В ЄС почуттям не місце. Ніяких сантиментів у відносинах - просто гроші

6 ноября 2012, 21:03
0
373

Почуття – така непевна річ… там недалеко і до порушення

Маю звичку дивитися зранку німецьке ТБ. Мене вразив сьогоднішній епізод (телеканал SAT.1). Знімальна група провела робочий день з інспектором водоканалу (в укр. реаліях).  Його робота зводиться до відвідування домівок неплатників за воду. Розмова коротка – гроші до сплати одразу або перекривається вода на місці.

Отже першим був якийсь собі, здається, чоловік (в кадрі не зявився). Який сказав, що не має грошей і попросив прийти іншим разом (доволі скоро). Інспектор його послухав, але воду перекрив тут же. Іншою на черзі була літня жінка. І от тут щось мене зачепило у всій цій історії. На порозі з’явилася старенька. Вона не була схожа на німецьку пенсіонерку, яка звикла відпочивати на середземноморських курортах, у Північній Африці чи ще деінде. Однозначно – ні. Вона відверто і дещо зніяковіло повідомила, що не має грошей і буде мати гроші на рахунку лише у середу. Тому і попросила чоловіка зовсім трохи почекати. Він у відповідь повідомив, що зараз перекриє воду. Жінка розгубилася. Було відверто її шкода. А що ж я буду робити? А як же мої тварини? Це були її останні слова в кадрі. Інспектор перекрив воду. По дорозі до номера 3 у списку (цього разу об’єкт будівництва) він сказав на камеру, що часом бувають вразливі випадки: сімї з малими дітьми і невеликими статками, наприклад. Але (майже дослівно з його слів) вода – це дорогий ресурс. Це бізнес. Бізнес – це готівка. Отже немає грошей – немає води. Крапка.    

Я не хочу сказати, що треба було би зробити для цієї літньої жінки виняток. Ні! Я просто спробувала перенести цей випадок на українську землю. Я про суто людські стосунки, а не про водокористування. Звичайно, за воду як і за інші послуги повинен платити кожен, хто їх споживає. Це навіть не обговорюється.

Я просто не змогла уявити собі цей  діалог в таких же прагматичних і навіть цинічних тонах. Можливим міг би бути варіант, що інспектор зачекає хоча б декілька хвилин і дасть старенькій набрати хоча б декілька літрів води і далі зробить свою роботу – перекриє воду. Але у німецькому контексті цьому немає місця.  Або хоча б скаже їй декілька співчутливих або обнадійливих слів, що її фінансовий стан покращиться (виглядала вона доволі сумно).  І все.

Інша дотична історія – доноси. Слово неприємне якесь, але система в ЄС функціонує. Логіка проста, - якщо ти хочеш, щоб держава забезпечувала правопорядок і, зокрема, твої права, то будь ласкавий допомогти їй у цьому і повідомити про випадки правопорушень (за що велика подяка  і навіть матеріальна винагорода). 

ЄС – це комфортна зона для проживання з усією її чистотою (можна точніше – «вилизаністю») і впорядкованістю. Але тримається ця комфортність і правопорядок на залізній дисципліні, в якій абсолютно немає ніякого місця почуттям (як співчуттю чи солідарності). Здається чомусь, що це в якійсь мірі навіть вступає в протиріччя з концепцією правової держави.  Бо почуття – така непевна річ…  там недалеко і до порушення правил.

У мене є підозра, що переважній більшості з тих, хто хотів би євроінтегруватися з хепіендом у форматі вступу, хотілося б вступити за умови збереження почуттєвої палітри. А це здається на сир у мишоловці. Ілюзія. 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.