Роздуми редактора журналу "Музеї України" про музейне майбутнє Тетяни Міронової

16 октября 2012, 17:54
журналіст
0
268

Чесно кажучи, Тетяну Міронову вже щиро жаль! Адже, вона вже відбулася як галерист, має непоганий імідж, успішного чоловіка, бізнес, продуктивний вік, життєвий досвід... І раптом погоджується очолити к


Чесно кажучи, Тетяну Міронову вже щиро жаль! Адже, вона вже відбулася як галерист, має непоганий імідж, успішного чоловіка, бізнес, продуктивний вік, життєвий досвід... І раптом погоджується очолити колектив з клубків заклятих друзів, купою проблем, масою дрібних інтриг - Національний художній музей України... Для чого це все елітній бізнес-леді?

Адже, майже всі новопризначені керівники музеїв замість позитивного, отримали повністю негативний імідж! ЦЕ ВІЙНА! Плюс якісь перевірки, кримінальні справи, суди, кумедно-анекдотичні пригоди... Чи розуміє пані Міронова, які інформаційні битви розгорнуться довкола неї і розгойданого революцією колективу? Гляньте на Лавру, Софію, Переяслав... Цей міністр породив системний рух опору - закляті музейні партизани і підпільники, які можуть роками вести дошкульні бойові дії! Процес дуже подобається журналістам різноманітних ЗМІ. Серед читачів-глядачів виникли фанати музейних війн. Тема рейтингова! Директори музеїв перетворюються на персонажів скандальних світських хронік! А це недопустимо!

Найпростіший шлях - зняти власну кандидатуру, але сумнівно, що пані Тетяна на це піде. Значить, найближчим часом, додаток в.о. зникне - буде новий директор. Почнуться масові звільнення опозиціонерів. Призначать нових заступників і ключових співробітників. Піде злив найекзотичнішого компромату. Музей опиниться в осаді журналістів. Налетять різнокаліберні політики, перевіряльники, нариють якихось порушень... Повірте, ми пройшли добрий десяток подібних конфліктів, вже мало не експерти.

Особисто мені вже сумно від власних прогнозів - сценарій один, з невеликими варіаціями. А тут ще й вибори, зміна уряду, міністра. Робота музею буде паралізована десь на рік. Потім почнуть здавати нерви, підуть помилки. У всіх.

То чи варто так вперто боротися за цю, не таку вже й престижну, не дуже грошовиту посаду директора музейного клопоту? Раджу гарно подумати, порадитися... Це щиро!

Якщо вирішите йти до кінця - поділіться думками щодо кадрових змін. Кого буде звільнено, ким замінено? Для колективу це нині найважливіше питання. Стосовно ремонтів-реконструкцій - то фантастичні проекти. У рамках існуючого бюджету, у нинішній економічній ситуації можна лише підтримувати, рятувати від повного розвалу. Всі це розуміють - реалії.

Дуже хотілося, аби Ваше призначення не стало стартом ще однієї війни! Потрібен сталий розвиток, вихід на сучасні світові рівні, глибинна реформа. Чи вистачить у Вас сили і досвіду? Фактично, це танець на лезі...

Журнал "Музеї України" та чисельні дружні сайти, готові оприлюднити Ваші програмні роздуми щодо розвитку НХМУ. Реальні і конкретні. Музей - це успіх! Це знання і гарний настрій, а не конфлікт.

Чекаємо!

Успіхів!

З повагою,

редактор Віктор Тригуб, музейний конфліктолог

Цей матеріал спровокований самою Т.Міроновою у блогах "Корреспондента"
http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/mironovagallery/a80784

Заява по ситуації, яка склалася з Нацмузеєм. Моя відповідь

Я вирішила відкрито прокоментувати ситуацію, яка наразі виникла у зв’язку з проведенням конкурсу на посаду генерального директора Національного художнього музею України. Цієї відповіді від мене чекають мої союзники, партнери, художники та всі, хто вірить мені та вірить у мене. Також вона призначена тим людям, які прагнуть бути незаангажованими, чудово розуміючи, що інтриги та скандали з’являються там, де відсутня прозорість, і які новий керівник вже своєю появою виносить на поверхню.

         Я прийняла Нацмузей у квітні 2012 року.  Мало сказати, що були серйозні проблеми в організації  роботи всіх напрямків. З порогу на мене одразу звалилися складні питання боргів, відсутності документообігу, недостатньо коштів на рахунку спецфонду … та аварійна господарська діяльність.

       1) Красномовний факт: перші дні моєї роботи пожежна служба міста опечатала частину  будівлі музею, адже вже протягом кількох років належним чином не виконувалися відповідні запобіжні заходи та вимоги. З Документу Постанови Державної інспекції техногенної безпеки України від 30.03.2012 року: «в сходовій клітині розташовані електрокабелі, які не відносяться до її освітлення; шляхи евакуації з підвального приміщення та по сходовим клітинам захаращені матеріальними цінностями; зберігаються горючі матеріали та інші сторонні предмети; автоматична пожежна сигналізація та система пожежогасіння знаходяться у непрацездатному стані…» І так кілька сторінок різних порушень…..

