе, досі пережите, передумане, вистраждане... стежина у минуле. І майбутнє - це просто кроки у Звідтіля." (А.Герман "Піраміди Невидимі")

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: театр,культура,Герман,духовність,Вінниця,вистава,Піраміди невидимі,Коцюбинський
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.