Олександр Присяжнюк: Мажоритарна система однозначно себе не виправдала

15 ноября 2012, 09:51
Ленінський комсомол України (ЛКСМУ lenkomsomol.net.ua)
0
682

Кандидат в народні депутати України від КПУ про мажоритарну ситему

 Олександре, які у Вас склалися враження від нинішніх парламентських виборів?

– Мої особисті враження, та й такою є позиція нашої партії, – що ці вибори є найбруднішими за всі 20 років існування незалежної України. В першу чергу це стосується мажоритарних округів. Вони являли собою не змагальний майданчик для найкращих представників країни, а просто технологічну сітку, де розставлялися потрібні фігури з владної сторони, як прямих партійних представників, так і у вигляді самовисуванців. Це були не змагання програм, а змагання грошових мішків. Для багатьох виборців, на жаль, було головне, хто більше їм дасть чи зробить, хоча суми і справи були мізерні. Наприклад, хтось 20 метрів дороги прокладе, чи поміняє один-два дахи, дасть 50-100 гривень. І виборці голосували за ці гроші, як це не сумно визнавати. Чому вони це робили? На мій погляд, тому, що за 20 років наші люди доведені до такої матеріальної скрути, що в принципі готові віддати свій голос і за 50 гривень, тому що, пропрацювавши на підприємстві чи в колгоспі 40 років і отримавши від держави пенсію в 860 гривень, вони раді будь-яким копійкам. Звичайно, коли тобі привозять продуктовий набір на 200 гривень і дають при цьому ще 100 гривень живими грошами, звичайно, ці люди будуть голосувати. До того ж були задіяні механізми по залякуванню виборців. Ми вам ось це даємо, а на дільниці будуть відеокамери, які зафіксують за кого ви проголосуєте, і раптом що, ми будемо знати і прийдемо до вас. Мажоритарна система однозначно себе не виправдала.

– На цих виборах всі мали рівні можливості для агітації?

– Звісно, ні. Адмінресурс, який працював в основному на Партію регіонів, почав працювати задовго до виборів, за моїми спостереженнями, десь за 5-6 місяців; і так званий народний бюджет, який спочатку дійсно був народним, регіонали використовували включно у своїх інтересах, наприклад, робили дороги за бюджетні кошти. Тобто вони не зі своєї кишені турбувалися про виборців.

Ще однією рисою нинішніх виборів була відсутність програми переважної більшості мажоритарщиків. Я, наприклад, цікавився програмами кандидатів скандального округу, де йшли Іллєнко та Герега. Я прочитав програму Іллєнка, і що я там побачив? “Люстрація влади”, “заборона російської мови” і така інша абстракція. Зате жодного слова про розвиток того району, від якого він іде до парламенту.

Тому в нас перемогли технології, політичні гасла, які під собою не мають підґрунтя. І 29 жовтня, відразу після виборів, люди знову опинилися у тих же проблемах, що і раніше.

Єдина причина повернення змішаної системи – це катастрофічне падіння рейтингу Партії регіонів. Їм треба було терміново щось придумувати, аби зберегти в своїх руках владу. Ось ми бачимо, що по списках вони взяли 30%. Уявіть: якби у нас, як раніше, була б пропорційна система, це було б всього лише 30%. Вони були б фактично безсилі. А тепер за допомогою «мажоритарки» вони більше сотні людей протягли додатково. І це тільки ті, хто є офіційними членами ПР. А скільки тих загадкових самовисуванців? А ще є «тушки». Так що цієї каденції у влади буде значний масив “своїх людей” у парламенті.

– Компартія взяла гарні відсотки на цих виборах, проте це менше, ніж те, на що в КПУ сподівалися. Вас влаштовують ті цифри, які ви маєте?

– Для нас все-таки це неоднозначна перемога, бо 13% – це всього лише 13%. Але разом з тим не може не тішити той факт, що не лише по відсотках, а й в загальній кількості по голосах ми більш, ніж у два рази збільшили кількість наших прихильників за останні 5 років. Ми вийшли із зони ризику. Проте сьогодні ми суттєво від цього показника відірвалися. І я сподіваюся, що за умов правильного використання сил, розставлення акцентів і добре проробленої роботи протягом наступних 5 років ми отримаємо ще більше. Адже ми, комуністи, маємо великий потенціал, аби цю підтримку ще збільшити.

– Компартія оголосила, що в парламенті вона діятиме як окрема політична сила і не входитиме до орбіти жодної партії. Чому так?

– А з ким нам співпрацювати? На виборах знову перемогли представники буржуазних сил. Як при владі — це Партія регіонів, так і в опозиції. Тому для нас водорозділ тут проходить чітко. На жаль, у нинішній Верховні Раді буде 87%, буржуазних, кримінальних, олігархічних сил, в тому числі і неонацистської «Свободи», і 13% – це людей, які пройшли за списками Компартії. Ця Верховна Рада знову-таки не змінить політичного розкладу, тому що вона не відображає інтереси і більшість нашого народу. Там мають бути представники робітничих професій, творчої інтелігенції, студентства, тобто реальні представники того народу, який обирає парламент. А в нас дзеркально протилежна ситуація — 87% мільйонерів, бандитів, націонал-фашистів. Ця Рада нам чужа. І показує тільки те, що у нас великі проблеми в суспільстві. Але такі ситуації, на жаль, є звичними для ринкового капіталістичного суспільства, тому ми і маємо люмпенізацію суспільства, безробіття.

– Комуністів у нинішньому парламенті очікують непримиренні опоненти – ВО “Свобода”. Тягнибок заявив, що заборонить комуністичну символіку. Як комуністи реагуватимуть на їхні провокації?

