"Свобода" винесла демагогію і популізм на державний рівень - Снегирьов

11 ноября 2012, 10:37
історик, юрист
0
451

Мабуть, єдиним прецедентом кампанії-2012 було рішення луганчанина, співголови ГІ "Права Справа" Дмитра Снєгирьова, балотуватися у Львові. Наскільки важкою була ця кампанія для нього, чи заважала йому



"Свобода" винесла демагогію і популізм на державний рівень - Снегирьов



 
- Які, на ваш погляд, особливості виборчої кампанії 2012 року?

 
- Взагалі вся ця кампанія характеризувалася наявністю великої кількості бруду, в тому числі чорного самопіару, коли люди поширювали самі проти себе газети і листівки, обливалися фарбою або зеленкою, імітували напад виборців на агітаторів. Кандидати спростовували навіть незначні і нецікаві факти, таким чином роздуваючи власну значущість. На Львівщині найбільше це використовувала «Свобода», говорячи про нібито наявний тиск з боку влади. Наприклад, Фаріон щосили використовувала приводи до прокуратури.

Другий момент - відсутність яскравих лідерів-мажоритарників. В основному люди йшли під прикриттям брендів. Кандидати-мажоритарники від УДАРу, «Свободи» і об'єднаної опозиції були непублічними особистостями, далекими від проблем держави, і загальна їх підготовка залишала бажати кращого.

Третє, чим «відзначилася» ця кампанія - нерівними можливостями доступу до ЗМІ. Зокрема, мені фактично блокували роботу по Львову. Телеканали відмовлялися давати мої передвиборні ролики і запрошувати для висвітлення своїх політичних тез. Пояснювалося це все домовленостями з ВО «Свобода». Так, 115 округ, де мав балотуватися пан Михальчишин, віддали на користь генерального директора ЗІКу.

Кампанія супроводжувалася спробами фізичного тиску на всіх учасників виборчої гонки, починаючи з агітаторів і закінчуючи спостерігачами. Тому ми завжди повинні були враховувати необхідність фізичного захисту.

 
- А чисто психологічно - важко було кандидату зі Сходу України балотуватися на Заході?

 
- У перший місяць було вкрай важко. Підконтрольні «Свободі» структури створили навколо нас начебто вакуум, до того ж була запущена інформація, що я провладний кандидат і приїхав з певними цілями, була запущена хвиля дискредитації проти мене. Ми з величезним трудом роз'яснювали, що моя присутність тут є підтримкою тих кандидатів, які балотуються від нашої політсили на заході України і в Києві. Ламали галицький стереотип, за яким західні українці завжди голосують за свого, не звертаючи уваги на його справи і аргументацію. Галичани - це закрите суспільство, де будуть голосувати за земляка, яким би він не був. Вони демонструють повне несприйняття чужинця, які б національні ідеї він ні пропагував.

Мені в основному закидали, що я з Луганська. І навіть якщо в ході розмови з усім погоджувалися, але, оскільки говірка трохи відрізняється, то реакція була негативна або насторожена. На Сході ми набагато більш відкриті. Східноукраїнський політикум представлений людьми різних національностей, і це для нас не проблема.

Релігійний фактор теж відігравав не останню роль - коли дізнавалися, що я вірний Київського патріархату, це не подобалося, голосувати хотіли за своїх, за греко-католиків. Важко було пояснити, що ми будуємо єдину помісну церкву. А якби я був вірним Московського патріархату, мене б взагалі не сприймали.

Крім того, на Львівщині створювалося штучне протистояння, коли людей ставили перед вибором - або ти голосуєш за «Свободу» або Об'єднану опозицію, або ти зрадник України. Тому мене відразу питали, чому я не в партії, заявляли, що голосування за мене прирівнюють до голосування за партію влади, і вимагали зніматися на користь кандидата від опозиції.

- Зараз говорять, що в день виборів було безліч порушень. Чи так це?

 
- Почнемо з «дня тиші». Його на Львівщині не дотримувалися. Висіло багато агітплакатів, по телебаченню крутилися ролики, які нібито не були рекламними, але висвітлювали події в потрібному Тягнибоку світлі. Ми фіксували наявність банерів на балконах і вікнах житлових будинків з написом «Наш вибір - «Свобода», «Наш вибір - Тягнибок».

До речі, за дві години до початку «дня тиші» "свободівець" Юрій Михальчишин звинуватив нас у розповсюдженні листівок наклепницького характеру. Оскільки залишалося мало часу до «дня тиші», то ми вже не могли спростувати це - інформагентства відмовлялися давати спростування.

