Пам’ятник-музей визволення Києва

6 ноября 2012, 00:43
журналіст
0
631

Пам’ятник-музей відкрито в листопаді 1958 року на честь ознаменування 15-річчя визволення Києва від німецько-фашистських загарбників


Пам’ятник-музей відкрито в листопаді 1958 року на честь ознаменування 15-річчя визволення Києва від німецько-фашистських загарбників. Монументально-архітектурна композиція, яку споруджено на високому кургані, являє собою високий п’єдестал у вигляді протитанкової гранати, увінчаний скульптурою воїна - визволителя, що уособлює переможний наступ радянських військ. Під ногами у нього фашистська свастика, німецькі військові штандарти. Наступальний порив воїна спрямований на Київ — в напрямі головного удару військ 1-го Українського фронту. Висота монумента — 25 метрів, статуї Воїна — 5,5 метра. Автори проекту Пам’ятника-музею — архітектори А. М. Мілецький, В. В. Бакланjв і скульптор І. Г. Першудчев. Портал декоровано  зображенням овіяного славою меча з датою визволення Києва, емблемами родів військ і служб, що брали участь у боях за визволення столиці України. На фризі Пам’ятника викарбовано слова: «Визволителям Києва — слава!». Всередині його по периметру купола написано: «Назавжди збереже наш народ пам’ять про визволителів Києва від фашистських загарбників».

Всі з’єднання і частини, які відзначилися в боях і дістали почесну назву «Київських», а також нагороджені орденами за визволення Києва, викарбовано на мармурових пілонах всередині Пам’ятника-музею. До сього часу Пам`ятник  є своєрідною візитною карткою  музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році», символом визволення м. Київ.

 

Командно – спостережний пункт 1 – го Українського фронту

Наприкінці жовтня 1943 року, під час підготовки Київської наступальної операції, командуючий військами 1-го Українського фронту генерал армії М.Ф.Ватутін наказав штабові обладнати командно-спостережний пункт. Його було споруджено поруч з команд­но-спостережними пунктами командуючих 38-ою армією і 3-ою гвардійською танковою армією за чотири кілометри від переднього краю оборони ворога.

В   Національному музеї-заповіднику збереглися польові оборонні споруди колишнього командно-спосте­режного пункту штабу 1-го Українського фронту, які є унікальним пам'ятником Великої  Вітчизняної війни:

  • спостережний пункт, звідки командуючий військами фронту генерал армії М.Ф.Ватутін і член Військової ради фронту генерал-лейтенант М.С.Хрущов разом вели спосте­реження за полем бою і керували діями військ головного ударного угруповання.
  • бліндаж командуючого військами 1-го Ук­раїнського фронту.
  • спостережний пункт, звідки командуючий 38-ою армією генерал-полковник К.С.Мос­каленко вів спостереження за районом розташування військ і полем бою.
  • бліндаж командуючого 38-ою армією.
  • спостережний пункт командуючого 3-ою гвардійською танковою армією генерал-лейте­нанта танкових військ П.С.Рибалка.
  • бліндаж командуючого 3-ою гвардійською танковою армією.
  • ходи сполучення, загальна протяжність яких в заповіднику становить 420 м, зв’язують всі спостережні пункти і бліндажі.

 

Діорама

На честь героїчного подвигу радянських солдатів  в боях за форсування Дніпра і визволення Києва від фашистських окупантів та ознаменування 35-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні створено діораму «Битва за Київ. Лютізький плацдарм. 1943 рік». За своїми розмірами, масштабністю зображення та виразністю вона стоїть в одному ряду з діорамами в Севастополі, Дніпропетровську, Переяславі-Хмельницькому та ін. Більше трьох років працював над нею заслужений художник РРФСР, лауреат Державної премії РРФСР імені І. Ю. Рєпіна - М. С. Присєкін.