– Якщо гіпотетично уявити, що Тягнибок таки доб’ється цього рішення, то юридично воно нічого реального під собою не буде мати. Тому що порушить права більше 2,5 мільйони виборців, які віддали голоси за Компартію, а це неприпустимо. Але мова сьогодні не про те. Справа у тому, що подібні заклики лунають не тільки з боку “Свободи”, а й з боку представників інших партій, тієї ж Партії регіонів. Ганна Герман заявляла, що вона теж виступатиме за заборону комуністичної символіки; Балога на своїй сторінці у Фейсбуці також писав, що треба заборонити комуністичну ідеологію. Тобто в цьому вони всі єдині. І я вбачаю цю єдність значно ширшою, як і роль “Свободи”. До речі, ніхто сьогодні не приховує, що саме завдяки потуранню Партії регіонів “Свобода” має ті результати, які має.

Партія регіонів просто користується тим, що в нашому суспільстві є певні неонацистські настрої. Представник ПР в Харкові відкриває дошку Йосипу Сліпому, очільники Івано-Франківської організації ПР відкривають пам’ятник Андрію Шептицькому, співпраця якого з фашистами була очевидною. В той же час їдеш в Одесу і бачиш напис: “Мы защитили ваше право говорить на родном языке. Ваш родной язык – русский. Партия регионов». Чомусь таких біг-бордів немає ні в Тернополі, ні в Житомирі, ні у Львові, ні в Києві. Тобто це всього-навсього політична кон’юнктура, яка підлаштовується під настрої окремих регіонів. Ось в цьому і є єдність Партії регіонів і “Свободи”.

Ще Партія регіонів планує використати конфлікт “Свободи” і КПУ на свою користь, мовляв, подивіться, люди добрі, куди ці комуністи і «свободівці» втягують країну. І на фоні цього протистояння, я не виключаю, що ПР представлятиме себе у вигляді третьої сили, уособленням стабільності, добробуту. Тобто там, де двоє б’ються – третій користує. А так сталося, що в парламенті сьогодні є тільки дві політичні сили, які мають під собою ідеологію — комуністи і націоналісти. І звичайно, оскільки ці дві ідеології полярно протилежні, між ними будуть якісь гострі моменти.

Та я не переживаю за наш рейтинг. За 20 років стільки всього ми вже бачили. Сьогодні говорять: “Свобода” – несподіванка, УДАР – несподіванка; але скільки ми вже за історію незалежної України бачили політичних несподіванок, які про себе гучно заявляли? «За ЄДУ», «Озимі», інші партії, які злітали на політичному ґрунті, а потім канули в Лєту. Навіть “Наша Україна” не оминула цієї долі, адже сьогодні вони набрали лише 1%, як і маргінальний Ляшко. А Компартія за цих 20 років, щоб там не було, зберегла своє лице, свою ідентичність, ідеологію і свій політичний вплив на політичне життя країні. Ми стабільні. І, я думаю, це була одна з причин, чому за нас голосували. До того ж наш виборець помолодшав. І я це прекрасно бачив, коли ми проводили політичну агітацію.

– Як Ви ставитеся до можливих перевиборів, до яких закликають деякі політичні сили з огляду на тотальні фальсифікації?

– Фальсифікації, звісно, були, проте перевибори – це безглузда ідея. Ось дивіться. Якщо від «Батьківщини» по списку пройшли 130 людей, то якщо ці 130 складуть повноваження, зайдуть інші, які по списку стоять слідом. А ця ротація нікому не вигідна. Моя особиста оцінка: це лише політичні заяви, які мають на меті незрозуміло що, адже тій же опозиції перевибори невигідні, адже непогані результати отримала “Свобода”, і навряд чи їй після стількох виступів знову так пощастить, той же самий УДАР з першого разу взяв майже 14%. «Батьківщині» теж нема на що жалітися. Я думаю, що їх надихає на такі політичні заяви те, що вони все-таки прорахувалися і побачили, що більшості опозиційних буржуазних партій в парламенті не буде. Тому ви побачите, що вони змушені будуть співпрацювати з ПР, я не виключаю такого з боку УДАРу, вони цілком можуть бути донорами по голосам на антинародну політику, яка, безумовно, продовжуватиметься; наприклад, купівля-продаж земель сільгоспризначення, Житловий кодекс, Трудовий, і навіть, можливо, про те, що парламент обиратиме президента. Бо для регіоналів іншого виходу сьогодні нема. Ми всі розуміємо, який у них рейтинг, та й рейтинг президента навряд чи теж далеко пішов. І якщо на опозиційному буржуазному фланзі ще є гіпотетичні кандидати для того, щоб виходити в другий тур президентських виборів, то досить сумнівною є перемога того ж самого Януковича, бо йому ще два роки треба щось показувати, а навряд це вдасться, бо криза надто глибока. Особливо подивіться на те, що відбувається на вотчині ПР: люди вже цю партію просто не сприймають, бо ж нічого не було реалізовано з того, що їм було обіцяно. Як були копанки, як було масове безробіття, алкологлізм, наркоманія, так це і посьогодні є. Єдине, що частково Донецьк розвивається, але зрозуміло, для чого він розвивається. Але виїжджаєш буквально 20 км від Донецька – і перед твоїми очима картина тотального занепаду. Повірте, Чорнобиль виглядає краще, там навіть зараз є асфальт і світло, і люди туди повертаються, а не виїжджають.

Звісно, за два роки можливо все, тим більше, в нашій країні. Проте невеличка ремарка — передбачити в нашій політиці щось надзвичайно важко, бо ми маємо одну дуже велику проблему: під кожні вибори у нас змінюється Конституція і Закон про вибори. Під кожну гетьманську шапку – новий документ. І поки ми не визначимося, яка у нас політична система – ми стовідсотково матимемо безлад.

Спілкувалася Олександра Фоя

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.