Про перемогу «дідівщини» в «Батьківщині»

22 октября 2012, 22:14
Будівельник
0
1297
Про перемогу «дідівщини» в «Батьківщині»

або як стають опозиціонерами до опозиції…

Для початку познайомимося. Я – той самий Вадим Кушніков, донедавна – єдиний кандидат у народні депутати по 98-му одномандатному виборчому округу, один з 26-ти, ким «Батьківщина» офіційно пожертвувала на догоду своїм вірогідним союзникам із партії «УДАР». Коментарів щодо справедливості та доцільності цього кроку було дуже багато. http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2012/10/16/6974715/

Тож казатиму про себе.

Моя політична кар’єра розпочалася з народженням «Фронту змін», біля витоків якого в Київській області мені довелося бути ще з 2009 року. Ці три роки в ролі вірного «фронтовика» в моєму житті відіграли неабияку роль, я став депутатом Київської обласної ради, почав брати активну участь у житті громади і знайшов у цьому своє покликання. Мене, як і багатьох молодих бізнесменів, сильно дратували політикани, які давно набридли своїми пустими балачками та обіцянками. Тому я повірив у рішучість намірів Арсенія Петровича Яценюка відправити на пенсію досвідчених партноменклатурщиків і по-діловому швидко виправити суспільне життя на краще.

Чи варто казати, що партія «Фронт Змін» була для мене всім. І розрадою, яка давала сили, снагу, і надію, що ми можемо і повинні змінити країну, очистити її від всілякого бруду – перш за все, корупції та злочинності. І домом рідним, куди ніс не тільки ідеї, а й кошти – був одним з основних спонсорів обласної організації «ФЗ». А ще керівником і спонсором Бородянської районної парторганізації. Сказав би хто тоді мені, що вже скоро доведеться попрощатися з ілюзіями, поставити під сумнів міць нашої партійної команди, не те, що не повірив би – горло перегриз би…

І ось тепер ділюся своїми невеселими думками, які так і хочеться назвати – 

Тези зради: 

Схрестити вужа з їжаком:

Задля спільної перемоги та як відгук на попит протестного електорату об'єднання опозиційних партій було край необхідним. Звісно, гуртом добре й батька бити, кожній партії окремо своїх «штиків» буде замало для реалізації задуманого. Отож, знайшли собі союзників, об’єдналися під прапорами «Батьківщини», вірячи, що знайшли вірних соратників по опозиційній боротьбі. Думали про союзників, а потрапили в пастку.

Даруйте, але порівняння напрошується само собою: історія створення об’єднаної опозиції дуже нагадує мені сюжет відомої казки, де в ролі Попелюшки опинилися висуванці із «Фронту Змін» та інших опозиційних партій, а в ролі дітей мачухи – відповідно, кандидати від БЮТу. Хіба що фінал не такий оптимістичний.

Керівник обласного штабу, народний депутат від БЮТ, Бондарєв Костянтин Анатолійович так мені і казав: є кандидати, котрих я веду (звісно, чисті БЮТівці), а є інші – такі як ти. А на мої дорікання, що партійні штаби в окрузі (переважно з його кадрів) поводяться пасивно або відверто саботують роботу, було лагідно роз’яснено: штаби люблять партію, любити мажоритарника вони не зобов’язані.

План Барбаросса:

Я не беру на себе сміливість стверджувати про загальнодержавний масштаб змови, хоч і маю підтвердження цих фактів в інших областях, та на округах, де були висунуті «нечисті» єдині кандидати, почали висуватися важковаговики від БЮТ. Діючі народні депутати, яким з різних причин не дісталося солоденького місця в прохідній частині списку. Так химерна доля звела мене зі «справжнім-єдиним-опозиційним» самовисуванцем Міщенком С.Г., поки що діючим народним депутатом, колишнім членом фракції БЮТ в парламенті.

Волосся дибки встає від того, з чим мені та моїй команді довелося зіштовхнутися на 98-му окрузі. Замість обіцяної підтримки і сприяння – погано замаскована війна на знищення. Від підозр і провокацій до відвертого саботажу – цілі районні організації «Батьківщини» працювали проти мене, мажоритарника від «Фронту Змін», з мовчазної згоди, а то й відвертого схвалення керівника обласного штабу об’єднаної опозиції Бондарєва Костянтина Анатолійовича. Так-от: у хід запускалися вкрай брудні технології: від фальшивих газет, що роздавалися на наметах «Батьківщини», у яких я нібито визнавав себе технічним кандидатом то однієї, то іншої особи до брудних чуток і пліток. Працівники партійного виборчого штабу, які, за логікою, мали б відстоювати і свого кандидата, відверто працювали проти мене на користь… іншого кандидата, самовисуванця Міщенка С.Г., яскравий приклад такої роботи показала керівник Яготинської районної організації ВО «Батьківщина» Янчук М. В., а на моє прохання до Бондарєва К.А. повністю відсторонити від виборчого процесу цю особу я отримав відмову.

Звичайно ж, не всі керівники районних штабів, агітатори та активісти причетні до зазначених підлих вчинків. Більшість рядових партійців поставилися до роботи з кандидатом сумлінно і з симпатією. Та коли в машині не працює лише один гвинтик, вона не їде. А тут іде мова про непрацездатність цілих вузлів.