Живописне полотно діорами має 29 м у довжину та 7 м у ширину. Постаті бійців і командирів Радянської Армії зображені так, що глядачі сприймають їх немовби у природних розмірах, а предметний план: залишки оборонних споруд, що димляться, розбита техніка, зброя та боєприпаси, бойове спорядження — створюють ефект присутності в самому центрі подій 1943 року. Київська наступальна операція почалася у вересні 1943 р. на величезному просторі довжиною понад 750 км, та саме Лютізький плацдарм став початковим рубежем для визволення столиці Радянської України. Відбивши у гітлерівців невеличкий клаптик землі на правому березі Дніпра, частини дивізії полковника Т. X. Уманського створили умови для переправи основних сил 38-ї армії під командуванням генерал-полковника К. С. Москаленка. У створенні й розширенні плацдарму велику роль відіграли танкісти уславленого 5-го гвардійського танкового корпусу генерал-лейтенанта А. Г. Кравченка. Усі ці події й відображені на діорамі.

 

Монумент «Символ Миру» Європейської вулиці скульптур

Відкриття Монументу «Символ Миру» Європейської вулиці скульптур відбулося 8 травня 2012 р., в день, коли у всіх країнах Європи відзначають День Пам’яті жертв Другої світової війни. Ідея створення «Вулиці Скульптур в Європі», що присвячено Миру, належить німецькому художнику і скульптору, що жив і працював у Парижі - Отто Фрейндліху. У березні 1943 року він був арештований німецькою окупаційною владою і загинув у концентраційному таборі «Майданек».

Ідею світового співтовариства і створення скульптурної вулиці через всю Європу від Парижа до Москви відродив і втілює в життя скульптор Лео Корнбруст. Він та його однодумці назвали цей інтернаціональний проект «Вулицею Миру – Вулицею Скульптур». Він передбачає створення Західно-східної скульптурної вулиці від Нормандського узбережжя до столиці Російської Федерації.

Проект Монументу «Символу Миру» розробив архітектор, член Спілки художників України Василь Климик. Він є одним з авторів Меморіального комплексу «Героям Лютізького плацдарму» у с. Нові Петрівці, багатьох пам’ятних знаків на території Вишгородського району, співавтором пам’ятника В. Лобановському на стадіоні «Динамо» у м. Києві, кошти на будівництво виділено інженерно – будівельною компанією «АЗБІ»

 

Воїнам-мотоциклістам присвячується

Пам’ятник воїнам-мотоциклістам відкрито 25 червня 2010 року. Ініціаторами цього проекту стали Міжрегіональна асоціація ветеранів спецназу, члени байкерклубу «Моторота», президентом якого є Шерекін П.П.

«До початку бойових дій в нашій армії було не більше 15 тис. мотоциклів. І коли війська Вермахту кинулися на простори Вітчизни, їх мотоциклетний парк значно перевищував наш», - каже Іван Петрович Вікован, директор Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році». «У липні Московський мотоциклетний завод став серійно випускати М-72 і протягом літа-осені передав фронту більше 3 тис. цих  машин. Незважаючи на бездоріжжя і погані кліматичні умови, мотоцикли М-72 працювали відмінно».

До кінця війни мотоциклісти прекрасно освоїлися на фронті і внесли відомий внесок в справу Перемоги.  Враховуючи бойові заслуги мотоциклістів Великої Вітчизняної війни, мотоциклетні підрозділи включили до Параду Перемоги на Червоній Площі в Москві.

 

 Каплиці Георгія Побідоносця

 

Християнська, православна віра була міцною опорою для української людини впродовж багатьох століть. Пам’ять про героїв-визволителів все частіше втілюється в символах православної віри. Каплиці, дзвіниці, церкви зводять на місцях битв і боїв на честь тих, хто залишив своє життя на полі бою, віддав його за Батьківщину.

В ознаменування 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні на території Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році» зведено каплицю в ім’я Георгія Побідоносця. Чин освячення звершив Предстоятель Української Православної Церкви - Блаженнійший митрополит Володимир.

