Вибір і вибори – дві речі несумісні?

27 октября 2012, 09:51
0
438
Вибір і вибори – дві речі несумісні?

До години «Ч» лишилось зовсім трохи часу, проте дезорієнтованість українців не тільки не похитнулась, а й набула цілковитої постійності та визначеності форм.

Особисто я ніколи не розуміла, чому люди так наполегливо прагнуть створювати собі проблеми. Взяти хоча б розшматування світу на країни. Держава – це ж суто засіб, ба навіть спосіб організації суспільства! Тоді яким чином метод полегшення людського співіснування не просто обтяжує його, а й змушує народ повставати, йти на революції і влаштовувати перевороти? Як на мене, цілковите безглуздя.

Чому я маю обирати з-поміж огидних мені людей? Теоретична симпатія, яка може виникнути до них, базуватиметься хіба що на стокгольмському синдромі, такій собі безпричинній інстинктивній відданості жертви своєму кату. Адже, замість шани та підтримки, все, чого гідні квазіфранкліни місцевого виробництва, - це сардонічно усміхнені виборці, які споглядають чергову локальну трагікомедію.

І на яку повагу можуть розраховувати політики, якщо вони не гребують найобразливішими та принизливими агітаційними ходами. Гречкою за позначку в потрібній клітинці вже нікого не здивуєш, а ось кандидати-тезки – це цьогорічне нововведення. Подивимось, приживеться чи ні…

Здається, що сучасні діячі брали за взірець словник античних афоризмів, скеровуючи Україну в потрібному напрямку.

«Розділяй і володарюй» - було сказано у книжці, і ми не забарилися перейти на мажоритарну систему.

«Хліба і видовищ!» - ось що треба дати жалюгідному плебсу для отримання його прихильності.

«Гроші не пахнуть» - офіційний девіз залаштункового політичного підпілля.

Продовжуючи цю послідовну традиційність, «І ти, Брут?» - запитає їх власний електорат після виборів.

Кожний, наголошую, кожний кандидат позиціонує себе як «іншого», відмінного від суперників індивіда. Я, звичайно, перепрошую, але гомосексуалісти теж «не такі», але це не робить їх ні краще, ні гірше від оточуючого загалу.

До того ж, сама система виборів викликає сумніви та зневажливу недовіру. Дорогоцінні думки громадян, виражені боягузливо полохливим хрестиком в анонімному аркуші, захищені не більше, ніж березневий заєць перед «Катюшею». Справді, язичницькі черепки та славний козацький галас видаються демократичнішими. Може, варто повернутись до витоків?

У переддень такої значущої події хочеться лише, аби українське «те, що є» було якомога ближче до «того, що має бути». Ми, врешті решт, за це голосуємо, чи не так?

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.