Далі - явка. Вже вона свідчила про те, що були застосовані масові фальсифікації. Реальна явка по Львову становила не більше 50%, а ЦВК дала більше 70%, тобто найвищий результат по Україні.

На деяких ділянках було затримано відкриття до 10-11 годин - там готувалися протоколи.Крім цього, була відзначена наявність «Беркута» біля дільниць.

До речі, такий нюанс - хоч УГКЦ закликала своїх священиків не проводити агітацію, але опосередкована пропаганда велася навіть у день виборів на ранковій проповіді. Взагалі, постійно йшла накачування виборців через церкву.

Ці вибори чітко засвідчили, що «Свобода» грала на користь влади. Результат Партії регіонів по Львову на цих виборах порівняно з минулими збільшився . Влада поступово завойовує той західний регіон, який до недавнього часу вважався традиційно опозиційним і націоналістичним.

 
- Чи буде, на ваш погляд, ефективної коаліція «Свободи» і «Батьківщини»?

 
- Відзначу одне - «Свобода», коли їй було потрібно, активно використовувала бренд Об'єднаної опозиції, а в мажоритарних округах, де обиралися люди від інших політсил, з якими була домовленість, велася агітаційна робота проти опозиції. «Свобода» в черговий раз обіграла своїх колег, використовуючи бренд ОО у своїх цілях.

Люди фактично розчаровані перебуванням «Свободи» у владі. На жаль, ця політсила у Верховній Раді потрібна для створення ефекту протистояння. Показово, що в Раду пройшли такі одіозні лідери, як Фаріон і Сех. На їх округах у них не було реальних конкурентів. Це свідчило про те, що влада зачистила ці округи під відповідних кандидатів. Коли говорять про фантастичну підтримку Фаріон, це пояснюється тим, що вона йшла по округу безальтернативно, але навіть при всьому цьому вона відмовлялася від прямих ефірів як зі мною, так і з Ярославом Багаєм. Це говорить про те, що вона відчувала себе невпевнено, її лякали діалоги з людьми, які можуть їй апелювати.

На жаль, за сприяння політичних механізмів  маргінальний проект матиме в Раді одну з найсильніших фракцій. Це неприємна несподіванка як для самих львів'ян, так і для всіх українців.Львівщина засвідчила, що в нову Раду прийдуть популісти, які будуть проголошувати гасла єдиної державної мови та захисту нібито національних інтересів, а нормальної економічної платформи і програми у них немає.

 
- Що вас ще вразило у Львові? Скажімо так, на побутовому рівні.

 
- У Львові мене вразив постійний сморід, чи то пак відсутність нормально працюючої каналізації.Зараз, коли холоднішає, це не так відчувається, але коли було спекотно - просто жах. Самі львів'яни кажуть: не смерділо при австріяках, не смерділо при поляках і при москалях, але засмерділо з часів незалежної України.

Архітектура у Львові, незважаючи на те, що Львів внесено до списку ЮНЕСКО, запущена, будинки нефарбовані і знаходяться в неналежному стані. Коли Стецьків почав розповідати про те, що він виділив 100 млн. на реконструкцію історичної частини Львова, це викликало у мене сумніви.

Ще вражає відсутність автодоріг по області. Ситуація навіть гірша, ніж в Луганській області.

Ще у Львові дуже багато сміття. Можливо, це пов'язано з політичним протистоянням міськради і мера Садового, коли «свободівці» блокували виділення коштів на роботу двірників і вивіз сміття. А щоб викинути в урну елементарну обгортку з-під морозива, потрібно пройти 2-3 квартали. У Луганську ця проблема вирішена набагато ефективніше.

Є проблеми з роботою транспорту, а саме маршруток, які знову-таки контролюються ВО «Свобода».Більше коштів виділяється на «привілейовані» маршрути, а дістатися, наприклад, до Сихова і далі дуже проблематично.

Вразило також те, що центр міста фактично російськомовний. Висловлювання мера Садового про те, що Львів - найбільше україномовний місто - це просто гасло. Звичайно, за часів Радянського Союзу центр Львова був штучно заселений російськомовними, проте і зараз приблизно 30% львів'ян на побутовому рівні використовують російську мову. У всіх розважальних закладах російський шансон, а в супермаркетах і магазинах, як правило, - «Русское радио». Жодної української мелодії за весь час свого перебування я не почув.

До речі, той же Михальчишин виступав проти російського шансону, в той же час як у шинку, який належить «Свободі», проходили конкурси російського шансону. Так що всі ці війни проти пельменів і назв рок-груп - не більш ніж популізм і політична гра. На жаль, цей популізм зараз буде винесено на державний рівень.

Олена Ширяєва, спеціально для Полеміки

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.