Важко повірити, але в штабі за такі «підтримку і сприяння» з мене ще й вимагали… гроші. І немалі.

Рятуйся, хто може:

Задля порятунку ситуації за умов фактичного усунення штабу мені довелося створити свою власну штабну структуру та агітаційну мережу. Доводилося залучати своїх людей, створювати паралельні структури, витрачати чималі ресурси. Цілком природно, що моїх власних заощаджень не вистачило одночасно на повноцінну кампанію і на фінансові примхи обласного штабу. Подумати тільки, за три місяці активної виборчої кампанії мені на допомогу долучилося понад триста чоловік! І не всіх я ще навіть встиг віддячити та оплатити їхню роботу.

А що ж соратники із обласного «Фронту Змін»? – запитаєте ви. Виявили максимальну «політкоректність» по відношенню до своїх нових союзників. Простіше кажучи, відвернулися: мовляв, випливай сам, якщо взявся пливти… Мене вразила кричуща дикість авторитарної політики в об’єднанні, яке позиціонує себе демократичним. Як можна без жодних консультацій із самим кандидатом, без його участі в переговорному процесі, навіть без інформування його про перебіг і стан перемовин, кулуарно вирішувати питання про зняття на користь кандидата від іншої партії? Можливо й справді, забагато честі???

Сміх крізь сльози:

Взагалі-то, я не схильний надто покладатися на будь-які цифри, особливо в умовах, коли соціологія стала однією з PR-технологій, коли поважній науці, ті, хто її сьогодні презентують, відводять роль дешевої повії. http://www.pravda.com.ua/rus/news/2012/10/16/6974716/ Та все ж, заради об’єктивності сказати: напередодні «історичного» рішення про «жертвоприношення» єдиний округ, по якому не були завершені та опубліковані результати опитувань – 98-й.      http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2012/10/15/6974668/

То чим керувались?

Фінальним акордом цього «цирку» стали останні дні перед скасуванням моєї реєстрації, коли, за переказами, лідер обласного об’єднаного штабу опозиції Бондарєв К.А. бігав від однієї політсили до іншої з пропозицією зняти мене з виборів, якщо йому мільйон заплатять. Зрозуміло, він скрізь отримав відмову. Тому зняли мене із принципу, безкоштовно. З поясненням Бондарєва: «В нього немає грошей, ми його не підтримуємо». Зауважте: не за зраду, не за порушення статуту, не за ідеологічні розбіжності! За гроші! Браво, БЮТ!

http://lb.ua/news/2012/10/16/174560_sezd_oo.html?utm_source=lbua&utm_medium=link&utm_campaign=mainarticle

Кандидату від «УДАРу» після мого зняття Бондарєв сказав: «Яка підтримка? Які спільні дії? Не приніс грошей, – вважай, що прийшов познайомитись!» Браво, БЮТ!

А наступного дня надійшли результати соцопитувань… І партійного, і мого власного. Кушніков – на першому місці. Браво, БЮТ!

Аби остаточно не перетворювати ідею мого зняття на фарс, я сам зустрівся з кандидатом від «УДАРу» Поліщуком Кирилом Ананійовичем, моїм учорашнім суперником на окрузі, добровільно запропонував йому свою допомогу і підтримку. Зрозуміло, абсолютно безкоштовно. Він спочатку не повірив, подумав, що його розігрують…

 

Можливо хто мені дорікне: тобою зараз керують почуття образи і помсти. Не стану відмовлятися: є й таке. Хоча, гадаю, пережив би. Винести ж сміття з хати вирішив, коли з перших вуст дізнався, що моя ситуація – далеко не єдина в країні. Для мене став очевидним факт, що опозиції як такої за визначенням не існує, а є лише ситуативний клуб ВО «Батьківщина» з метою потрапляння в парламент та вимиванням грошей із чужих кишень, і я вважаю своїм громадянським обов’язком публічно заявити про це.

Звертаю увагу, що людей, які дійсно сприймають ув’язнення Юлії Тимошенко як трагедію, набагато більше, ніж тих кандидатів, для кого це зручна нагода використати народну любов і співчуття до Юлії Володимирівни, «прив’язатися» до високого рейтингу, і на її жіночих плечах заїхати до парламенту як на білому коні.

І я хочу вголос заявити про те, що в Україні немає справжньої опозиції. Що одразу після виборів до Верховної Ради України побудована за принципами Бондарєва та йому подібних опозиція розлізеться як гнилий мішок, не витримає тягаря народної довіри, розбіжиться по різних фракціях та партіях, туди, де більше заплатять!

Мені щиро жаль своєї праці, бо я чесно працював, вірив своєму керівництву, і тепер почуваюся зрадженим. Мені гірко за давно зраджений український народ.

Тепер я в опозиції до опозиції, я оголошую війну псевдо-патріотам, я оголошую війну інституту депутатства як ширмі недоторканості і привілеїв, прихистку для негідників і кориту для розкрадачів державних багатств!

Іду на Ви!!! 

 

Вадим Кушніков.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.