      Скажіть, хто був би винний, якби, не дай Боже, згоріли всі національні художні скарби у сховищі ? Пожежники? Чи, може, ображені заступники, … та ні, в них же освіта мистецтвознавців, вони ж не професійні рятувальники від вогню, вони б, певно, знайшли крайніх в «державі», яка не виділяла коштів та вийшли б на мітинг на свій захист вже не на сходи, а на музейне попелище…

 …. Тільки уявіть, безцінні скарби, накопичені Україною за десятки років, щодня протягом всього останнього часу знаходились у стані небезпеки, тобто по суті перебували на пороховій бочці. Дається взнаки також вкрай аварійний загальний стан будівлі та труби комунікацій з латкам у сховищі…. І кожен день роботи музею сьогодні – це скоріше подвиг технічних служб, але аж ніяк не мистецтвознавців, на жаль ….

 Мені вдалося нормалізувати ситуацію. Система оповіщення про пожежу вже працює, у наступному році буде встановлена сучасна система пожежогасіння.  Тривають проектні роботи по налагодженню безпечного та якісного електропостачання по всій будівлі.

Ми маємо просто жахливий стан системи водопостачання, наприклад, на п’яти метрах труби налічується до десятка хомутів і в разі її прориву всі сховища з картинами можуть бути затоплені. В листопаді відбудеться повна заміна труб, всі підготовчі роботи завершуються.

Чому це так важно було організувати протягом стількох років?  

 2) Я відповідально працюю та забезпечую життєдіяльність музею, створюю належні умови та усі можливості для організації та проведення запланованих виставок.  Змушую виконувати свої обов’язки та працювати опозиційно налаштовану частину колективу, щоб через нашу внутрішню складну ситуацію не страждали партнери, відвідувачі, художники. На інтриги в мене немає часу, і  я відмовляюся від багатьох «викривальних» інтерв’ю, щоб не шкодити репутації музею, особливо в період міжнародних виставок в його стінах.

      В мене запитують: навіщо тобі такий тягар, ця невдячна боротьба зі старим «радянським» підходом і дріб’язковими людьми, ці інформаційні війни… ? Я відповідаю: «Так, я можу собі дозволити організовувати успішні арт-проекти в Україні та світі, як просто Тетяна Міронова. Однак, як киянка, як українка, як громадянка, я не можу спокійно дивитися на те, що відбувається з Головним музеєм країни сьогодні, як його потихеньку намагаються  розкрасти, зруйнувати  і створити навколо мутну водичку, в якій добре ловиться рибка, – зникають картини та важливі документи, псуються ікони, падають скульптури з фасаду, виходить з ладу пожежна сигналізація....»

 3) Що трапилося з усіма документами на будівлю НХМУ площею 4287 м2 та на цю ділянку землі…? Вони просто зникли!

 Хто зацікавлений в тому, щоб забрати в центрі столиці такий ласий будинок, якого взагалі наразі на паперах просто НЕ ІСНУЄ ? І хто за копійки кожного дня здає інтереси музею? І чому PR музею працює так, що відвідуваність з кожним роком падала?  Кому потрібні відверто слабкі «мистецькі» керівники, які нічого не розуміють в документах, у юриспруденції, в організації взаємовигідних партнерських відносин, у міжнародних переговорах на високому рівні, у сучасному маркетингу, нових технологіях, які щодня порушують посадові інструкції, не знаються на елементарній економіці, не спроможні організувати прозору роботу з інвентаризації музейної колекції???

 4) Наразі досі ніхто не володіє повною картиною, в якому стані знаходиться колекція, чи всі експонати є та перебувають в сховищах або є на експозиціях, що підтверджується належними документами..?. Чи це просто порушення посадових інструкцій та халатне виконання службових обов’язків, чи за цим стоїть щось більш страшне, і ми можемо дізнатися про нові факти незворотних втрат музею … ?

     До грудня цього року має бути проведена повна інвентаризація сховища та музейної колекції. Я виступаю за введення в роботу електронного каталогу та чіткої реєстрації кожного твору, а також за прозоре офіційне розслідування по всім фактам порушень.

    5) Цікаво, що юридичні, правові питання музею, судові суперечки вирішує така компанія, як «Титич і партнери», де за цікавим збігом обставин працює колишня заступниця гендиректора музею. Можливо, тут  була організована якась схема: досі не можу знайти оригіналу договору про співпрацю музею з цією компанією, власне, на яких таких офіційних підставах здійснюється означена «допомога» музею… ?

 6) Існують три Укази Президентів України, в тому числі і діючого Президента Януковича Віктора Федоровича про термінову організацію реставраційних робіт в музеї, просто іншими словами, робіт по врятуванню його, як такого. Вже близько 20 років питання не зрушується з місця. Кому це вигідно? Очевидно тим, хто підтримує колишніх керівників, які думали про свій день, а не про майбутнє музею.

       У моїй програмі на п’ять років є чіткий план, як розпочати роботи по підготовці реконструкції, є підрахунки всіх основних витрат, експертні пропозиції по проекту. На наступний рік музей може отримати кошти на виконання фасадних робіт. Ми перебуваємо у процесі відновлення всіх обов’язкових документів на будівлю та землю, а також свідоцтва про історичну архітектурну пам’ятку!