«Спорудження каплиці на цьому пам’ятному місці - це, насамперед, прояв вдячності тисячам воїнів, які полягли у 1943 році при визволенні столиці України», - розповів Іван Петрович Вікован, директор Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році». «Сьогодні ми маємо змогу помолитися за упокій душ воїнів, які загинули на полі бою, померли від ран або спочили за ці 67 років. Водночас ми маємо помолитися, щоб Господь подовжив життя живим учасникам тих героїчних подій і свідкам тих лихих часів. Ми вдячні їм усім і просимо дітей та онуків бути гідними пам’яті загиблих і уважними до проблем живих».

Намір побудувати каплицю визрівав давно. Ще 13 років тому працівники музею виступили з ініціативою про створення Київського ратного поля і будівництво Каплиці пам’яті. Одержавши на це благе починання 13 січня 1997 року благословення Блаженнійшого митрополита Володимира, вони започаткували збір коштів, аби втілити цей задум у життя.

«За підтримки губернатора Київської області – А. Й. Присяжнюка, його заступника Я. М. Москаленка,  голови Вишгородської райдержадміністрації О. О. Приходька, та безпосередньої участі меценатів будівництва, зокрема – Ю. В. Цикаленка, а також громадськості за півроку вдалося звершити цю богоугодну справу», - закінчив свій виступ Іван Петрович..

Безумовно, зведення каплиці стало важливою подією не тільки для громади села Нові Петрівці, а й для Київщини. Адже, щоб прийти у майбутнє, ми повинні зберегти минуле.

 

                                        Експозиція музею – заповіднику.

Зали музею запрошують відвідувачів ознайомитись з стаціонарними та тимчасовими виставками. В вітринах так на подіумах другого поверху, присвяченого визволителям Києва,  представлено справжні речі, мундири, зброю та документи тих, хто в 1943 році форсував Дніпро, створював плацдарми, «брав» Київ.

На третьому поверсі музею – тимчасова виставка «Уніформа, зброя та спорядження часів ІІ Світової війни». Тут показано багато суто фактичного матеріалу, унікальних експонатів, пов` язаних з державами – учасниками останньої Великої війни. Виставка постійно доповнюється та змінюється.

Тимчасова виставка «Війна через приціл кулеметів» познайомить гостей музею із зразками більшості модернізацій станкового кулемету «Максим», історію його створення та бойового шляху. На виставці також можна побачити кулемети іноземного виробництва.

Виставка інсталяцій «Відлуння війни» представлена вітринами де клаптиками мозаїки є особисті речі, залишки спорядження або зброї радянських та німецьких солдатів. Ці залишки пошукові загони Вишгородського району більше десяти років збирали на місцях боїв Великої Вітчизняної.

 

Попіл Бабиного яру…

Днями в Національному музеї-заповіднику «Битва за Київ в 1943 році», за участі Єврейської Ради України та Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», відкрилася виставка «Пам’ять Бабиного Яру», що Вперше вона була експонована в 1991 році на головній вулиці нашої столиці - Хрещатику, а потім експонувалася в провідних музеях України , Чехії, Словаччини, Польщі.

Виставка розповідає про найбільшу трагедію часів окупації Києва – трагедію Бабиного Яру, де з 1941 по 1943 роки було знищено десятки тисяч людей різних національностей, зокрема – євреїв. Вбивали також заручників, військовополонених, комуністів, українських патріотів, моряків Дніпровсько-Пінської флотилії, душевнохворих.

Розстріли в Києві почалися буквально з перших днів окупації. Тільки 29-30 вересня 1941 року, гітлерівці, за своїми даними, вбили 33731 людину. В Бабиному Яру страчували людей щодня до перших чисел жовтня 1941 року, а потім розстріли проводилися ще два роки (104 тижня) по вівторках і суботах.

Фондом Бабиного Яру зафіксовано більше 22 тис. прізвищ розстріляних, 50% з яких - діти до 17 років. На виставці представлено лише декілька фотографій дітей довоєнного часу, які вже ніколи не стануть дорослими…

Ми не повинні забувати, заради чого склали голови тисячі воїнів-визволителів. Пам’ять про безвинно загиблих людей залишиться з нами навічно.

 

 

Ольга Субач,

завідуюча відділом експозиції

Національного музею-заповідника

«Битва за Київ у 1943 році»

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.