Україна завтра або чого чекати коли чекаєш

Народ прагне змін

Сьогодні економіка України опинилась в складному становищі. Українська фінансова система поки що знаходиться не в глухому куті, а на роздоріжжі. Все залежить від уряду та нового складу Верховної Ради. Політикам необхідно окреслити шлях нових економічних реформ, виходячи не з майбутніх виборів президента України в 2015 році, а перспективи розвитку держави. Перед політиками стоїть два варіанти розвитку подій. Перший, і найбільш прогнозований (але не ефективний), - це стара і добра політика втручання та державного регулювання економіки. Уряд може проводити популістичну політику стримування росту цін, та тарифів, піднімати соціальні стандарти і залазити все більше в боргову кризу. Інший шлях – шлях реформування, шлях економічно обґрунтованих змін. Звичайно такий план дій менш перспективний для президента і пропрезидентської партії, тому що передбачає економію та інфляцію, що на даний час штучно стримується. Тай і опозиції не дуже вигідно, оскільки вони хочуть бачити «застій», «стагнацію» і кричати народу – влада погана, не виконує своїх обов’язків, в країні розруха, криза.

Ви запитаєте, а що ж тоді робити? Все досить просто. Потрібно об’єднатися і працювати не на вибори, а на благо країни, народу, заради конкретного результату. Невже 450 гідних мужів народу, не важливо від якої політичної сили, не можуть об’єднатися і працювати на результат? Народ, виборець обрав ту чи іншу політичну силу з надією побачити зміни, а не спостерігати з екранів телевізорів як ці обранці б’ють собі пики в стінах Верховної Ради, чи блокують трибуну, чи насміхаються над невдачами інших. Невже обранці не бачать скільки спільного в їх політичних, передвиборних програмах? – потрібно тільки визначитись із шляхом досягнення поставлених цілей. Невже вони отримавши мандат забувають про ціль з якою вони йшли в Раду? Народу залишається спостерігати, чекати, надіятись на зміни й поліпшення в країні.

Що буде? Чого чекати? Коли відбудуться конкретні зміни і «реальне покращення»? Як завжди відповідь одна – поживемо побачимо, і будемо надіятись на краще.