 7) Мені закидають, що я не маю багаторічного музейного досвіду роботи, але ж є показові світові приклади, коли успішні галеристи ставали успішними керівниками музеїв… Це факт.

 Джефрі Дейч – директор Музею сучасного мистецтва (МоСа, Лос-Анджелес); в минулому – успішний галерист. За кілька років організував величезну увагу громадськості, медіа та відвідувачів до музею.

 Ніколас Серота – директор Tate (мережа музеїв Tate Britain та Tate Modern) до переходу в Tate очолював Whitechapel Gallery в Лондоні. 

 Адам Вайнберг - директор Whitney Museum (USA). У минулому – засновник Addison Gallery of American Art. За його керівництва музей увійшов в число ТОП-10 світових арт-інституцій. 

    Дехто сьогодні говорить, що я не маю професійного відношення, наприклад, до музейних виставок «Українське бароко» , «Нормандія». …  Я фактично врятувала ці арт-проекти від організаційних негараздів, адже кожна з цих виставок була на межі зриву, закриття, заборони, відміни ВИКЛЮЧНО  через технічні труднощі, неузгодження по документам, пожежну небезпеку, через так і неналагоджену вчасно систему кондиціонування та інші причини.

 _____

 Отже, НХМУ у квітні 2012 року я прийняла в такому стані:

 - Відсутня ефективна організаційна структура музею

 - Систематично порушується трудовий порядок. Прихід на роботу "коли заманеться".

 - Посадові інструкції не відповідають діючому законодавству

 - Недостатньо коштів на рахунку спецфонду . За останні три роки план надходжень до спецфонду не виконувався. Недоотримано понад 800 000 гривень.

 (Спецфонд – це кошти від продажу квитків, проведення митецьких заходів)

 - Обрушення штукатурки. Аварійний стан будівлі та всіх інженерних комунікацій

 - Немає офіційних договорів на проведення виставок та мистецьких заходів

 - Відсутність затвердженого офіційного плану роботи музею на рік та  відсутність плану роботи працівників та відповідно відсутність звітів

 - Незрозумілі непрозорі підстави для преміювання окремих працівників

 - Немає жодних офіційних напрацьованих документів по виходу НХМУ з кризи. Нічого фактично не зроблено на вимогу Указів Президентів України, не запропоновано.

 - Немає  оф. документів на будівлю музею, на землю, немає документів з БТІ. Зник документ, який підтверджує, що будівля НХМУ – це історична архітектурна пам’ятка та ін..

 - Не працювала система кондиціювання, яка забезпечує належний температурний режим для експонування творів мистецтва. Без цього не відбулася б виставка «Нормандія».

 - Невідома доля мистецької колекції «Градобанку», яка надійшла на збереження до музею, як державна власність….

 - І ще багато іншого….

 За час мого керівництва всі ці проблеми почали поступово вирішуватися. Ми зрушили з місця процес підготовки до реставрації, ми налагодили документообіг. За останні місяці спецфонд поповнився на 953 тисячі гривень, - це майже втричі більше, ніж у попередні роки за аналогічні періоди. Зі скриньки пожертв відвідувачів відтепер всі кошти офіційно проходять інкасацію та реєструються,  а не виймаються просто комусь в кишені без будь-яких звітів щодо їх подальшого використання. З’явилася реальна можливість розраховуватися з боргами, в тому числі погасити дебіторську заборгованість.  Розпочинається ефективна співпраця з Європейськими музеями у сфері виставкової діяльності. Розглядається можливість залучення спонсорської підтримки. Ведуться перемовини з банками та іншими компаніями. Організовано роботу системи кондиціонування у чотирьох виставкових залах. І це тільки окремі моменти, тільки початок.

       Отож, шановна громадськість, художники, арт-діячі, критики, якщо ви хочете мати радянську застарілу установу з усіма жахливими режимними традиціями ведення музейної справи, корупційними схемами (коли, наприклад, готівкою беруться кошти в кишеню за проведення мистецьких заходів), політикою відлякування відвідувачів, нехтуванням новими технологіями, організацією теплого болотця «для своїх», безладом в документах і «крайніх немає» ----- підтримуйте стару гвардію музейних робітниць-керівниць. І тоді нічого не кажіть, коли раптом все в один день буде зруйновано, розсиплеться, зникне або згорить…. А до цього йде, якщо не вчинити термінових запобіжних заходів, не почати курс на Відродження та Модернізацію НХМУ, а не на його Апокаліпсис….

         Я чудово усвідомлюю, що в Національному музеї працює чимало талановитих, творчих, високофахових людей. Деякі з них піддаються сьогодні емоціям, проте я налаштована співпрацювати з усіма, хто своїм професіоналізмом вклався в розвиток музею та готовий його рухати до світового визнання. Незважаючи на те, яку позицію щодо мене особисто ці люди висловлюють нині. Бо професійність та поступ важливіші за особисте.

Дякую всім за підтримку!


Тетяна Міронова, в.о.генерального директора Національного художнього музею України

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.