До 69-ї річниці визволення Києва та Київщини від німецько – фашистських загарбни

6 ноября 2012, 00:45
журналіст
0
730

3 листопада радянські війська перейшли в рішучий наступ. Після запеклих боїв вони 6 листопада визволили столицю України.

   


День визволення Києва від фашистської окупації – особливий і пам’ятний. У ньому – наша гордість за подвиги визволителів і біль за загиблих рідних і близьких. Кожен метр землі окроплений кров’ю визволителів. Багато братських могил залишилося на нашій землі.

 

Протягом півтора місяця війська 1-го Українського фронту, за підтримки партизан, мирного населення готувалися до визволення столиці України. Місто було визволене в ході Київської наступальної операції, що тривала з 3 по 13 листопада 1943 року. Але сам процес визволення від гітлерівської окупації Київської області розтягнувся майже на півроку - до 4 лютого 1944 року.

Розпал битви за Україну розпочався восени 1943-го. Розгром німецько-фашистських військ під Сталінградом і блискуча перемога Червоної Армії у Курській битві поклали початок масовому вигнанню гітлерівських загарбників з радянської землі. Після розгрому ворога на Курській дузі війська Центрального, Воронезького і Степового фронтів приступили до визволення Лівобережної України. Переслідуючи ворога, наші війська 18 вересня 1943 року вступили на територію Київщини. Першим був визволений районний центр Вища Дубечня (нині село Вишгородського району). На кінець вересня від окупантів було очищено всю лівобережну частину області. Гітлерівці намагалися перетворити Дніпро в неприступний «Східний вал», але не змогли стримати могутній наступ радянських військ. Завдяки стрімкому наступу передові підрозділи 13-ї армії під командуванням генерал-лейтенанта М. П. Пухова у взаємодії з  та 60-ю армією під командуванням генерал-лейтенанта І. Д. Черняхівського 22-24 вересня форсували Дніпро на північ від Києва і захопили перші невеликі плацдарми на правому березі в районі с. Горностайполя і м. Чорнобиля.

Ставка Верховного Головнокомандування поставила перед військами Воронезького (з 20 жовтня – 1-го Українського) фронту під командуванням генерала армії М. Ф. Ватутіна завдання розгромити угруповання ворога в районі Києва і визволити столицю України. Переправившись з ходу на правий берег, вони оволоділи двома плацдармами. Перший з них (південніше Києва) захопили частини 40-ї армії (командуючий генерал-полковник К. С. Москаленко) і 3-ї гвардійської танкової армії (командуючий генерал-лейтенант П. С. Рибалко). 22 вересня вони форсували Дніпро в районі Переяслав-Хмельницького і зайняли с. Григорівку, поклавши початок створенню Букринського плацдарму.

Другий плацдарм був створений на північ від Києва у районі с. Лютіж.

В боях за цей плацдарм особливо відзначилися танкісти 5-го гвардійського танкового корпусу,  яким командував генерал-лейтенант А. Г. Кравченко. Після 300-кілометрового маршу його танкістам потрібно було подолати спочатку Десну, а потім - Дніпро й з ходу вступити в бій проти ворожих танків на Лютізькому плацдармі. Протягом доби понад 60 танків подолали складну водну перешкоду й рушили до Дніпра. Здійснивши нічний удар у фланг ворожого угруповання, танкісти генерала А. Г. Кравченка відрізали йому шлях відступу на північ, зайняли Нові Петрівці, північну частину Мощуна, частину Вишгорода і значно розширили Лютізький плацдарм. 19 жовтня було звільнено Вишгород.

3 листопада радянські війська перейшли в рішучий наступ. Після запеклих боїв вони 6 листопада визволили столицю України.

Звільнивши Київ, війська 1-го Українського фронту продовжували стрімкий наступ на захід, глибоко вклинились в оборону ворога на стику груп армій «Центр» і «Південь» і створили на правому березі Дніпра стратегічний плацдарм. В ході Київської наступальної операції були визволені: 5 листопада - Боярка, 6-го - Ірпінь, Васильків, 7-го гвардійці генерала П.С. Рибалка оволоділи Фастовом, 8 листопада були звільнені Макарів і Обухів. Розвиваючи наступ, наші війська 9 листопада визволили Бородянку, 11-го - Іванків, 15-го - Поліське, 17 листопада – Чорнобиль.

