За що повинні відповідати українці перед громадкістю ?
В Інституті журналістики на круглому столі з теми соціальна солідарность та відповідальность українців, у присутності майбутніх та діючих журналістів, близько двох годин тривала цікава дискусія. Представники різних соціальних сфер з_ясовували за що кожен громадянин України повинен відповідати, а за що не повинен. З усих піднятих тем особисто мені хотілося б зупинитися на темі цивільних шлюбів. Адже для присутніх на заході представників церкви, це питання дуже резонансне. Через те що я на двадцять восьмому році життя досі не одружений, проте живу разом із дівчиною, тому це питання стосується особисто і мене. Проте ця стаття не для того щоб злити інформацію про мої особисті стосунки, це може стосуватися лише мене та моєї половинки. В цій замітці я б хотів скоріше викласти своє відношення до цього дуже непростого питання, яке стосується окрім мене напевно кожної української пари, що збирається побратися. Тому на мою думку це і є найрозповсюдженіший приклад соціальної відповідальності, тобто відповідальність перед соціумом.
В Україні цивільним шлюбом часто помилково називають вільні сімейно-статеві стосунки, що не оформлені ані церквою, ані державою. Як ствердує всезнаючий сайт вікіпедія: Цивільний шлюб —це шлюб, оформлений в органах державної влади без участі церкви.
Тривалий час існувало дві форми шлюбу — цивільний та церковний, тобто шлюб, що є законним для держави та шлюб, що є законним для церкви.До революції 1917 року в Російській імперії обов'язковою умовою законного шлюбу була його церковна «реєстрація».
На підставі Декрету Раднаркому України, виданого 20 лютого 1919 року, законним визнавався лише шлюб, зареєстрований в державних органах, а церковний шлюб більше ніяких юридичних наслідків не мав.
Сьогодні церква також не має юридичних повноважень щодо створення нових сімей. Це означає що молодята маючи благословення церкви, проте не маючи державної реєстрації шлюбу не вважаються законно одруженними. Як на мене ця умова найбільше свербить сучасним священнослужителям, адже це чимале поле для бізнесі-інтересу церкви. Поки що я не зустрічав на сьогодні священика який би харчувався від Божого духу? Ні для кого не секрет що нині відбувається в українських святинях. Достатньо пригадати війну за Печерську Лавру та Софію Київську. Війна там доречі досі продовжується, і ще невідомо коли закінчиться. Нажаль більшість інтересів церквнослужителів цікавляться грошима, а не соціальною мораллю чи відповідальністю. Проте за всіх я б не розписувався. Нещодавно мені поталанило поспілкуватися із сільським попом. Так би мовити не для преси, він пожалівся мені що коштів йому вистачає хіба що на скромний прожиток. Натомість його покровителі із обласних центрів вибирають на якому мерседесі виїхати до прихожан цього разу. То про яку мораль перед суспільством з боку церкви може йтися ? Зате про соціальну відповідальність з боку громадян, як показав круглий стіл, священники говорять дуже красномовно.
Останьою думкою, що прозвучала на круглому столі, була та: що сучасна молодь цивільними шлюбами намагається уникнути соціальної відповідальності. Можливо для когось це так і є. Однак особисто я не збираюся знімати з себе відповідальність за власні вчинки перед суспільством, або за вчинки моєї половинки. це якщо я дісно її надихну на подібні неподобства, І незважаючи на те чи буде наш майбутній шлюб закріплений церквою, чи не буде, моя відповідальність не зменшиться, якщо ми не зарєєструємо його в церкві. Однак ще не факт що якась церква погодиться нас обвінчати, адже моя дівчина навіть не хрещена.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.