Але з 8 листопада почалися сильні контратаки німецьких військ на фронті від Фастова до Дніпра. Ворог намагався знову захопити Фастів – важливий залізничний вузол,  вийти в район Києва і в тил військам 1-го Українського фронту. Бої були надзвичайно тяжкими. Окремі населені пункти по кілька разів переходили з рук в руки.  Ставка Верховного Головнокомандування наказала командувачеві фронтом тимчасово припинити наступ на захід від Житомира і не допустити прориву ворога в напрямі Фастів - Київ. 

15 листопада, коли радянські війська ще не завершили підготовку оборони, ворог перейшов в контрнаступ. Війська 38-ої армії, що оборонялася на ділянці Житомир-Фастів, під ударами переважаючих сил ворога змушені були відходити на північ. 17 листопада  війська Вермахту вийшли в районі Коростишева на житомирсько-київське шосе і розгорнули  наступ на Київ. Війська 60-ї армії змушені були залишити Житомир. Але вже 25 листопада війська фронту нанесли контрудар трьома стрілецькими корпусами по північному флангу брусиловського угрупування німецьких військ. Декілька днів йшли запеклі бої. До 30 листопада фронт стабілізувався на лінії Коростень- Черняхів – Радомишль– Фастів - Трипілля.

У грудні німецька 4-а танкова армія двічі намагалася прорватися до Києва в смузі 60-ої армії, але радянські війська відбили натиск ворога. У результаті майже півторамісячних боїв ворог просунувся в київському напрямі всього на 35-40 км, його ударне угруповання було виснажене і знекровлене. В результаті Київської оборонної операції війська 1-го Українського фронту зірвали плани ворога знов оволодіти Києвом і відновити оборону по Дніпру.

24 грудня війська 1-го Українського фронту розпочали Житомирсько-Бердичівську операцію, перейшли в наступ і почали розгром брусиловського та білоцерківського угруповань ворога. Німецьке командування для закриття проломів підтягнуло на цей напрямок 12 дивізій з резерву та інших ділянок  фронту. До 14 січня війська 1-го Українського фронту просунулись від 80 до 120 км на захід і південний захід, охопивши з північного заходу корсунь-шевченківське угруповання ворога. В ході запеклих боїв 29 грудня наші війська оволоділи Сквирою, на початку 1944 року були визволені Володарка (1 січня), Тетіїв (3 січня), 4 січня - Біла Церква і Ставище, 5-го – Тараща, 7 січня - Кагарлик, Ржищів, Рокитне.

На території Київщини відбулася одна з найбільших операцій Великої Вітчизняної війни – Корсунь-Шевченківська битва, здійснена 1-м і 2-м Українськими фронтами з 23 січня по 17 лютого 1944 року, під час якої було оточено і розгромлено велике угруповання ворога у складі 10 дивізій і 1 бригади, знищено 50 тис. і взято в полон 18 тис. гітлерівців. Німецькі загарбники були повністю відкинуті від Дніпра в його середній течії. В ході операції 31 січня було звільнено від окупантів Миронівку, 3 лютого - Богуслав.

Свій вклад у спільну справу розгрому ворога внесли сини й дочки Київщини.  157 уродженцям області – воїнам Червоної Армії, підпільникам і партизанам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.  67 Героїв загинули в боях, 54 удостоєні високого звання посмертно.

З глибокою вдячністю і скорботою ми схиляємо голови перед тими, хто наближав світлий день Перемоги. За ратний подвиг, за мужність і героїзм, за відданість Батьківщині ми щиро вдячні воїнам-визволителям, які власним життям заплатили за мир і щастя сьогодення.

 

Іван Вікован,

директор Національного музею-заповідника

«Битва за Київ у 1943 році»,

Заслужений працівник культури України

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.